Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Логіка Арістотеля




Читайте также:
  1. Аристотель Стоїки Схоластика Лейбніц Діалектична логіка
  2. Етичні та соціально-політичні погляди Арістотеля
  3. Сутність вчення Арістотеля про пізнання

Логіку Арістотеля сьогодні час називають формальною, або традиційною логікою. Закони, які вона досліджує, стосуються формальної сторони мислення. Змістом цих законів виступають самі форми мислення. Для розуміння логіки Аристотеля украй важливо усвідомити зміст поняття «категорія» (з грец. – висловлюватись, стверджувати). Аристотель тлумачить їх як слова, які вимовляються «без будь-якого зв’язку» й позначають найбільш загальні характеристики буття. Але категорії в Арістотеля – це не лише слова, не лише граматичні форми, але й роди буття та форми думки.

Першою категорією в Арістотеля є сутність. «Першою» сутністю виступає будь-який окремо існуючий предмет. Наприклад, «окрема людина чи окремий кінь». Для уточнення цієї категорії філософ вводить поняття «другої сутності», чим є роди і види. Цим Арістотель поєднує загальне й одиничне. У праці «Про тлумачення» мова йде вже не про окремі слова, а про складні висловлювання. Наприклад, «Сократ сидить», «Людина біжить» і т. п. Те, про що говориться, називається суб’єктом. Це завжди іменник, перша сутність, окрема річ. Те, що приписується суб’єкту, називають предикатом. Предикатами виступають види і роди як вторинні сутності. Усі висловлювання діляться за критеріями кількості (загальні та окремі) і якості (стверджувальні та заперечувальні). У залежності від комбінації цих критеріїв утворюються чотири види суджень:

А – загальностверджувальні (Всі S суть P). Приклад: Усі студенти – люди. Усі присутні – з вищою освітою. І – частковостверджувальні (Деякі S суть P). Приклад: Деякі студенти – батьки. Деякі студенти – відмінники. Е – загальнозаперечні (Жодне S не є P). Приклад: Жоден студент не є аспірантом. Жоден дорослий не є дитиною. О – частковозаперечні (Деякі S не суть P). Приклад: Деякі студенти – не чоловіки. Деякі люди без вищої освіти.

На базі суджень будуються силогізми (умовиводи). Арістотелівський силогізм складається з трьох суджень. Два судження завжди є посилками, а третє – висновком. Посилки зв’язуються загальним для них (середнім) терміном. Різні фігури силогізму відрізняються залежно від того, що є середнім терміном. А ним може бути як предикат однієї посилки, так і предикат двох посилок. Середнім терміном також можуть бути як суб’єкт однієї посилки, так і двох. Характер середнього терміну визначає досконалість силогізму. Не всі силогізми є однаково досконалими, а тому не всі вони однаково цінні в пізнавальному процесі. Найціннішою для пізнання є перша фігура, яка формулюється так: «Якщо А міститься в усякому В і В міститься в усякому С, то А обов’язково міститься в усякому С». Наприклад: усі люди смертні; Сократ – людина. Висновок: Сократ – смертний.



Для того, щоб судження та умовиводи були коректними, істинними, слід дотримуватись законів, згідно з якими здійснюється мислення.

Найбільш розробленими законами логіки в Арістотеля є закон (заборони) суперечності та закон виключеного третього. Закон (заборони) суперечності має онтологічний і логічний аспекти. Онтологічний аспект Арістотель формулює так: «разом існувати і не існувати не можна» або «не може одне і те саме в той самий час бути і не бути». У логічному аспекті в «Метафізиці» цей закон звучить так: «не можна говорити правильно, одночасно стверджуючи і заперечуючи що-небудь». Наприклад: не можна говорити про ту чи іншу істоту, що вона «є людиною» і «не є людиною».

Закон виключеного третього є більш суворим законом. Арістотелем він був сформульованим так: «Не може бути нічого посередині між двома суперечливими (одне одному) судженнями, але про один (суб’єкт) будь-який окремий предикат слід або стверджувати, або заперечувати». Приклад судження, у якому працює закон виключеного третього: «цей папір білий» і «цей папір не-білий». Як кажуть, третього бути не може.



 


Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 12; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты