Принципи організації виробничих процесів

Розподіл протікання процесу в часі, тобто техніко-економічне планування і, оперативне диспетчерування і регулювання ходу виробничого процесу, розподіл робітників за сферами діяльності (дільницях, цехах) і організація їх праці, виготовлення і реалізація готової продукції здійснюються на певних організаційних засадах, в основі яких лежать такі основні принципи: пропорціональності, безперервності, прямоточності, ритмічності, диференціації, спеціалізації, автоматизації, гнучкості, системності, оптимальності (рис. 1.7- 1.15.).

Дотримання принципу пропорціональностізабезпечить однакову пропускну спроможність різних робочих місць одного процесу, яка досягається за допомогою того, що призначене для виконання окремих часткових процесів число робочих місць чи окремих механізмів пропорціональне до трудомісткості цих процесів.

Рівень пропорціональності визначають при допомозі відповідного коефіцієнта за такою формулою:

(1.1)

Де К_пр, - коефіцієнт пропорціональності; М_тin - мінімальна пропускна здатність чи параметр робочих місць у технологічному ланцюгу (наприклад, потужність, змінність, завантаження, тощо); М_max - максимальна пропускна здатність.

Рисунок 1.7 Основні принципи організації виробництва

Рисунок 1.8 Змістовне наповнення принципів

Безперервністьвиробництва полягає в тому, що кожна наступна операція виробничого процесу при одночасній обробці однієї чи декількох штук повинна починатися зразу після закінчення попередньої, тобто, без будь-яких перерв (чи зведення їх до мінімуму) в часі при одночасному забезпеченні безперервної роботи устаткування й робітників. Підвищення рівня безперервності процесу сприяє скороченню виробничого процесу виготовлення продукції.

Рівень безперервності можна визначити за такою формулою:

(1.2)

Де К_6езп коефіцієнт безперервності; Т_роб. тривалість робочого часу, годі Т_ч загальна тривалість процесу (циклу), яка включає простої чи пролежуванняпредмету праці між робочими місцями, на робочих місцях, тощо, год.

Зменшенню перервності і, відповідно, зростанню безперервності сприяє принцип паралельності та автоматичності процесу.

Принцип паралельностіхарактеризує суміщення операцій і процеси у часі. В результаті цього скорочується час виготовлення продукції Паралельність виконання робіт на окремому робочому місці досягається застосуванням багатоінстру'ментальної обробки деталей. В межах дільниці, цеху, підприємства, паралельність забезпечується утворенням широкого фронту робіт з метою виготовлення окремих частин одного і того ж виробу та його складання, а також одночасним виготовленням, різних виробів. Цей процес має особливо важливе значення при організації виробництва складних виробів, оскільки послідовне виготовлення їх складових зайняло б багато часу. Коефіцієнт паралельності визначають за такою формулою:

(1.3)

де Т - тривалість виробничого циклу при паралельному поєднанні операцій, год.;

Т - тривалість виробничого циклу при послідовному поєднанні операцій, год.

Рисунок 1.9 Змістовне наповнення принципів

Зростання паралельності приводить до скорочення тривалості виробничого циклу виробництва продукції і до економії робочого часу.

Прямоточність - принцип раціональної організації процесів, який характеризує оптимальність шляху проходження предмету праці. Досягають принципу прямоточності за допомогою розміщення цехів, дільниць і робочих місць відповідно до послідовності протікання технологічного процесу.

Повна реалізація принципу прямоточності можлива тоді, коли деталі (складальні одиниці чи вироби) мають однакову послідовність виконання операцій і стадій виробничого процесу, тобто, на потокових лініях чи на дільницях і в цехах, організованих за предметною ознакою. Цей принцип вимагає вирішення задачі розміщення робочих місць і оптимізації розташування устаткування.

Коефіцієнт прямоточності виробничих процесів визначають за такою формулою:

(1.4)

Де Д - оптимальна довжина проходження предмету праці по і-му процесу, м;

Д - фактична (проектна) довжина проходження предмету праці по і-му процесу, м.

Рисунок 1.10 Змістовне наповнення принципів

Ритмічність принцип реалізації процесів, який характеризує рівномірність їх виконання в часі, тобто вимагає планомірних повторів ритмічності у випуску готової продукції і в роботі всіх підрозділів підприємства. При дотримуванні цього принципу врівні проміжки часу випускається однакова або рівномірно наростаюча кількість продукції, регулярно повторюються операції на всіх робочих місцях.

Розрізняють ритмічність випуску продукції й ритмічність роботи підрозділів, дотримання яких забезпечує ритмічність виробництва. Коефіцієнт ритмічності (К_ритм)можна визначити за такою формулою:

(1.5)

де V , - фактичний обсяг виконаних робіт за досліджуваний період (декада, місяць, квартал) у межах плану (понадпланове виконання не враховують) шт., грн; V плановий обсяг робіт, шт., грн.

Рисунок 1.11 Змістовне наповнення принципів

Принцип диференціації передбачає поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси, операції, переходи, забезпечуючи оптимальність їх протікання та мінімізацію сумарних витрат усіх видів ресурсів.

Рисунок 1.12 Змістовне наповнення принципів

Послідовна диференціація технологічних процесів зумовила появу потокового виробництва. Однак, принцип диференціації має певні межі, оскільки надмірна кількість операцій приводить до надлишкових витрат на переміщення предметів праці між робочими місцями, закріплення деталей за робочими місцями і їх зняття з робочого місця після закінчення операції.

В умовах використання складних технологій та автоматизації виробництва принцип диференціації переходить у принцип концентрації операцій та інтеграції виробничих процесів. Операції стають об'ємнішими, складними і виконуються на прогресивному устаткуванні в поєднанні з бригадним принципом організації праці.

Принцип спеціалізаціїгрунтується на обмеженні розмаїття елементів виробничих процесів. Зокрема, виділяються групи робітників, які спеціалізуються за професіями, тобто на виконанні відповідних технологічних операцій.

Рівень спеціалізації робочого місця визначається коефіцієнтом закріплення операцій (К_{з о}), тобто числом деталеоперацій, які виконують на робочому місці за відповідний проміжок часу.

При К_{з о}=1 забезпечується вузька спеціалізація робочого місця. Для повного завантаження одного робочого місця однією деталеоперацією необхідна умова:

(1.6)

де N_ві. обсяг випуску деталей і-го найменування за одиницю часу, наприклад, шт/міс; Т_оі - трудомісткість операцій хв/шт; F_д - дійсний фонд часу робочого місця, хв/міс.

Спеціалізація виробничих підрозділів передбачає обмеження номенклатури деталей чи виробів, які там проходять обробку.

Якщо обсяг випуску й трудомісткість деталі чи виробу одного найменування забезпечує повне завантаження робочих місць, то доцільно створювати однопредметні потокові лінії, предметно-замкнуті дільниці чи спеціалізовані міні-заводи.

Принцип автоматичності,який реалізується в діяльності підприємства, приводить до зниження затрат живої праці й прискорення виробничого процесу.

Загальний рівень автоматизації процесів виробництва визначається питомою часткою робіт в основному, допоміжному й обслуговувальному виробництві, які виконуються автоматизованим способом, у загальному обсязі робіт підприємства.

Рівень автоматизації визначається за такою формулою:

(1.7)

де t_а - трудомісткість робіт, які виконуються автоматичним чи автоматизованим способом, год.;t_з - загальна трудомісткість робіт, год.

Рисунок 1.13 Змістовне наповнення принципів

Принцип гнучкостівідіграє надзвичайно важливу роль в організації виробничих процесів на підприємствах в умовах ринку. Використання цього принципу дозволяє мобільно переходити на випуск продукції, якої вимагає ринок. Крім цього його реалізація особливо важлива в умовах прискореного НТП, тобто в умовах переходу підприємств на інноваційну модель господарювання.

Рисунок 1.14 Змістовне наповнення принципів

Принцип системностіє надзвичайно актуальним в умовах ринку, оскільки дозволяє цілісно розглядати всі процеси, які відбуваються на під­приємстві в царині його місця в ринковому середовищі. Цей процес витікає із розгляду підприємства як системи, діяльність якої мас організовуватися за певною системою (послідовністю і комплексністю), враховуючи всі чинники внутрішнього і зовнішнього оточення підприємства.

Безпосередньо на підприємстві системність організації проявляється в тому, що окремі роботи і заходи щодо виготовлення продукції повинні розглядатися з огляду цілісного виконання всіх робіт, враховуючи інтереси всіх учасників виробничої діяльності.

Системність передбачає також строгу послідовність і відповідну періодичність випуску та виробництва окремих частин виробів у необхідних кількостях, щоб забезпечити повний випуск продукції необхідної номенклатури та асортименту.

Рисунок 1.15 Змістовне наповнення принципів

Принцип оптимальності зумовлений законом економії часу і націлений на досягнення бажаного результату із найменшими затратами. Цей принцип організації обов'язково передбачає вибір критерію оптимальності або мінімізації витрат часу і резервів на організаційні процеси і виробничий процес загалом, або критерію максимізації віддачі ресурсів. Принцип оптимальності дозволяє, маневрувати різними підходами до організації вироб­ництва, забезпечуючи таким чином реалізацію іншого принципу -гнучкості.

Досягнувши оптимальності протікання виробничого процесу, підприємство може зекономити робочий час за рахунок зниження трудомісткості робіт і, отже, скорочення тривалості виробничого циклу. Принцип оптимальності в значній мірі зв'язаний із технологічністю підприємства, і в ринкових умовах господарювання цей принцип стає головним принципом раціоналізації виробничих процесів.

Проектуючи виробничий процес чи виробничу систему, необхідно дотримуватись усіх перелічених принципів, раціонально зважуючи ефективність всіх можливих варіантів