МІКРОФЛОРА ВОДИ

До аеробних мікроорганізмів, що живуть у воді, належать Рзеїіоіо-топаз Ниогезсепз, Місгососсиз гозеиз та ін. Анаеробні бактерії у воді трапляються дуже рідко.

У мулистих відкладеннях океанів, морів, боліт, гарячих міне­ральних джерел, нафтових свердловин та інших місцях, позбавлених кисню, існують найстародавніші живі істоти нашої планети — мета-нотворні бактерії, які для своєї життєдіяльності використовують водень і вуглекислий газ.

* Колі-титр — найменший об'єм у мілілітрах (або маса в грамах) дослі­джуваного матеріалу, в якому виявляють Е. соїі.

Хемолітотрофи було виявлено в чорних гейзерах, де тиск води досягає 2533,1 кП.І (259 атм). їх легко вирощувати в штучних умо­вах при температурі 480 °С і тискові 26851,1 «Па (265 агм). «» Мікрофлора води річок залежить від ступеня їх біологічного за­бруднення та якості очистки стічних вод, які спускають у русла річок.

Із морської води прибережної зони систематично висіваються галофільні вібріони — V. рагапаетоіуіісиз, V. апдіІоІуНсиз, які спричинють у людей гострий гастроентерит, що виникає в результаті вживання у їжу малосольної риби, а також недостатньо термічно оброблених креветок і мідій.

П о л і с а п р о б н а зона — дуже забруднена вода, бідна на кисень і багата на органічні сполуки. Кількість бактерій в 1 мл до­сягає 1 мтш і більше, переважають Е. соїі та анаеробні бактерії, які спричинюють процеси гниття і бродіння.

У м е з о с а п р о б н і й зо н і (зона помірного забруднення) мінералізуються органічні речовини з інтенсивним окисленням і ви­раженою нітрифікацією. Кількість бактерій в 1 мл становить сотні тисяч.

Олігосапробна зона характерна для чистої води. Кількість бактерій у ній незначна, в 1 мл налічується кілька десят­ків або сотень:; Е. соїі у цій зоні немає.

Катаробна зона — зона дуже чистої води (особливо в осінньо-зимовий період), вона розташована вдалині від населених пунктів і берегів.

Залежно від інтенсивності забруднення водойм.у них можуть бути і певний час зберігатись життєздатними патогенні бактерії. Так, наприклад, у водопровідній, морській, річковій і колодязній воді сальмонели можуть бути від 2 діб до 3 місяців, шигели — 5—9 діб, лептоспірп — 7 —150 діб. Холерний вібріон Ель-Тор виживає у воді річок, морів протягом кількох місяців, збудник туляремії — від кількох діб до 3 місяців.

Водопровідну воду вважають придатною для споживання, якщо загальна кількість бактерій в 1 мл дорівнює 100, сумнівною — при 100—150, забрудненою — при 500 і більше. У воді колодязів і від­критих водойм кількість бактерій в 1 мл не повинна перевищувати 1000. Крім того, якість води визначають за наявністю в ній Е. соїі.Показник біологічного забруднення води оцінюють за колі-ін-

дексом і колі-титром. Водопровідна вода повинна мати колі-індекс у межах 2—3, а колі-титр — 300. Для води шахтних колодязів до­пустимі колі-ІІІд'екс~не'~більше 10, а колі-титр не менше 100.

Оскільки 5. {аесаііз постійно живе у кишках людини й теплокров­них тварин і має високу стійкість проти температурних коливань та інших факторів навколишнього середовища, кількість його поряд з колі-титром і колі-індексом є показником ступеня біологічного за­бруднення води, стічних вод, грунту й інших об'єктів.

Вода — могутній фактор передачі збудників багатьох інфекцій­них захворювань: черевного тифу, сальмонельозного гастроентериту, холери, дизентерії, лептоспірозу, туляремії, кампілобактеріозу, амебіазу, ентеровірусних інфекцій (поліомієліт, гепатит А та ін.).

Дуже забруднюються річки і моря стічними водами, в яких багато органічних речовин, що призводить не тільки до тривалого ви­живання, а й до значного нагромадження ентеробактерій і вібріонів.

Ентеровіруси найчастіше виділяються з води влітку і восени, коли частість вірусоіюсійства збільшується в 2—3 рази порівняно з осін-ньо-зм\юв;щ п фіочом. Масивне і тривале виділення ентеровірусів із кишок хворих і вірусоносіїв зумовлює значне обсіменіння господар-сько-Іюбутовчх стічних воа (ЗО—85 %). Ентеровіруси виявляли у во­доймах, особливо при колі-титрі 0,1 і нижче, їх знаходили і в питній воді, яка пройшла відповідну очистку і знезараження Вододжерела інфікуються в результаті потрапляння в них не-очищених стічних вод інфекційних і ветеринарних лікарень, каналі­заційних вод; відкриті вододжерела забруднюються в результаті викидів річкових суден, потрапляння зливових вод, екскрементів тварин і людей, трупів загиблих тварин.

Під час купання в невеликих ставках і басейнах з нехлорованою водою можливе зараження людей лептоспірозом, кон'юнктивітом, що спричинюється хламідіями, стафілодермією, епідермією.

Методи взяття проб, визначення мікробного числа, виявлення бактерій кишкової групи та ентеровірусів описані в посібниках для практичних занять і спеціальних методичних інструкціях.

У зв'язку із значною санітарно-епідеміологічною роллю води ви­никла потреба в розробці прискорених методів виявлення (індикації) у воді Е. соїі, патогенних бактерій та ентеровірусів.

Знезараження води, інфікованої патогенними бактеріями і токси­нами, робиться хімічними методами з наступним кип'ятінням.