АВТОРСЬКА КОНЦЕПЦІЯ

* – потенційні можливості.

Комбiнацiя внутрiшнiх і зовнiшнiх винагород – це загальна сукупнiсть винагород і їх питома вага (структурний склад), що передбачає органiзацiя для компенсацiї витрачених зусиль, виконання службових обов’язкiв і досягнутого результату окремого спiвробiтника, вiдповiдно до вимог i завдань, зумовлених його посадою в органiзацiї.

Сума потреб конкретного працiвника – це увесь комплекс первинних i вторинних потреб, що впливають на поведiнку людини, яка займає цю посаду чи вiдповiдальна за виконання обов’язкiв, у визначений час.

Пiд потенцiйними можливостями розумiють шляхи реалiзацiї творчих здiб­нос­тей, професiйної компетенцiї та iндивiдуальних переваг особистостi в межах конкретної органiзацiї (спроможнiсть зробити кар’єру, набути досвiду та практичних навичок, досягти бажаного результату). Потенцiйнi можливостi не можуть бути наперед вирахованi чи визначенi, вони залежать вiд безлiчi обставин i далеко не завжди досягаються. Проте людина завжди зважає на них, хоча їх реалiзацiя не гарантується органiзацiєю наперед.

Р Е З Ю М Е

1. Мотивацiя – це процес спонукання, стимулювання себе чи iнших (окре­мої людини чи груп людей) до цiлеспрямованої поведiнки або до виконання певних дiй, спрямованих на досягнення власної мети або цiлей органiзацiї.

Потреби – це вiдчуття того, що чогось чи когось бракує, фiзiологiчне чи пси­хологiчне усвiдомлення браку (нестачi) будь-чого. Потреби бувають пер­виннi – вродженi, природнi, на основi фiзiологiї людини, та вторинні – пси­хо­логiчного характеру, залежнi вiд психологiї та iндивiдуальних особ­ли­вос­тей людини.

Винагороди – це все те, що людина вважає цiнним для себе. Винагороди подiляються на внутрiшнi – пов’язанi з процесом виконання роботи, та зов­нiшнi – все те, що пропонується органiзацiєю за виконання певної ро­бо­ти чи посадових обов’язкiв.

За допомогою грошей, що сплачуються органiзацiєю за використану працю, людина повнiстю чи частково задовольняє свої потреби.

Теорiї мотивацiї заснованi на результатах психологiчних дослiджень i по­дi­ляються на двi категорiї: змiстовi i процесуальнi.

2. Змiстовi теорiї мотивацiїпов’язанi з iдентифiкацiєю внутрiшнiх спо­нукань (потреб), що змушують людину дiяти так, а не iнакше, визначають структуру потреб людини i виявляють серед них тi, що мають прiоритетне значення.

Мотивацiї, що приблизно вiдповiдають потребам вищих рiвнiв у Маслоу та МакКлелланда, активно впливають на поведiнку людини.

Для ефективної мотивацiї пiдлеглих керiвник повинен сам чiтко усвi­до­ми­ти змiст роботи і вміти виконати її на належному рівні.

3.Бiльш сучаснi процесуальнi мотивацiйнi теорiї грунтуються на по­ведiнцi людини i враховують її сприйняття та набутий досвiд. Сама мо­ти­ва­цiя розглядається з точки зору того, що змушує людину спрямовувати зусилля на досягнення бажаних результатiв.

Теорiя очiкування В.Врума передбачає залежнiсть загальної мотивацiї до працi вiд добутку трьох компонентiв: 1) витрати працi – результати; 2) ре­зультати – винагороди та 3) валентнiсть.

Теорiя справедливостi заснована на iснуваннi об’єктивної залежностi ви­на­город вiд виконаної роботи чи витрачених зусиль людини. Працiвники зі­став­ляють змiст й обсяг своєї працi та працi спiвробiтникiв i прагнуть бачити адек­ватнi результати пiд час їх матерiального та морального вiдшкодування.

Модель Портера-Лоулера враховує та поєднує такi поняття як зусилля, здiб­ностi, результати, винагороди, задоволення та сприйняття в межах єдиної взаємозалежної системи.

4.На думку автора, мотивацiя залежить вiд спiввiдношення внутрішніх та зовнiшнiх винагород, що пропонуються конкретному виконавцю залежно вiд посади та рiвня витрачених зусиль (чи досягнутих результатiв) i суми по­треб конкретної людини. При цьому враховуються потенцiйнi можливостi, які залежать вiд характеру конкретної органiзацiї.