Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Нормативність сучасної української літературної мови. Типи мовних норм.




Читайте также:
  1. I.2.2) Классификация юридических норм.
  2. Аналіз тенденцій творчої практики сучасної журналістики: досягнення і проблеми.
  3. Аудіювання на уроках української мови
  4. Братський рух та його роль у розвитку української культури.
  5. Виды административно-правовых норм.
  6. Виникнення й основні етапи становлення природоохоронного законодавства і права на території сучасної України.
  7. Вопрос 10. Реализация административных правовых норм.
  8. Вопрос 62. Классификация правовых норм.
  9. Вопрос 9. Виды административно-правовых норм.
  10. Глобалізація як основна тенденція розвитку сучасної світової системи

Нормативність мови виявляється на рівні орфоепії, акцентуації, лексики, морфології, синтаксису, фразеології, стилістики.

Орфоепія (гр.— сукупність правил літературної вимови). Важливим засобом досягнення милозвучності в українській літературній мові є позиційне чергування голосних та приголосних у — в, і— й,фонетичні варіанти повнозначних та службових слів типу імла— мла, іржа— ржа, з— зі— із, над— наді, та ін. Особливість української орфоепії — чітка, без редукції вимова голосних звуків (крім ненаголошених ей и,котрі наближаються один до одного, а також ненаголошеного оперед складом з у) як у наголошених, так і в ненаголошених позиціях. Українській літературній вимові не властиве «акання». Невід’ємною рисою української орфоепії, що теж сприяє її милозвучності, є відсутність редукції за глухістю дзвінких приголосних, які вимовляються завжди дзвінко — в кінці слова та складу (груп лід і літ, плід і пліт, ліз і ліс).

Акцентуація (наголошування). При характеристиці будь-якої літературної мови серед інших властивих їй рис виділяють акцентуаційну норму. В українській літературній мові ця цілком сформована норма є водночас найменш усталеною. Тут дуже відчутні впливи діалектів (для яких характерна строкатість наголосу) та інших мов, особливо близькоспоріднених. Строкатість наголосу в різних українських говорах зумовила наявність слів, де визнається нормативним подвійний наголос: весняний — весняний, ясний — ясний, байдуже — байдуже, завжди — завжди.

Лексичні норми. Серед відступів від літературних норм на рівні лексики впадають в око передусім незасвоєні, невмотивовані росіянізми: алтар, врачування, груз, поставщик, моросити, підстрікати, получається, пушний, четвероногий, швея, яд. Одним із поширених відступів від лексичних норм є вживання українських слів у невластивому їм значенні. Неточне слововживання суперечить основному призначенню мови бути засобом спілкування.

Морфологія. За морфологічними нормами української мови іменники чоловічого роду м’якої групи другої відміни в родовому відмінку однини мають форми лікаря, вівчаря царя; іменники твердої й мішаної групи — командира, маляра. Називний відмінок множини характеризується закінченням -/для іменників м’якої і мішаної груп (м’ячі)та закінченням -и (ліси) для іменників твердої групи. У кличному відмінку іменники м’якої групи закінчуються на -ю (дідусю),іменники твердої і мішаної груп на -е (брате).Особливістю сучасної української літературної мови є майже повна відсутність у ній активних дієприкметників минулого часу. У багатьох випадках замість активних дієприкметників можна використовувати прикметники.



Синтаксис. Замість нагромадження синтаксичних побудов із прийменником слід використовувати природніші для української мови: проректор з наукової роботи; школа-магазин для підготовки молодших продавців; міське бюро працевлаштування. Використання дієслів у значеннях, які не калькують російську мову: наприклад, слово одержати (отримати)вживається у сполученнях із конкретним значенням: одержати листа, одержати квитки, але дістати високу оцінку, дістати освіту, набути навичок, здобути перемогу.

Фразеологія. У всіх без винятку стилях мовлення широко вживаються фразеологізми. Одна з характерних рис фразеологічних зворотів — стійкість їх лексичного складу. Це означає, що одні компоненти зворотів не можна довільно замінювати іншими без певної стилістичної настанови. Для поняття, наприклад, «допомагати, бути корисним у чомусь» маємо вислів бути (стати) в пригоді: «Допоможи мені в моїм ділі, а я тобі у великій пригоді стану» (0. Стороженко).



Стилістичні норми. Мова засобів масової інформації, де дотримання норм літературної мови є обов’язковим, характеризується одночасною орієнтацією на експресію та стандарт. Стандартові властива відтворюваність, стійкість семантики, нейтральність забарвлення. Експресія сприяє посиленню виразності висловлювання. Уміле поєднання стандарту й експресії в різних жанрах засобів масової інформації є одним із найбільш яскравих показників мистецтва слова публіциста.

 


Дата добавления: 2015-01-19; просмотров: 6; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты