Виробнича структура підприємства і організація процесу виробництва в просторі

Поєднання частин виробничого процесу в просторі забезпечується структурою підприємства, під якою слід розуміти склад підрозділів, що входять до даної виробничої ланки, а також форми їх взаємозв'язку.

Залежно від охоплення стадій життєвого циклу виробів є комплексна і спеціалізована структура підприємства. Комплексна структура орієнтується на цикл "ідея - виробництво - споживання"; спеціалізована структура передбачає зосередження підприємства на окремій стадії життєвого циклу виробу, як правило, на випуску продукції, включаючи всі необхідні для цього підрозділи.

Виробнича структура підприємства залежить від цілого ряду факторів: характеру продукції та методів її виготовлення, обсягу випуску продукції, рівня і форм спеціалізації та кооперування підприємства ( рис. 1.17).

Основним структурним підрозділом підприємства є цех, а при безцеховій структурі управління – дільниця.

В основі організації цехів і дільниць лежить принцип спеціалізації, згідно з яким виділяють цехи (дільниці), з технологічною і предметною спеціалізацією.

Рисунок 1.16 Етапи формування виробничого процесу

Рисунок 1.17 Фактори, які впливають на виробничу структуру

При технологічному принципі спеціалізації дільниці можуть включати робочі місця й устаткування, призначені для виконання окремих технологічних операцій (наприклад, дільниці фрезерної обробки, токарної, шліфувальної і т.д.). Номенклатура деталей, які виробляються на таких дільницях, різноманітна, і характерна для одиничного й дрібносерійного виробництва.

При предметному принципі спеціалізації створюють дільниці, лінії чи інші виробничі підрозділи, за якими закріплюють виготовлення обмеженої номенклатури деталей чи виробів. Устаткування відповідає технологічному процесу і розміщується за принципом прямоточності (серійне і масове виробництво).

Створення цехів і дільниць, які спеціалізуються на випуску обмеженої номенклатури виробів, доцільне при великих обсягах їх випуску, оскільки в цьому випадку буде оптимальним завантаження устаткування, а переналагодження устаткування, пов'язане з переходом на випуск іншого об'єкту виробництва, не спричинить значних втрат часу.

Цехи промислового підприємства здебільшого поділяються на основні (виробничі), допоміжні і обслуговуючі. Основні цехи також мають свій поділ, тобто, виділяють: заготівельні, оброблювальні, складальні і фасувальні цехи.

Заготівельні цехи призначені для виготовлення заготовок і підготовки матеріалів, які підлягатимуть подальшій обробці в інших цехах або їх можна реалізувати іншим підприємствам як напівфабрикат.

Цехи заготівельної стадії: ливарні, ковальські, пресові, розкрійно-заготівельні, металоконструкцій та інші.

Цехи оброблювальної стадії: механооброблювальні (механічні), термічні, деревооброблювальні, металопокриття (гальванічні) і фарбувальні цехи.

Цехи складальної стадії включають цехи складання окремих складальних одиниць і загального складання, випробувальні цехи, зварювально-складальні та інші.

Для забезпечення нормальної роботи цехів основного виробництва створюються допоміжні цехи, які включають: інструментальні, ремонтні, енергетичні, модельні, електроремонтні, тарні, дослідні та інші цехи.

Для обслуговування основних і допоміжних цехів на підприємствах створюються загальногосподарські служби виробничого призначення: складське господарство, енергетичне господарство, транспортне господарство, центральна заводська лабораторія та інші.

Сукупність допоміжних і обслуговувальних цехів та підрозділів утворюють виробничу інфраструктуру підприємства.

Виробнича структура підприємства повинна формуватися ще на стадії проектування підприємства із врахуванням уже зазначених факторів, які впливають на неї.

Вимоги щодо ефективності виробничої структури:

– максимальне забезпечення прямоточності предметів праці при переміщенні їх із цеху в цех без зустрічних потоків;

– мінімізація транспортних витрат, яка досягається використанням технологічного транспорту, оскільки він значно дешевший, ніж транспорт загального користування;

– виділення в особливі та окремі групи цехів з однорідним характером виробництва і однаковими умовами праці;

– врахування характеру технологічних процесів цехів, які розміщують поруч. Для прикладу, робота потужних ковальських молотів спричинює коливання ґрунту, тому вони мають бути віддалені від інших підрозділів: інструментальних, механічних цехів та цехів, в яких є устаткування чи прилади підвищеної точності;

– можливість швидкого перепланування у випадку ринкової переорієнтацїі підприємства.

Виробнича структура підприємства має бути гнучкою і вона може змінюватися під впливом зміни номенклатури і обсягу продукції, появі нових технологій та інновацій в організації виробництва, розвитку спеціалізації та кооперування.