Гуманізм політики та політична етика

7.1. Чи можлива моральністна політика (чому політика вважається «брудною справою»)

1. Властивості влади розпоряджатися матеріальними і духовними благами, долями людей. Той, хто наділений владою, часто піддається спокусі використовувати її у корисливих цілях. Розбещуючий вплив влади на керуючих і керованих наростає в міру її концентрації і посилення безконтрольності.

2. Органічний зв'язок політики з нагальними інтересами людей. У політиці реальні, прагматичні інтереси традиційно стояли на першому плані, виправдуючи хитрість, неправду, вбивства й інші аморальні вчинки. І хоча колізії між політикою і моральністю виникають далеко не завжди, у випадку появи таких протиріч вони частіше розв'язуються на користь інтересів.

3. Узагальненість, безособовість, представницький характер та опосередкованість здійснення політичних рішень, що полегшує відступ від моралі. Ті, хто приймає рішення, як правило, їх безпосередньо не виконують і часто не бачать і не почувають негативних наслідків своєї політики. Прийняти загальне рішення, наприклад про ліквідацію цілого експлуататорського класу, у моральному відношенні значно легше, ніж самому знищити хоча б одного його представника.

4. Вплив на політику групових цінностей і групової моралі, часто таких, що суперечать загальнолюдським основам моральності.

5. Мультиплікаційний ефект політичних зловживань. Він полягає в тому, що аморальні дії у вищих ешелонах влади мають властивість збільшуватися, наростати подібно сніжному кому. Реально це виявляється в тому, що аморальний вищий керівник звичайно прагне звільнитися від чесних працівників чи зробити їх своїми спільниками, оточує себе бажаними людьми, що, у свою чергу, також плодять собі подібне оточення.

6. Орієнтація політики на ефективність, досягнення мети. Шляхи і засоби їхнього досягнення мають для членів організації другорядне значення, що полегшує можливість використання керівниками аморальних засобів.

7. Конфликтность політики, її функціонування як відносин друзів (союзників) — ворогів (суперників), що підвищує емоційну ворожість чи, щонайменше, напруженість між суб'єктами політики.

8. Публічність політики, увага до неї з боку суспільства, а також вищі моральні вимоги, пропоновані громадянами до політичних лідерів.

Реальна політика, як видно зі сказаного вище, дуже часто буває далека від моральності і вважається багатьма “брудною справою”. Однак цілком відірватися від моралі політика не може, тому що це рано чи пізно веде до компрометації самої політики і деградації всього суспільства. М.Вебер вважав, що не слід цілком розділяти етику і політику, хоча необхідно уважно враховувати особливості останньої. Не може існувати єдиного морального кодексу, однаково застосовного до ділових і сексуальних, до службових і сімейних відносин, до друзів і конкурентів тощо. Тому етика повинна враховувати особливості політики, головною з який є застосування насильства. Вебер фактично зводить політику до легітимного використання насильницьких засобів, обмежуючи тим самим можливості впливу моральності на політику. Однак задачі політики, особливо у сучасних демократичних державах, набагато складніші, ніж застосування насильства. Без громадянської відповідальності, готовності до компромісів, солідарності і кооперації політичних акторів неможлива сучасна правова держава. Вихід змісту політики за межі сфери застосування насильства дозволяє ширше використовувати в ній моральні цінності.