ОБ’ЄДНАНА МОДЕЛЬ МОТИВАЦІЇ ПОРТЕРА-ЛОУЛЕРА

айман Портер i Едвард Лоулер розробили комплексну проце­суаль­ну теорiю мотивацiї, що передбачала поєднання елементiв теорiй очiку­ван­ня та справедливостi. Модель побудована на основi взаємодiї п’яти змiнних: ви­тра­чених зусиль, сприйняття, отриманих результатiв, винагород і вiд­носної мiри задоволення.

Послiдовно розглянемо принцип дiї механiзму мотивацiї. Цифри подані за рис. 9.4. Згiдно з моделлю Портера-Лоулера результати, що досягнутi спiв­­робiтником, залежать вiд витрачених зусиль (3), здiбностей i харак­терних особливостей виконавця (4) та усвiдомлення ним своєї ролi в проце­сi працi (5). Рiвень витрачених зусиль пов’язаний iз цiннiстю вина­го­роди (1) i того, чи справдi iснує об’єктивна залежнiсть мiж витра­та­ми зусиль і можливими винагородами (2). Досягнення вiдповiдного рiвня резуль­тативностi (6) викличе внутрiшнi (7а) та зовнiшнi винагороди (7б).

Пунктирними лiнiями на малюнку зображено iснування опосередкованої (непрямої) залежностi мiж результативнiстю та зовнiшнiми винагородами, а також суб’єктивний характер власної оцiнки спiвробiтником мiри спра­вед­ли­востi тiєї чи iншої винагороди.

Задоволення (9) – це результат внутрiшнiх та зовнiшнiх винагород з врахуванням їх справедливостi (8). Задоволення є еталоном вимiру того, наскiльки цiнна винагорода насправдi (1). Ця оцiнка впливатиме у майбут­ньому на сприйняття людиною схожих ситуацiй.

Загальний висновок теорiї полягає в тому, що результативна праця приведе до задоволення потреби, а не навпаки, як вважали прихильники школи людських стосунків.