Основні підходи до запровадження програмно-цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів.

Програмно-цільовий метод складання бюджету - це згрупування різних бюджетних витрат в окремі програми таким чином, щоб кожна стаття була закріплена за певним видом програми.

Програмно-цільовий метод - це формування бюджету не за функціями, а за програмами. Водночас коди програмної класифікації повинні бути пов'язані з кодами функціональної класифікації, що дає можливість представити бюджет у розрізі функцій. Функціональна класифікація видатків бюджету застосовується виключно в аналітичних та статистичних документах.

Прив'язка коду конкретної бюджетної програми до відповідного коду функціональної класифікації видатків бюджету використовується з метою: складання зведеного бюджету; здійснення макроекономічного аналізу;формування державної політики у сферах економіки;проведення міжнародних порівнянь видатків за функціями.

програмно-цільовий метод (стаття 10 Бюджетного кодексу [2]) використовується при фінансуванні окремих державних програм соціального й економічного розвитку. Дає можливість виявити джерела ресурсів для виконання програм і визначити ефективність цих програм.

ПЦМ сприяє стратегічному підходу, тобто плануванню видатків бюджету на кілька років: стало можливе впровадження середньострокового планування. Метою запровадження ПЦМ у бюджетному процесі є встановлення безпосереднього зв'язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання.

Запровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесы спрямоване на виконання таких завдань:

1. Забезпечення прозорості та ефективності бюджетного процесу, чітке визначення цілей і задач, на досягнення яких витрачаються бюджетні кошти.

2. Підвищення рівня контролю за результатами виконання бюджетних програм.

3. Забезпечення за результатами виконання бюджету здійснення оцінки діяльності учасників бюджетного процесу щодо досягнення поставлених цілей та виконання завдань, а також проведення аналізу причин неефективного виконання бюджетн прогр.

4. Упорядковання діяльності головного розпорядника бюджетних коштів щодо формування і виконання бюджетних програм шляхом чіткого розмежування відповідальності за реалізацію кожної між відповідальними виконавцями.

Дозволяє державі зосереджуватися на найбільш пріоритетних напрямках при розподілі фінансових ресурсів.

Сприяє підвищенню якості розробки бюджетної політики.

Розрахунок обсягів видатків загального фонду місцевого бюджету.