Заняття №1. Основи ведення наступу загальновійськовими підрозділами.

Навчальні питання:

1. Основи наступу механізованого батальйону (роти).

2. Підготовка та ведення наступу механізованим батальйоном (ротою).

3. Ведення наступу механізованим батальйоном (ротою) в особливих умовах.

1-е питання: Основи наступу механізованого батальйону (роти)

Наступ є видом бою, який проводиться з метою розгрому (знищення) противника й оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості.

Сутність наступу полягає в:

– ураженні противника усіма наявними засобами;

– рішучій атаці;

– стрімкому просуванні військ у глибину його бойового порядку;

– знищенні і полоненні живої сили;

– захопленні зброї, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.

Розгром противника й оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) досягаються:

– умілим застосуванням усіх засобів ураження;

– швидким використанням результатів ударів авіації й вогню артилерії;

– своєчасним нарощуванням зусиль в глибину;

– широким застосуванням охватів, обходів і проведенням атак у фланг і тил противника.

Залежно від обстановки і завдань наступ можна вести на противника, який обороняється, наступає або відходить.

Наступ на противника, що обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу.

Наступ на наступаючого противника ведеться шляхом зустрічного бою.

Наступ на противника, що відходить, ведеться шляхом його переслідування.

Залежно від умов перехід у наступ на противника, що обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу та звичайно починається проривом оборони, який полягає у зломі її ударами всіх видів зброї та рішучою атакою танкових і механізованих підрозділів на вузькій ділянці, у створенні пролому в обороні та подальшому його розширенні у бік флангів та у глибину.

Наступ ведеться:

– з повним напруженням сил;

– у високому темпі, безупинно вдень і вночі, за будь-якої погоди;

– за тісної взаємодії підрозділів усіх родів військ і спеціальних військ.

Рота (батальйон) самостійно не прориває оборону противника. Батальйон прориває оборону противника, як правило, у складі бригади.

Наступ на противника, що обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним рота (батальйон) починає у заздалегідь створеному у відповідності до рішення командира бойовому порядку (вихідному положенні). Вихідне положення для наступу займається ротою (батальйоном) після необхідного перегрупування з положення оборониабо з одночасною зміною підрозділів, що обороняються.

Суть цього способу наступу полягає у тому, що підрозділи завчасно й потай займають вихідне положення і після потужної вогневої підготовки та ударів авіації переходять в атаку.

Для зайняття вихідного положення механізованій роті призна­чається вихідна позиція, яка складається з:

– траншей, прилеглих до неї ходів сполучення,

– вогневих позицій бронетранспортерів (бойових машин піхоти) і позицій вогневих засобів, які придані роті.

У випадку неможливості потайного зайняття бронетранспортерами (бойовими машинами піхоти) із своєю ротою вогневих позицій біля переднього краю вони можуть розміщуватись разом із взаємодіючим танковим підрозділом на вихідній або очікуваній позиції. З початком наступу ці бронетранспортери (бойові машини піхоти) висуваються до своїх рот слідом за танками.

Механізована рота першого ешелону звичайно розташовується у першій траншеї.

Рота другого ешелону (резерв) батальйону займає вихідну позицію у другій і третій траншеях.

Вихідні позиції танкових підрозділів можуть призначатися за наявності умов, що забезпечують потаємність від спостереження і підслуховування противника на відстані 2-4 км від переднього краю його оборони. Ці позиції звичайно обладнуються екіпажами танків і підрозділами інженерних військ. Від позицій розвідуються й намічаються віхами шляхи руху танків до рубежу переходу в атаку.

У вихідному районі для наступу батальйону створюються:

– вихідні позиції механізованих рот, а іноді й танкових підрозділів;

– вогневі позиції артилерії, зенітного підрозділу і вогневих засобів, виділених для ведення вогню прямою наводкою;

– обладнуються шляхи висування підрозділів батальйону для переходу в атаку;

– рубежі розгортання танкових підрозділів, командно-спостережні пункти.

Гранатометний підрозділ займає вогневі позиції за ротами першого ешелону на відстані від них до 300 м, а протитанковий взвод – на відстані до 100 м. Протитанкове відділення роти вогневі позиції завчасно займає у траншеї на одному з флангів роти.