Цілі, методи та засоби в політиці (антиномії політичної етики).

Існує декілька суттєвих факторів, що провокують появу такого поняття як «брудна політика», що є у свою чергу прямим порушенням догм політичної етики. Серед них можемо виділити декілька наступних причин:

Узагальненість, безособовість, представницький характер та опосередкованість здійснення політичних рішень, що полегшує відступ від моралі. Політичні рішення звичайно приймаються від імені партії, народу, нації, класу і т.п. і стосуються не конкретних особистостей, а досить загальних соціальних груп і об'єднань. Ті, хто приймає рішення, як правило, їх безпосередньо не виконують і часто не бачать і не почувають негативних наслідків своєї політики. Прийняти загальне рішення, наприклад про ліквідацію цілого експлуататорського класу, у моральному відношенні значно легше, ніж самому знищити хоча б одного його представника.

Вплив на політику групових цінностей і групової моралі, часто таких, що суперечать загальнолюдським основам моральності. Спроби створити нову, класову мораль, відмінну від традиційної моральності, були розпочаті в країнах бюрократичного соціалізму

Мультиплікаційний ефект політичних зловживань. Він полягає в тому, що аморальні дії у вищих ешелонах влади мають властивість збільшуватися, наростати подібно сніжному кому. Реально це виявляється в тому, що аморальний вищий керівник звичайно прагне звільнитися від чесних працівників чи зробити їх своїми спільниками, оточує себе бажаними людьми, що, у свою чергу, також плодять собі подібне оточення. Мультиплікаційний ефект зловживань веде до закритості й виродження правлячої еліти. Його прояви особливо великі в жорстко централізованих політичних структурах зі слабко розвиненими автономією частин та контролем знизу.

Орієнтація політики на ефективність, досягнення мети. Як уже відзначалося, політичні організації і рухи створюються для реалізації визначених цілей. Шляхи і засоби їхнього досягнення мають для членів організації другорядне значення, що полегшує можливість використання керівниками аморальних засобів. Саме за результативність керівництво несе відповідальність перед членами організацій і електоратом. Засоби ж і способи одержання результатів мало кого цікавлять і звичайно залишаються в тіні.

Конфликтность політики, її функціонування як відносин друзів (союзників) — ворогів (суперників), що підвищує емоційну ворожість чи, щонайменше, напруженість між суб'єктами політики. Ворогам же чи суперникам, як відомо, дуже рідко прагнуть робити добро, а це — важлива вимога моральності.

Публічність політики, увага до неї з боку суспільства, а також вищі моральні вимоги, пропоновані громадянами до політичних лідерів. Політика торкається інтересів багатьох людей. Тому її головні творці на очах у суспільства. Їх вважають не тільки найбільш компетентними, але й кращими, гідними довіри людьми.