Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Оцінка показників та ризиків небезпеки.




Читайте также:
  1. Аналіз даних основних хімічних показників мінеральних вод Вінницької області
  2. Аналіз і оцінка державної політики, що регулює конкуренцію на певному товарному ринку
  3. Аналіз і оцінка фінансового стану підприємства-контрагента
  4. Аналіз конкурентного середовища підприємства. Оцінка конкурентоспроможності підприємства та його продукції
  5. Аналіз показників використання матеріальних ресурсів
  6. Аналіз показників статистики страхової справи
  7. Аналіз ризиків
  8. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
  9. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
  10. Аналіз узагальнюючих показників якості продукції

За даними МОП та ВООЗ кількість нещасних випадків та захворювань, що пов’язані з трудовою діяльністю, має тенденцію до збільшення і забирає понад 2 млн людських життів щорічно. Вивчення професійної захворюваності працюючих в Україні має давню історію. Оцінка здоров’я робітників та зв’язку його з умовами праці набуло особливої гостроти, у тому числі й через зміни соціально-економічного устрою.

Визначено, що абсолютна кількість працюючих на виробництвах останнім часом зменшилася, а кількість хворих на професійну патологію навпаки зросла. Кількість зареєстрованих випадків вперше виявлених хронічних захворювань коливається в межах 4,0–9,0 тис. (2,3–4,5 випадків на 10 тис. працюючих). У структурі професійної захворюваності перше місце належить хворобам пилової етіології (40–65 %), друге – захворюванням кістково-м‘язової системи та сполучної тканини (близько 20 %), третє – вібраційній хворобі (8–9 %).

Небезпечними щодо формування професійної патології залишаються регіони, де розташовані великі підприємства провідних галузей промисловості (вугільна, металургійна, машинобудування), у яких зосереджена значна чисельність працюючих у шкідливих умовах (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька області та ін.). Рівень професійного ризику розвитку професійних захворювань корелює з умовами праці за показниками професійної захворюваності, даних поглиблених медичних оглядів, захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

Здоров‘я працюючого населення є найважливішою характеристикою трудового потенціалу будьякої країни і значною мірою визначає економічний та соціальний стан суспільства. За даними останніх оцінок спеціалістів МОП та ВООЗ кількість нещасних випадків та захворю- вань, що пов’язані з трудовою діяльністю, має тенденцію до збільшення, і забирає понад 2 млн люд- ських життів щорічно. Професійні захворювання є причиною 1,7 млн випадків смерті, що пов’язані з трудовою діяльністю. Вони переважають над смертями в результаті нещасних випадків на виробництві у співвідношенні чотири до одного. У світі реєструється понад 160 млн нових випадків професійних захворювань щорічно [1]. Вивчення професійної захворюваності працюючих в Україні має давню історію. У колишньому СРСР і, зокрема, в Україні, у 1920–1930 роках було створено прогресивну систему медико-профілактичного обслу- говування трудящих. Важливою складовою її стали науководослідні інститути гігієни праці і профзахворювань. Саме в цих установах проводився аналіз загальної й професійної захворюваності робітників. Результати його були вкрай потрібними, оскільки вони, з одного боку, віддзеркалюють умови праці на виробництві і рівень медикопрофілактичного обслу говування робітників, а з іншого – є підставою для подальшого удосконалення роботи в цьому напрямі. В Україні здоров’я працюючих ретельно вивчали Е. М. Каган, Б. Я. Шур, Б. А. Кривоглаз, О. П. Крас- нюк, Ф. Х. Зінгер, М. Й. Супоницький. У Київському інституті гігієни праці та профзахворювань (нині Інститут медицини праці НАМН України) протягом понад 40 років цю проблему розробляла М. О. Єршова. Вона започаткувала систематичний епідеміологічний аналіз здоров’я працюючих у масштабах усієї держави. Завдяки її роботі тепер існує можливість для широких порівнянь, а також для ретро- спективних досліджень. Стан здоров’я працездатного населення фор- мується не тільки за рахунок характеру й умов праці, але й за рахунок багатьох факторів, а саме: генетичних, екологічних, способу життя, доступності медичної допомоги, віко-статевих характе- ристик населення, стану співробітництва працюю- чих, роботодавців, закладів охорони здоров’я і т. д.



Вивчення здоров’я робітників та зв’язку його з умовами праці набуло особливої гостроти сьогодні не тільки тому, що з’явилися новітні технології, докорінно змінився характер трудової діяльності, а й через зміни соціально-економічного устрою.



В Україні, як і в усьому світі, набувають розвитку інформаційні технології, з’явилося багато нових чинників, що шкодять здоров’ю: нові матеріали, види енергії, інформаційні навантаження на організм. Усі вони потребують глибоких фізіологічних, токсикологічних та гігієнічних досліджень і значною мірою відображені в чисельних публікаціях.

Для працюючої людини завжди існує ризик ураження внаслідок дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів. Ризик, тобто поєднання ймовірності події і негативних наслідків, та небезпека, яка потенційно може призвести до травми або захворювання, може бути оцінена кількісно. Для оцінки на підприємстві рівня можливого ризику виникнення нещасних випадків зі смертельними наслідками і прийняття відповідних управлінських рішень визначають базові показники ризиків, які погоджуються на комісії охорони праці підприємства.

Приймаються такі види та розміри ризиків:

- незначний ризик – ≤ 10-6;

- припустимий ризик – 1,001 · 10-6 – 5 · 10-5;

- стерпний ризик – 5,001 · 10-5 – 5 · 10-4;

- неприпустимий ризик – ≥ 5,001 · 10-4.

Наведені види та розміри ризиків визначені на підставі міжнародного досвіду.



Організація (підприємство) повинно розробляти, упроваджувати і підтримувати встановлені (документовані) процедури, які гарантують:

- ідентифікацію небезпек (ситуацій), які можуть призвести до травм або захворювань працівників;

- оцінку ризику (визначається рівень ризику);

- регулювання і контроль ризику (виключення або заміна) небезпечної роботи (процедури), засоби колективного або індивідуального захисту, оформлення наряд-допуску;

- розробку планів дій в аварійних ситуаціях.

Небезпека – це потенційне джерело шкоди здоров’ю людини.

Для можливості оцінки та регулювання ступеня ризику виникнення смертельних нещасних випадків проводиться опрацювання нормативів та норм оцінки ступеня професійного ризику, яка зводиться у таблицю.

 

Таблиця 1.4


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 5; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2022 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты