ТЕМА 3. МЕТОДИКА СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.

Мета лекції: через ознайомлення студентів з методикою і технікою конкретно-соціологічних досліджень створити цілісне уявлення про структуру соціологічного знання та механізм пізнавального процесу в соціології, про значення соціологічних досліджень для соціальної практики.

Соціологічне дослідження – це інструмент вивчення соціальних явищ в їх конкретному стані, це комплекс логічно послідовних методологічних, методичних та організаційних процедур, пов’язаних між собою спільною метою: отримати достовірні дані про досліджуване соціальне явище чи соціальний процес. Емпірична соціологія виникла у 20-х роках ХХ ст. у США на основі теоретичної соціології. Характерною особливістю соціологічних досліджень є те, що вивчення соціальних процесів здійснюється через аналіз людської діяльності або її результатів, через виявлення потреб та інтересів людей. Залежно від задач та рівня узагальнення соціологічне дослідження може бути фундаментальним, прикладним або комплексним. Дослідження є фундаментальним, якщо на його основі робляться висновки про універсальні зв’язки і процеси, проводиться пошук нових закономірностей і тенденцій і його результати використовуються в різноманітних теоріях. Соціологічне дослідження є прикладним, якщо воно проводиться за соціальним замовленням і його результати використовуються в практичних цілях. Єдність і взаємообумовленість емпіричного (прикладного) і теоретичного (фундаментального) рівнів дослідження є основною методологічною передумовою достовірності здобутого соціологічного знання.

Залежно від глибини аналізу, масштабу та складності вирішуваних задач розрізняють декілька видів конкретно-соціологічних досліджень. Розвідувальне (або пілотажне, зондажне) дослідження має на меті перевірку якості інструментарію для збирання первинної соціологічної інформації(в прикладній соціології інструментарієм називають методичні документи, за допомогою яких здійснюється збирання соціологічної інформації - це анкета, бланк-інтев’ю, лист опитування, картка для фіксації результатів спостережень тощо), процедур і методів організації масового польового дослідження. Розвідувальне дослідження може використовуватись як попередній етап глибоких та масштабних досліджень для отримання допоміжної інформації про предмет і об’єкт дослідження, для уточнення гіпотези та задач, тощо. Описувальне дослідження –більш складний вид, який застосовується для отримання емпіричних даних, що дають цілісне і точне уявлення про предмет дослідження та його структурні елементи. Аналітичне дослідження –найбільш глибокий вид соціологічного аналізу, який має на меті з’ясування причин, що лежать в основі досліджуваного явища і обумовлюють властиві йому риси. Самостійним різновидом аналітичного дослідження можна вважати експеримент, проведення якого передбачає заміну звичайних умов функціонування досліджуваного об’єкта спеціально створеною експериментальною ситуацією. Залежно від тривалості дослідження поділяють на довгострокові(понад 3 роки), середньострокові (від 6 м-ців до 3 років), короткострокові(2-6 м-ців) та експрес-дослідження (від 1-2 тижнів до 1-2 м-ців). Розрізняють також основні, разові, лонгітюдні (такі, що продовжуються), порівняльні, повторні (панельні, трендові, когортні), монографічні, суцільні та вибіркові дослідження. В соціологічному дослідженні можна виділити декілька етапів, основними серед яких є: 1)підготовка і організація дослідження; 2)проведення дослідження; 3)опрацювання та узагальнення емпіричних даних, розробка рекомендацій.

Запорукою успішного проведення дослідження є створення науково обгрунтованої програми соціологічного дослідження. Програма – це науковий документ, який регламентує всі етапи дослідження, це теоретико-методологічне обгрунтування здійснюваних соціологами дослідницьких процедур збирання, опрацювання і узагальнення отриманої інформації, формулювання теоретичних висновків та практичних рекомендацій. Концептуально програма складається з наступних блоків: 1) висхідна методологічна парадигма; 2) система визначення теми дослідження; 3) понятійно-категоріальний аппарат; 4) процедурний розділ; 5) принципи реалізації.

Структурно програма соціологічного дослідження складається з трьох розділів. Методологічний розділвключає такі елементи: 1)формулювання і обгрунтування проблеми дослідження, яка є відображенням проблемної ситуації, реального протиріччя; 2)визначення об’єкту (тобто, носія тієї чи іншої соціальної проблеми) та предмету дослідження (тобто, тих сторін і властивостей об’єкту, які в найбільш повному вигляді відображають досліджувану проблему); 3)з’ясування мети та задач пізнавальної діяльності, 4)визначення основних категорій і понять, які описують основні властивості і характеристики досліджуваного об’єкту, їх теоретична та емпірична інтерпритація, тобто тлумачення змісту цих понять та пошук їх емпіричних значень і, нарешті, операціоналізація, поділ на складові (менш узагальнені) поняття, створення інструментарію для соціологічного виміру; 5) попередній аналіз предмету дослідження в цілому, 6)висунення та обгрунтування гіпотези дослідження – наукового припущення про структурні, функціональні або причинно-наслідкові зв’язки, що існують у досліджуваному об’єкті. В методичному (або процедурному) розділіпрограми соціологічного дослідження важливе місце відводиться визначенню вибірки(вибіркової сукупності).Вся кількість одиниць обслідування, яка підлягає емпіричному вимірюванню, називається генеральною сукупністю. Вибіркова сукупність – це сукупність одиниць, відібраних для спостереження від генеральної сукупності, по якій можна судити про весь об’єкт. Це мікромодель генеральної сукупності, в якій представлені (репрезентовані) всі елементи генеральної сукупності, тобто головною властивістю вибірки є її репрезентативність. Існують різні методи складання вибірки: метод випадкової (на основі статистичної випадковості) вибірки, квотної, гніздової, систематичної. Репрезентативним (достовірним) вважається дослідження, при якому відхилення вибіркової сукупності від генеральної за контрольними ознаками не перевищує 5%. Далі в другому розділі програми дається обгрунтування методів збирання соціологічної інформації та опис методів і схеми її обробки та аналізу, визначення можливих напрямків практичного використання результатів дослідження. Організаційний розділпрограми включає в себе розробку стратегічного і робочого планів дослідження, інструкцію по організації польового дослідження.

В практиці соціологічних досліджень важливе місце належить аналізу документальних джерел. Документ– це спеціально створений предмет для передачі та зберігання інформації. Документи класифікуються за способом фіксації інформації, за статусом (авторством), ступенем персоніфікації, тощо.

Аналіз документів - це сукупність методичних прийомів, застосовуваних для одержання з докуменальних джерел соціологічної інформації. Застосовуються два основних методи аналізу документів: традиційний та формалізований (або контент-аналіз). Треба з’ясувати особливості кожного з них, переваги того чи іншого залежно від виду документа та задачі дослідження, звернути увагу на основні принципи та правили роботи з документами.

Найбільш поширеним являється метод опитування. Він полягає в тому, що дослідник одержує первинну соціологічну інформацію шляхом усного чи письмового звертання до досліджуваної сукупності людей з питаннями, аналіз відповідей на які розкриває проблему дослідження. Види соціологічного опитування: письмове (анкетування) та усне (інтерв’ю); заочне (поштове, телефонне та з допомогою преси), очне та експертне. Дуже ефективним при дослідженні малих груп є метод соціометрії.

Спостереження - третій з основних методів - являє собою процес збирання первинної інформації шляхом безпосередньої реєстрації подій, явищ, фактів на місці їх виникнення. Треба ознайомитися з основними видами спостереження: відкриті та приховані, включені та невключені, структуровані та неструктуровані, польові та лабораторні, випадкові та систематичні. Розкривши специфіку кожного з видів, зверніть увагу на переваги і недоліки цього методу, можливості його використання в певних ситуаціях.

Єксперимент як метод збирання інформації застосовується в соціології значно рідше. Його загальна логіка полягає в тому, щоб шляхом відбору певної експериментальної групи і створення для неї незвичайної (екпериментальної) ситуації прослідкувати напрямок, величину та стійкість змін, які відбуваються з контрольними характеристиками. Єксперименти бувають польові та лабараторні, лінійні та паралельні.

Заключний етап емпіричного соціологічного дослідження передбачає обробку, аналіз та інтерпритацію даних, отримання емпірично обгрунтованих узагальнень, висновків та рекомендацій.