Сутність вчення Арістотеля про пізнання

1) основа досвіду – у відчуттях, пам’яті та звичках;

2) відчуття сприймають форму предметів без їх матерії, а розум сприймає загальне в одиничному;

3) формами істинно наукового пізнання є поняття, які досягають сутності речі;

4) ціль пізнання - відшукання причин існування кожної речі.

Вперше у філософію вводиться проблема теології – вчення про сутність і діяльність бога (першотворця), про доцільність світу. Приклади доцільності він бачив в процесі росту організмів, в яких філософ бачив закономірний процес розкриття внутрішньо притаманних живим тілам особливостей їх побудови, різні прояви інстинкту тварин, взаємну пристосованість їх органів та ін.

В цілому вчення Арістотеля є об’єктивним ідеалізмом, але застосування логіки і діалектичних підходів свідчить, що його ідеї були важливим кроком у розвитку античної філософії.

Питання №14 Виникнення і основні етапи розвитку середньовічної схоластичної філософії

Розвиток середньовічної філософії мав схоластичний характер (схоластика-шкільний). Християнські філософи намагалися раціонально обґрунтувати і систематизувати християнське віровчення, використовуючи ідеї античної філософії (Платона, Арістотеля)

Розквіт середньовічної філософії припадає на ХІ-ХІІ ст., вона поділяється на ранню пізню і схоластичну філософію, яку вивчали в школах, а з ХІІ ст. – в університетах.

Особливістю схоластики була відірваність від життя, спостережень і дослідів та спирання на церковні авторитети, що по суті гальмувало розвиток філософії та її ґрунтування на наукових знаннях.

Центральною проблемою схоластики стало питання про відношення знання до віри. Першість належала вірі, яка знаходилася над розумом. Найважливішим філософським питанням стало питання про відношення загального до одиничного, тобто дискусія про «універсалії», які лежать і основі загальних родів або понять. Внаслідок існування різних тлумачень загального виникли два схоластичних напрямки: реалізм і номіналізм.

Реалізм– напрямок, який стверджує, що загальні поняття (універсалії) мають реальне існування і передують існуванню одиничних речей. Реалістами були висунуті два положення:

1) універсалії –це сутність реальності, вони існують об’єктивно і передують окремим речам;

2) універсалії є ідеальними першопочатками у розумі Бога;

3) роди речей передують видам, а види передують одиничним речам, тобто доводиться зверхність божественного світу по відношенню до нашого кінцевого буття.

Реалісти ґрунтувалися на засадах філософії Платона, який вважав, що тільки потойбічний світ ідей реальний, а земна дійсність – це тільки копія світу ідей. Яскравими.

Протилежним реалізму напрямком став номіналізм, який інакше трактував поняття загального.

Номіналізм почав витісняти реалізм у ХІ-ХІІ ст. Суть його витікала з того, що реально існують тільки окремі тіла і речі, а універсалії –це тільки імена, які існують до речей. Ці положення засуджувалися церквою, бо вони суперечили церковним догматам.

Питання №15 Філософські погляди Августина Блаженішого в середньовічній схоластичній філософії.

Августин Блаженіший – християнський теолог та філософ. Народився він у римський провінції. Батько – був язичником та мілким землеволодарем, мати – християнка. Він отримав гуманітарну освіту. Найбільш за все був захоплений ідеями неоплатонізму. У віці 32 років прийняв хрещення.

Справив найбільший вплив на розвиток філософії раннього середньовіччя.