Роль комунікації у політиці. Засоби політичної комунікації.

Політи́чна комуніка́ція — це процес, що охоплює політичну сферу життя людини, посередництвом якого відбувається спілкування між органами влади, політичними партіями, громадськими організаціями і рухами, посадовими особами, виборцями, населенням. Її обов'язковими складниками є комунікатор, повідомлення, канал, комунікант, реакція і зворотний зв'язок. Сам процес комунікації безперервн ий, проте його активізація спостерігається у виборчий період, коли застосовуються найрізноманітніші шляхи впливу на електорат з метою завоювання його прихильності.

Невід'ємною складовою частиною політики є масові комунікації. Політика більше, ніж інші види суспільної діяльності, має потребу в спеціальних засобах інформаційного обміну, у встановленні і підтримці постійних зв'язків між її суб'єктами.

Це зумовлено самою природою політики як колективної, організованої цілеспрямованої діяльності, спеціалізованої форми спілкування людей для реалізації групових цілей та інтересів, що торкаються всього суспільства. Колективний характер цілей, що реалізуються в політиці, передбачає їхнє обов'язкове усвідомлення розділеними в просторі членами колективу (держави, нації, групи, партії і т. п.) і координацію діяльності людей і організацій. Усе це й потребує використання спеціальних засобів передачі інформації, що забезпечують єдність волі, цілісність і єдину спрямованість дій людей. Такими засобами є засоби масових інформацій (ЗМІ), засоби масових комунікацій (ЗМК), або мас-медіа.

ЗМІ являють собою заклади, створені для відкритої, публічної передачі за допомогою спеціальних технічних пристроїв різних повідомлень. І, власне, вони являють собою спосіб передачі, збереження, виробництва і розповсюдження політико-економічних, духовних цінностей у суспільстві. Засоби масової інформації — це своєрідна система, яка охоплює періодичні друковані видання, радіо-, теле-, відео-програми, кінохронікальні програми, інші форми періодичного поширення масової інформації.

Згідно із законом України, друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса): газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем; аудіовізуальні засоби масової інформації: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

Ядром їх все ще є газетні і журнальні редакції, видавництва, студії радіо- і телебачення з їхньою різноманітною продукцією. Але ЗМІ по праву належать вже й інформаційні служби (телеграфні агентства, агентства преси, рекламні бюро, прес-служби, агентства паблік рилейшнз, професійні та журналістські клуби й асоціації).

Отже, під ЗМІ розуміють ті соціальні інститути й канали комунікації, які забезпечують систематичний збір, оброблення і поширення інформації на масову аудиторію. ЗМІ виступають як професійний інформаційний посередник між безперервним потоком подій і широкою громадськістю. ЗМІ:

• тримають громадськість у курсі подій;

• повідомляють їй різні точки зору;

• забезпечують гласність і захист прав людей;

• сприяють розповсюдженню культури в суспільстві;

• справляють вплив на свідомість і поведінку людей.