Класифікація комерційних ризиків торгових підприємств

Закінчення табл. 1.4.

Для кількісної оцінки комерційних ризиків можуть бути використані такі методи як, [37, с. 52]:

статистичний метод;

метод аналізу доцільності витрат;

метод експертних оцінок;

аналітичний метод;

метод використання аналогів.

Найбільш розповсюджені методи оцінки економічних ризиків – це статистичний та метод експертних оцінок.

Головними інструментами статистичного методу є: дисперсія, середньоквадратичне відхилення та коефіцієнт варіації (формула (1.2). Статистичний аналіз ризиків на торговому підприємстві необхідно проводити регулярно через певні проміжки часу для того, щоб своєчасно помітити ризикову ситуацію. Мова йде про аналіз динаміки зміни диспер-сії, середньоквадратичного відхилення та коефіцієнта варіації таких показників діяльності торгового підприємства, як чистий прибуток, сума торговельної надбавки, обсяг товарообігу. Погіршення цих і деяких інших показників, а також значні відхилення в значеннях їх коефіцієнтів варіації в сукупності будуть говорити про ознаки настання ризикової ситуації. Значення коефіцієнта варіації більше 0,3 в літературі вважається таким, що може спричинити ризикову ситуацію.

Експертний метод полягає в тому, що підприємство виділяє певну групу ризиків і розглядає, яким чином вони можуть впливати на його діяльність. Цей розгляд зводиться до бальних оцінок ймовірності виникнення того чи іншого виду ризику, а також ступеня його впливу на діяльність торгового підприємства.

Одним із суттєвих збутових ризиків є ризик неправильного визначення розміру партії оптових закупівель в умовах невизначеності.

При прийнятті рішень в умовах ризику і невизначеності, коли ймовірності можливих варіантів обставин невідомі, може використо-вуватись низка критеріїв, вибір кожного з яких, поряд з характером вирішуваного завдання, залежить також від схильності до ризику осіб, які приймають рішення.

До класичних критеріїв, які використовуються при прийнятті рішень в умовах невизначеності, належать:

максимінний критерій Вальда;

мінімаксний критерій Севіджа;

критерій узагальненого максиміна (песимізму-оптимізму) Гурвіца.

Максимінний критерій Вальда використовується у випадках, коли необхідна гарантія, щоб виграш (сума чистого прибутку) у будь-яких умовах був не меншим, ніж найбільший з можливих у гірших умовах. Найкращим рішенням буде те, для якого виграш стане максимальним з усіх мінімальних при різних варіантах умов. Критерій, який використаний при такому підході, отримав назву максиміна і визначається за формулою:

, (1.55)

де i – номер варіанту рішення,

j – номер варіанту обставини,

aij – виграш, який відповідає і-му рішенню при j-му варіанті об-ставини.

В якості оптимального рішення в торгівлі обирається певна стратегія оптових закупівель. Як обставини розглядаються можливі обсяги реалізації закуплених товарів. В якості виграшу на торгових підприємствах розглядається чистий прибуток.

Даний критерій простий і чіткий, але консервативний у тому розумінні, що орієнтує того, хто приймає рішення на дуже обережну лінію поведінки. Тому критерій Вальда частіше використовують у випадках, коли необхідно забезпечити успіх (отримання хоча б мінімальної суми прибутку торговим підприємством) при будь-яких можливостях.

Мінімаксний критерій Севіджа використовується у тих випадках, коли потрібно уникнути значного ризику. У відповідності з цим критерієм важливе значення слід надавати рішенню, для якого максимальні втрати при різних варіантах умов будуть мінімальними. Цей вираз має такий вигляд:

, (1.56)

де і – номер варіанту рішення,

j – номер варіанту обставини,

Hij – втрати, які відповідають і-му рішенню при j-му варіанті обставини.

Критерій Севіджа, на відміну від критерію Вальда, який спря-мований на отримання гарантованого виграшу, мінімізує можливі втрати. Основним вихідним припущенням цього критерію є припущення про те, що на настання варіантів обставин впливають дії конкурентів, інтереси яких прямо протилежні інтересам особи, яка приймає рішення. Тому, якщо у конкурентів є можливість здобути будь-яку перевагу, то вони це обов'язково зроблять. Ця обставина змушує того, хто приймає рішення, забезпечити мінімізацію втрат унаслідок цих дій.

Критерій узагальненого максиміна (песимізму-оптимізму) Гурвіца може використовуватися в управлінні комерційними ризиками, якщо необхідно зупинитись між лінією поведінки у сподіванні на гірше та лінією поведінки у сподіванні на найкраще. Тобто цей критерій рекомендує при виборі оптимальної стратегії оптових закупівель керуватись деяким середнім результатом, який характеризує стан між песимізмом та оптимізмом.

У цьому випадку перевага віддається варіанту рішень, для якого максимальним є показник G, який визначається за формулою:

, (1.57)

де k – коефіцієнт, що розглядається як показник оптимізму (0 ≤ k ≤ 1)

при k = 0 – лінія поведінки зі сподіванням на краще;

при k = 1 – лінія поведінки зі сподіванням на гірше;

aij – виграш, відповідний і-му рішенню при j-му варіанті обставини.

При k = 1 критерій Гурвіца збігається з критерієм Вальда, тобто орієнтація на обережну поведінку. При k = 0 – орієнтація на граничний ризик, тому що великий виграш, як правило, пов'язаний з великим ризиком. Значення k між 0 і 1 є проміжними між ризиком та обережністю і обираються в залежності від конкретної обставини і відношення до ризику особи, яка приймає рішення.