Література. 1. Concilio Vaticano II. Gaudium et Spes: Costituzione Pastorale (7 dicèmbre 1965)

1. Concilio Vaticano II. Gaudium et Spes: Costituzione Pastorale (7 dicèmbre 1965). – Città del Vaticano, 1965.

2. Cremaschi S. Il concetto di eros in “Le deuxième sexe”di Simone de Beauvoir, in AA.VV., Amore e matrimonio nel pensiero filosofico e teologico // Vita e Pensiero, Milano. – 1976. – Р. 34-41.

3. Fagone N. Il problema dell'inizio della vita del soggetto umano. Aborto //A. Fiori – E. Sgreccia (a cura di), Aborto. Riflessioni di studiosi. –Milano, 1975. – Р. 23-31.

4. Farri V. I fondamenti etici dello sviluppo //Acta Philosophica. – 1992. –№ 38. P. – 181.

5. Giovanni Paolo II. Lettera Enciclica Evangelium Vitae (25 marzo, 1995). – Cittá del Vaticano, 1995.

6. Identitá e statuto dell’embrione umano / Pontificia Accademia per la vita. - Libreria Editrice Vaticana, 1988.

7. Marcel G. Du refus á l'invocation. – Paris, 1940.

8. Marcel G. Homo viator. –Paris, 1944.

9. Maritain J. Ragione e ragioni // Saggi sparsi. – Milano, 1982.

10. Melchiorre V. Il corpo. – Brescia, 1984.

11. Merleau-Ponty M. La struttura del comportamento. – Milano, 1963.

12. Mouroux J. Sens chrátien de l’homme. –Paris 1945.

13. Nuyens F. L'ávolution de la psychologie d'Aristote. –Louvain, 1948.

14. Popper K., Eccles J. Grande dialogo// L’io e il suo cervello. – Roma, 1982. – Vol 3. – P. 156-173.

15. Reich W.Т. (editor). Encyclopedia of Bioethics (reviset edition).: 5 Vol. Simon & Schuster – MacMillan. – 2-nd edition. – New York, 1995.

16. Rosselli A. La medicina e le scienze della vita // Storia delle scienze. – Roma: Cittá Nuova, 1984.

17. Scheler M. Nature et formes de simpatie. – Paris, 1950.

18. Sgreccia E. Manuale di bioetica. – Milano: Vita e Pensiero, 1999.

19. Sgreccia E. Valori morali per la salute dell'uomo. – Vicenza, 1979.

20. Sgreccia E., Fisso B. Etica dell’ambiente // Medicina e Morale. – 1997. – № 3. – Р. 77-90.

21. Spinsanti S. Il corpo nella cultura contemporanea. – Brescia, 1983.

22. Wilson E.O. Sociobiology the new Sintesis. – Harward, 1975.

Розділ 2

ПРАВОВІ ТА МЕДИКО-СОЦІАЛЬНІ

АСПЕКТИ РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ

ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НА ЗАСАДАХ БІОЕТИКИ

Стан і перспективи розвитку біоетики в Україні

План

1. Організаційні заходи з впровадження біоетики в Україні.

2. Діяльність Комітету з питань біоетики при НАН України.

3. Сфера компетенції Інституту біоетики ім. Ярослава Базилевича.

4. Співпраця з міжнародними організаціями в галузі біоетики.

5. Функції і характеристики комітетів з етики.

6. Досвід викладання біоетики у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького.

7. Кабінет біоетики як методичний центр впровадження біоетики в навчальний процес і в практичну діяльність майбутніх лікарів і фармацевтів.

У відповідальний час морально-політичного становлення України, коли важливим є духовне оздоровлення нації, вагому роль відіграє наука біоетика.

Посилена технізація і комп’ютеризація медицини загострює наявні етико-деонтологічні проблеми і породжує нові. Деякі аспекти розвитку генної інженерії становлять загрозу для суверенності людини як біологічного виду. Багато лікарів під впливом такого "прогресу" зійшло зі шляху дотримання етичних норм та цінностей. Це породило нові моральні проблеми.

Сьогодні вже, мабуть, не існує лікаря чи фармацевта, який би у своїй практичній діяльності не стикався з етичними дилемами, з розбіжністю між бажанням пацієнта і власним сумлінням, з проблемою вибору. І часто лікарі та науковці або не знають, як діяти в тій чи іншій ситуації, або керуються меркантильністю, зумовленою сучасним моральним станом суспільства.

Біоетика також є новим науковим напрямом, який в Україні перебуває на початковій стадії застосування у досить складних соціальних, політичних, економічних умовах (наслідки багатовікової колонізації України та довготривалих дій політичних репресій, штучного голодомору, ідеології тоталітарного комуністичного режиму). Персоналістичній біоетиці доводиться прокладати собі дорогу всупереч намаганню спадкоємців тоталітарної ідеології підмітити найбільш гуманістичний напрям науки всілякими лжетечіями, які повністю перекреслюють роль людини в задумі Творця.

Нині біоетичне мислення ще не тільки не стало надбанням широких верств населення, а й не одухотворило працю і творчу думку багатьох представників науки та освіти. Для утвердження засад персоналістичної біоетики, найважливішими є високий рівень духовності і моральності, безкорисливість і фаховість. Молодь усвідомлює відмінність і дає належну оцінку як прогресивному, так і всьому негативному у становленні однієї з найсучасніших галузей науки.

Як дослідницька галузь біоетика нині інтенсивно розвивається. У цій царині співпрацюють медики, генетики, біологи, юристи, соціологи, філософи та богослови із різних країн. В Україні за останні роки побільшало опублікованих статей і монографій з біоетики. Серед вітчизняних дослідників проблем біоетики найвідоміші: В. Андрушко, М. Аряєв, Я. Базилевич, П. Бачинський, Б. Білинський, о. І. Бойко, В. Борейко, Є. Варивода, С. Вєковшиніна, В. Вікторенко, І. Вітенко, П. Вітте, О. Владзімірська, О. Волосовець, Л. Волошин, Ю. Вороненко, о. Й. Воротняк, Я. Ганіткевич, Р. Гревцова, І. Герич, М. Германюк, М. Гжегоцький, о. Е. Гнатів, В. Гоч, Г. Гринаш, П. Гусак, Р. Дармограй, А. Дацко, Ю. Дашо, І. Держко, Б. Дибас, Р. Дутка, О. Єрмоленко, В. Загородній, В. Запорожан, Б. Зіменковський, о. В. Зінько, Т. Калинюк, Л. Каплін, М. Кашуба, H. Кисельов, В. Кімакович, О. Кіцера, О. Коваленко, о. М. Коваль, О. Ковальова, Ю. Кривко, В. Кулініченко, Ю. Кундієв, Р. Лесик, О. Луцик, І. Луць, О. Любінець, А. Магльований, З. Масний, О. Мишанич, Г. Михайлов, В. Мороз, В. Москаленко, Б. Надрага, О. Надрага, O. Насінник, о. А. Новицький, О. Огірко, М. Павловський, В. Пазеняк, Ю. Панишко, Л. Пиріг, Ю. Підлісний, М. Поліщук, М. Попов, о. М. Пришляк, Я. Радиш, Л. Сидоренко, В. Синиця, О. Січкоріз, М. Слабий, І. Солоненко, о. А. Стрижик, Р. Ступницький, І. Танчий, Й. Турак, С. Хіміч, А. Циганенко, М. Чащин, А. Чемерис, В. Чернюк, B. Чешко, П. Шевчук, о. С. Шевчук, Г. Юшкевич та багато інших. В Україні питання біоетики обговорювались на Першому Українсько-Британському симпозіумі з біоетики (м. Київ, 2000 р.); Міжнародному симпозіумі “Біоетика на межі III тисячоліття” (м. Харків, 2000 р.); Першому національному конгресі з біоетики з міжнародною участю (м. Київ, 2001 р.); Другому міжнародному симпозіумі з біоетики, присвяченому пам’яті Р. Поттера (м. Київ, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Формування особистості студентів як майбутніх фахівців лікарської справи, працівників охорони здоров’я та інших соціально-орієнтованих установ у контексті біоетики” (м. Львів, 2003 р.); Третьому міжнародному симпозіумі з біоетики “Глобальна біоетика: сучасні виміри, проблеми, рішення” (м. Київ, 2004 р.); Другому національному конгресі з біоетики з міжнародною участю (м. Київ, 2004 р.); Третьому національному конгресі з біоетики з міжнародною участю (м. Київ, 2007 р.) та ін. У них брали участь українські та зарубіжні вчені – біологи, генетики, соціологи, юристи, медики, філософи, богослови і, що важливо, – представники різних громадських організацій (екологічних, релігійних). Отож, увага суспільства до проблем біоетики, засвідчує їх важливість у контексті сучасного державного управління.

При Кабінеті Міністрів України у 2001–2005 рр. працювала Комісія з питань біоетики, яку очолював віце-президент АМН України академік Ю.І.Кундієв. Діяльність Комісії визначали такі головні завдання: підготовка рекомендацій для проведення біоетичної експертизи в Україні; розробка пропозицій до законодавчого регулювання в галузі біоетики; забезпечення участі України в міжнародній співпраці з питань біоетики; інформування населення про досягнення та наявні проблеми в галузі біоетики і т. ін. Комісія з питань біоетики могла спиратися у своїй діяльності на практику функціонування Української асоціації з біоетики, Інституту біоетики ім. Ярослава Базилевича, що взяли на себе обов’язок ширити ідеї біоетики в Україні та зарубіжний досвід впровадження її засад у практику охорони здоров'я. При цьому інтереси людини потрібно ставити вище за інтереси науки чи суспільства.

У країні створений Комітет з біоетики при Президії АМН України (наказ МОЗ та АМН України від 01.12.2000 р. № 313/59). Міністерство охорони здоров’я України вже створило відповідні комісії з питань етики при державному фармацевтичному центрі МОЗ України та при всіх навчальних, наукових і лікувально-профілактичних установах, де провадяться клініко-експериментальні дослідження.

За дорученням ЦМК з вищої медичної освіти МОЗ України колектив провідних фахівців медичних університетів та академій (зокрема, Львівського національного медуніверситету) уклав типову державну програму елективного курсу "Біоетика" для студентів V курсу медичного факультету вищих навчальних закладів IV рівня акредитації.

У Львові на базі Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України та Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького у 2000-2001 рр. створений Інститут біоетики ім. Ярослава Базилевича, який зареєстрований 28 серпня 2001 р., а урочисте відкриття його відбулося 21 вересня 2001 р. Я. Базилевич був ініціатором створення цього інституту.

Головною метою Інституту є збереження життя та охорона здоров`я людини від моменту запліднення до природної смерті, пошана гідності людини в духовній, душевній і тілесній інтегральності та її розвитку як особистості.

Суть діяльності Інституту біоетики добре відображена в його емблемі. У колі, що символізує вічність буття, дзвенить–кличе дзвін як символ пробудження людського духу, як звістка, яку необхідно донести до людей. Саме таке завдання покладено на біоетику — спрямувати розвиток свідомості людей планети в русло життєдайної християнської моралі. Сфера уособлює нашу чудову Землю. З неї піднімається хрест як знак спасіння, поєднання людства з Богом. Хрест підтримує чашу – знак цілющих сил природи, нагадування людям бути мудрими, а мудрість черпати з чаші пізнання Буття. У чаші палає вогонь вічного життя – нетлінний дар людям. Три язики цього полум’я символізують Святу Трійцю – нашого Творця, Його незбагненну вічну істину.

Інститут увійшов до складу Світової федерації інститутів персоналістичної біоетики, яку створено в м. Римі 9-10 червня 2003 р. на Конгресі, організованому Центром біоетики при університеті ім. А. Джемеллі на факультеті хірургії і медицини. Інститут біоетики ім. Я. Базилевича має свої осередки в інших областях України (Тернопільська, Закарпатська, Івано-Франківська, Волинська). Отож, перші кроки у становленні Інституту біоетики зроблено. Через фінансові труднощі функціонує лише кабінет біоетики у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького.

Робота провадиться в багатьох напрямах, що відповідає організаційним засадам Інституту біоетики як громадської організації.

Завдання Інституту біоетики ім. Ярослава Базилевича:

- пропаганда культури життя та гідності людини;

- подальший розвиток науково-соціологічних досліджень біоетичних проблем;

- впровадження у широку практику засад персоналістичної біоетики;

- поширення викладання біоетики в навчальних закладах України, особливо медичного профілю;

- привернення уваги органів державної влади, системи охорони здоров’я та медичної освіти до сучасних проблем біоетики;

- створення відповідної правової бази;

- критичне узгодження між правничими і моральними нормами;

- сприяння координації дій усіх, хто з духовних, моральних, гуманних чи будь-яких інших причин захищає життя, шанує гідність людини;

- співпраця з органами державного управління в галузі охорони здоров’я, що спрямована на популяризацію засад біоетики та впровадження їх у практику охорони здоров’я;

- сприяння формуванню духовного, морального, професійного, наукового рівня свідомості лікарів, педагогів, інших фахівців на засадах біоетики;

- виховна і просвітницька діяльність серед молоді шкіл, середніх і вищих навчальних закладів щодо питань гідності людини як особистості, цінності людського життя, гідності подружньої любові у контексті шлюбу, а також відповідальності батьківства і материнства, етичних питань запліднення, народження, життя і смерті; стосовно студентської молоді читання лекцій; організація і проведення студентських конференцій, вечорів, участь студентів у театральних виставах на теми біоетики і т. ін.;

- сприяння вирішенню моральних питань у сфері біомедицини — стосовно абортів, стерилізації, контролю народжуваності, репродуктивних технологій, генетичних маніпуляцій, евтаназії та експериментів над людиною;

- вивчення доцільності біомедичних втручань у людський організм з точки зору моральності та права узгодженість поведінки людини з етичними нормами і цінностями;

- співпраця з державними, громадськими організаціями та установами, з церковними конфесіями, а також з людьми доброї волі в Україні і за кордоном;

- створення осередків Інституту біоетики;

- створення відповідних консультативних пунктів з питань біоетики і популяризації їх засобами масової інформації;

- сприяння правовому захисту цілей біоетики;

- доброчинна діяльність.

Головні напрями діяльності інституту:

- планування та виконання науково-соціологічних досліджень;

- сприяння підготовці спеціалістів високої кваліфікації;

- створення інформаційної бази та її розширення;

- заснування спеціалізованих засобів масової інформації та робота в них;

- ширення знань з біоетики та дотримання її засад;

- організація науково-теоретичних і науково-практичних конференцій, семінарів, диспутів, дискусій, діалогів та наукових форумів із питань біоетики, розвитку та становлення її в державі, що приведе до формування єдиної позиції з питань біоетики;

- створення навчальних програм і планів, концепцій біоетики;

- обґрунтування теоретико-організаційних заходів у системі підготовки та подальшої перепідготовки фахівців у сфері охорони здоров'я для оволодіння знаннями, вміннями і навичками з біоетики;

- проведення навчання і тренінгів з біоетики.

Від 1999 р. курс “Біоетика” викладається у Львівській семінарії Святого Духа (для студентів VІ курсу), від 2000 р. - у Львівській богословській академії (студентам V курсу), у 2001 р. викладався у Львівському університеті “Ставропігіон”. Триває співпраця з Львівським медичним коледжем післядипломної освіти. Співпраця з Львівською філією Люблінського університету полягала у наданні консультацій з наукових робіт, допомозі при проходженні практики. Від 1998 р. провадяться заняття з “Біоетики” для державних службовців у системі підвищення кваліфікації працівників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Біоетика як навчальна дисципліна в Україні лише починає розвиватись. Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького першим з усіх вищих навчальних медичних закладів України у 1998 р. запровадив викладання біоетики. Нині у вищих навчальних закладах вона викладається переважно як елективний курс.

У Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького біоетика є обов’язковою дисципліною для студентів ІІІ курсу стоматологічного факультету та елективною — для студентів ІІ курсу фармацевтичного факультету і V курсу медичного факультету. На кафедрі організації і управління охороною здоров’я проводяться заняття з біоетики для слухачів циклів тематичного вдосконалення, передатестаційного і спеціалізації (дві лекції, чотири практичних і одне семінарське заняття).

Однак, на нашу думку, цього недостатньо. Адже кожен майбутній лікар і фармацевт передусім повинні мати стійкі моральні переконання, які не дозволять їм відійти від норм етичної поведінки. Запровадження біоетики як обов'язкової дисципліни сприятиме запобіганню негативним наслідкам розвитку медицини.

Кабінет біоетики, який створений у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького, має навчально-методичні матеріали і технічне оснащення для централізованого викладання цієї дисципліни, а також християнської етики та деонтології в медицині.

Відкриття вищезгаданого кабінету біоетики стало важливою подією у впровадженні основних ідей персоналістичної біоетики. З цього центру поширюється освітня робота серед населення не лише західних областей, а й інших регіонів України.

Кабінет біоетики створювався як методичний центр впровадження біоетики не лише в навчальний процес, а й у практичну діяльність майбутніх лікарів і фармацевтів. Обладнання й оснащення кабінету продумані і робота його організована так, щоби забезпечити не лише слухове, а й зорове сприйняття інформації. З цією метою демонструються навчальні фільми, які засвоюються краще за текстову форму. Методично обґрунтоване проведення навчально-ігрових занять, під час яких за допомогою постановок п’єс, сцен з життя ненав’язливо і повчально подається потрібний матеріал, що формує морально-етичну свідомість майбутніх медичних працівників. Для кращого сприйняття навчального матеріалу студенти своїми силами виготовили понад 20 навчально-методичних стендів, на яких представлений також словник з біоетики [16, 375 - 386] (Додаток Б).

Методика викладання біоетики протягом 1998-2006 навчальних років пройшла апробацію на кафедрі філософії та економіки і кафедрі організації і управління охороною здоров’я Львівського національного медичного університету, а також під час виїзних циклів у районах Львівської області, західних областях України, Херсонській області та Автономній республіці Крим.

Актуальність викладання біоетики студентам усіх факультетів Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького є безсумнівною. Соціологічне опитування серед студентів усіх факультетів і курсантів за спеціальністю “Організація і управління охороною здоров’я” засвідчило цілковито позитивні результати ставлення респондентів до вивчення біоетики. Ось найхарактерніші відповіді: “У нашому морально спотвореному суспільстві лекції з біоетики є стежинами до Бога”; “Біоетика допомагає віднайти і зрозуміти первинний сенс життя, а ще – з гідністю долати всі життєві проблеми”; “Здорового тіла не може бути без здорової душі. Та чи зможе лікар лікувати душу, не знаючи її потреб?” Студенти вважають, що роль біоетики полягає у “розширенні світогляду”, “підвищенні елементарної моральності”, “духовному збагаченні людини”, “допомозі при усвідомленні власних помилок”. Вона потрібна майбутньому лікареві, який “лікує не тільки тіло, а й душу” і “лікує через Бога”. При цьому студенти-респонденти підтвердили абсолютну доцільність введення біоетики як обов’язкової навчальної дисципліни. Отож, засвідчена важливість біоетики у формуванні особистості майбутніх лікарів та фармацевтів.

Анонімні опитування лікарів свідчать про велике зацікавлення курсами цих лекцій. Респонденти-курсанти підтвердили, що кількість навчальних годин для циклів спеціалізації, передатестаційного та тематичного удосконалення організаторів охорони здоров’я є недостатньою. Необхідно розпочати викладання біоетики на всіх кафедрах факультету післядипломної освіти.

Вихованню студентів Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького сприяє також наукова робота з проблем біоетики, під час якої вони під керівництвом викладача досліджують різні аспекти біоетики, виступають із доповідями на щорічних студентських наукових конференціях [12, 148-156; 16, 484-502;18, 362-371]. Наукова робота націлена на розвиток дисципліни "Біоетика".

У курсі біоетики висвітлюються особливості біоетики як науки, її історичні корені та зв'язки з іншими галузями знання, розкривається її епістимологічний статус, філософські та релігійні основи, теоретико-методологічні засади.

У процесі викладання курсу біоетики та виховання пошани до людини як до особистості в Україні найактуальнішими є заходи з подолання стереотипів у ставленні як суспільства, так і медицини в цілому до проблем алкоголізму, наркоманії, СНІДу тощо. Увага до цих аномалій, що ґрунтується на пошані до людини як особистості, може повернути хворого до нормального життя. Важливим об’єктом біоетики є також деякі аспекти впровадження новітніх досягнень науки в галузі біомедицини. Насамперед ідеться про експериментування над людиною, яке може бути прямим втручанням в організм і нести загрозу життю та здоров’ю особистості. Особливої уваги заслуговує проблема трансплантації органів, бо тут ідеться про виживання однієї людини коштом здоров’я іншої, що етично виправдане засадою солідарності. Демографічна ситуація в Україні привертає особливу увагу студентів до проблем цінності та гідності життя людини, оцінка якого з погляду біоетики однозначна: його потрібно шанувати і захищати від моменту запліднення до природної смерті.

Тема ембріона як особистості потребує визнання, що випливає з людської гідності, яку Універсальна декларація 1948 р. ставить фундаментом людських прав, рівності, миру, справедливості та свободи. Захист прав людини потребує раціонального поглиблення, що і є завданням права та біоправа зокрема. Бажано, щоб таке поглиблення було відображене у рішеннях конституційних судів держав та у міжнаціональних європейських органах.

Інтереси і благо людини слід ставити вище за інтереси суспільства та науки. Звідси випливає заборона застосування людських ембріонів для дослідів.

Укладено навчальні плани і програми з курсу біоетики згідно з новими вимогами ЦМК МОЗ України: “Біоетика” – для студентів V курсу медичного факультету (спеціальності 7.110101 "Лікувальна справа", 7.110104 "Педіатрія", 7.110105 "Медико-профілактична справа"); "Біомедична етика" – для студентів ІІ курсу фармацевтичного факультету (спеціальність 7.110206 "Клінічна фармація"); "Сучасні проблеми біоетики" – для студентів ІІ курсу фармацевтичного факультету (спеціальність 7.110201 "Фармація"), що викладається у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького, а також навчальний план та програму з курсу “Біоетика” (Додаток А), в яких подана детальна структура та зміст курсу. Курс розрахований на 81 аудиторну годину, із них – 26 годин лекцій, 31 година практично-семінарських занять та 24 години – самостійна робота студентів під керівництвом викладача. Конкретні теми, які викладаються у курсі “Біоетика”, подані у навчально-тематичному плані, а розширений їх зміст - у програмі. Складено методичні розробки занять з біоетики (2 лекції, 4 практичних і 1 семінарське заняття) для слухачів циклів тематичного вдосконалення, передатестаційного і спеціалізації за спеціальністю "Організація і управління охороною здоров'я).

Розроблено: анкети соціологічних досліджень з проблем біоетики; тексти лекцій з цієї дисципліни; методичні рекомендації для самостійної поглибленої роботи студентів над курсом біоетики (переклади італійських університетських матеріалів, з питань сексуальної етики, християнської моралі тощо); сценарій студентської вистави з проблем біоетики.

Методика проведення занять з біоетики передбачає спільне обговорення зі студентами і визначення тем наукових студентських робіт, для щорічних науково-практичних студентських конференцій, де студентів секції біоетики адміністрація Медичного університету нагороджує грамотами, подяками і відзнаками.

Матеріали нових методичних розробок, що їх заплановано до видання, формувалися під час роботи з’їздів та конференцій, спілкування, з Е. Згречча, М. Каліпарі та іншими зарубіжними спеціалістами, які надавали нам методичну, наукову та ідейну підтримку. Відкритий також за їх сприяння Інститут біоетики ім. Ярослава Базилевича – це перший крок і початок великої роботи. Цей заклад має стати центром організаційно-методичної діяльності з поширення персоналістичної біоетики на Україні.

Нині Інститут біоетики розгортає свою діяльність як громадська організація, а в перспективі — створення на його базі навчально-методичного центру біоетики для підготовки майбутніх професійних кадрів з біоетики з числа випускників Медуніверситету.

Процес адаптації головних засад біоетики як і засвоєння та трансформація демократичних цінностей, визначаються культурними, економічними, історичними, духовними й національними особливостями українського суспільства. Суспільство, у якому за результатами соціологічних опитувань, наявна висока довіра до релігії та церкви, зможе віддати перевагу засадам і правилам біоетики в системі охорони здоров'я, освіти, у сфері екології й охорони природних багатств. Саме над такою перспективою працюють організації з біоетики – державні й громадські.

У зарубіжних країнах є різні види комітетів з біоетики, що мають різні завдання. Перше і спільне для всіх завдання — виховна діяльність у кожній лікарні з метою гуманізувати медицину, піклуватися про права пацієнтів, привернути увагу суспільства до нових проблем медичної етики. Таке завдання можна реалізовувати через стимулювання дебатів, конференцій і курсів з етики. Усі ці ініціативи покликані підвищити етичну свідомість фахівців у сфері охорони здоров'я.

Другим завданням лікарняних комітетів з біоетики є розгляд протоколів дослідження і клінічного експериментування. Можна створювати також комітети, що мають специфічні спрямування та мету. Це необхідне і невідкладне завдання для вирішення багатьох проблем, які породжені клінічними дослідженнями. Цей вид діяльності вимагає багато комплексних знань, оскільки новітні технології відкривають щораз нові можливості. Сам процес експериментування важливий і необхідний, але він має бути спрямований на добро як окремої людини, так і цілого суспільства.

Третє завдання комітетів з біоетики консультативне. У певних випадках лікар за законом чи з обов’язку може вимагати від комітету біоетики надати відгук (консультацію) щодо спірного питання. Комітет повинен забезпечити прийняття відповідного рішення, але ніколи не може чинити тиск на того, хто несе реальну відповідальність.

Діяльність комітету з біоетики може бути спрямована на вирішення усіх трьох завдань або ж одного із них.

Ідеальними характеристиками комітетів з біоетики є: компетентність, незалежність, неупередженість, а також їх консультативний характер. Зважаючи на це, необхідно, щоб до їх складу входили спеціалісти різного профілю: медики, біологи, юристи, філософи і експерти з етики, вчителі, журналісти, коментатори публічної думки. У разі потреби вирішити спеціальне завдання доцільно залучати відповідних експертів. Саме такі комітети біоетики потрібно створювати в Україні.

Згідно з наказом МОЗ від 01.11.2000 р. № 281 “Про затвердження Інструкції лікарських засобів і експертизи матеріалів клінічних випробувань і типового положення про комісію з питань етики”, в Україні розпочався процес формування комітетів з етики на базі установ охорони здоров’я. Інструкція містить основні вимоги до проведення клінічних випробувань лікарських засобів, які можуть проводитися на пацієнтах (добровольцях) за повною чи скороченою програмою, а також наголошує на необхідності створення спеціальних комісій з питань біоетики для проведення експертизи клінічних випробувань. Функції цих комісій збігаються з основними завданнями комітетів з етики, що передбачені міжнародними нормами.

Згідно з новою концепцією та стратегією трансформації медицини, найважливішим є перехід від державної системи охорони здоров’я до суспільно-державної.

Демократичні зміни, що відбуваються в країнах пострадянського простору, зокрема в Україні, створюють унікальну можливість для аналізу й оцінки позитивних сторін біоетики країн Західної Європи, їх творчого розвитку й використання на практиці.

Запитання для самоконтролю

1. Акти державних органів України, які регламентують впровадження засад біоетики в систему охорони здоров’я.

2. Організації, що компетентні вирішувати проблеми біоетики.

3. Прізвища учених, які впроваджують засади біоетики в Україні.

4. Організації, які ведуть наукову роботу в галузі біоетики.

5. Приклади наукової співпраці українських і зарубіжних організацій в галузі біоетики.

6. Завдання комітетів з біоетики.

7. Основні труднощі впровадження біоетики в практику підготовки медичних кадрів.