Непотокові методи організації виробництва

Тема 3

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОТОКОВОГО І НЕПОТОКОВОГО ВИРОБНИЦТВА

Непотокові методи організації виробництва

У структурі концептуальної моделі організації виробництва виділяють методи організації виробництва, під якими розуміють способи поєднання організації виробничого процесу в часі і просторі.

Інтеграція виробничого процесу в часі й просторі за допомогою відповідного методу організації забезпечує взаємозв'язок і стійкість всіх елементів виробництва, тобто перетворює хаотичність протікання процесу в організований процес. Можна вважати, що метод організації впорядковує виробництво, надаючи йому певної форми (просторова ознака) і забезпечуючи бажаний ритм протікання (часова ознака).

Організація виробничого процесу в часі визначається мірою його перервності. Перервність залежить від виду продукції і технології її виготовлення. Вся продукція може бути розділена на два види: дискретну і неподільну. До дискретного видувідноситься продукція, яка складається із різних частин.

Неподільну продукціюне можна розділити на різні частини або складові (компоненти). До неї відносяться всі види рідинної продукції (рідкі хімічні речовини, рідкі сплави металів і т.д.) і деякі види напіврідинної (тістоподібної) продукції (хлібне тісто, лаки, фарби та інші). Виробництво неподільної продукції здійснюється тільки через неперервні технологічні (виробничі) процеси, а для виробництва дискретної продукції можуть застосовуватися і напівнеперервні виробничі процеси. В напівнеперервних виробничих процесах одна частина операцій виконується (неперервно, а інші - з перервами. Прикладом напівнеперервних виробничих процесів може служити процес виготовлення виливок в земляні форми в ливарних цехах машинобудівних підприємств, в яких операції плавлення рідкого металу, наливання форм, охолодження форм повинні виконуватись неперервно, тобто, одна за другою, а решта можуть виконуватись перервно.

В такій галузі промисловості, як машинобудування, деревообробна, легка та інші, вся продукція відноситься до дискретного виду і при її виготовленні здійснюються як перервні, так і напів- і неперервні виробничі процеси.

Організація виробничого процесу в просторі визначається розташуванням (плануванням) устаткування (робочих місць), дільниць і цехів. Вона залежить, в основному, від виду продукції, її кількості та технології виготовлення.

Для здійснення неперервних виробничих процесів устаткування (робочі місця) розміщуються за ходом технологічного процесу оброблювання деталей (збирання складальних одиниць і виробів). Такі методи виробництва відносяться до потокових, всі решта - до непотокових.

Непотокове виробництво може бути спеціалізовано за такими формами: технологічна, предметно-групова і змішана (рис. 3.1.).

Рисунок 3.1 Форми спеціалізації не потокового виробництва

Технологічна форма організації виробництв.Вона характеризується створенням дільниць, на яких устаткування (робочі місця) спеціалізовані за ознакою їх технологічної однорідності і розмірів. Така форма організації широко поширена на машинобудівних підприємствах, підприємствах легкої та деревообробної промисловості, оскільки забезпечує максимальне завантаження устаткування в умовах дрібносерійного виробництва і гнучкість до змін технологічних процесів. Так, в ковальсько-штампувальних цехах машинобудівних підприємств можуть бути створені, наприклад, дільниці вільного кування або штампування (гарячого або холодного), горизонтально-кувальних машин та ін., які можуть поділятись ще на дільниці великих, середніх і дрібних молотів і пресів. У ливарних цехах можуть створюватись дільниці ручного і машинного формування, кокільного литва, литва в оболонкові форми; дільниці чавунного, стального, кольорового литва і ін. В механообробних цехах можуть бути дільниці, створені за видами металорізальних верстатів, які поділяються ще на дільниці великих, середніх і малих верстати в кожній групі. В складальних цехах слюсарно-складальні дільниці поділяються за видами виробів, які складаються (складальних одиниць).

При розміщенні устаткування (робочих місць) за технологічною формою організації виробництва деталь може проходити обробку на декількох технологічних дільницях, а інколи на одну і ту ж дільницю повертатись по декілька разів. Створюється довгий і складний шлях руху деталей, збільшується час і витрати на транспортування їх по дільницях, збільшується час на передавання в дільницю (на оформлення документації і очікування початку обробки на наступній за ходом технологічного процесу дільниці). Рух партії деталей, як правило, проходить за послідовним видом. Партія деталей в деяких випадках дробиться, тобто вона неоднакова на різних дільницях. Все це збільшує тривалість виробничого циклу виготовлення партії деталей. З іншого боку, на таких дільницях досягається найбільш повне завантаження в часі і по потужності кожної одиниці устаткування, що обумовлює зниження собівартості виготовлюваної продукції.

Організація предметно-замкнутих дільниць.На предметно-замкнутих дільницях (у технологічному відношенні) повинні виконуватись, як правило, всі (від першої до останньої) чи більшість операцій, необхідних для повної обробки деталей або складання складальних одиниць в даному цеху.

Повністю замкнути процес виготовлення на одній дільниці в деяких випадках неможливо через цілий ряд причин (завантаження устаткування, санітарно-гігієнічні умови, розміри цеху та ін.) . В такому випадку може бути організована кооперація з дільницями даного та інших цехів.

Предметно-замкнуті дільниці не завжди є адміністративно-виробничими і декілька предметно-замкнутих дільниць можна об'єднувати в одну адміністративно-виробничу дільницю.

Номенклатура деталей значно менша, ніж на будь-якій технологічній дільниці. Вся номенклатура деталей, закріплених за цехом, розбивається на декілька предметно-замкнутих дільниць, на кожній із яких обробляється тільки їх деяка частина.

У зв'язку з цим, в основу організації предметно-замкнутих дільниць покладена класифікація деталей і складальних одиниць за певними ознаками і закріплення кожної їх класифікаційної групи за певною групою робочих місць. Наприклад, в машинобудуванні до основних ознак класифікації відносять наступні: 1) вид заготовки; 2) габаритні розміри деталей; 3) конструктивний тип деталей; 4) основний технологічний маршрут обробки.

Представники груп виробів, які вибрані як типові повинні відповідати наступним вимогам:

- принципові конструктивно-технологічні властивості виробів даної групи повинні бути чітко окреслені;

- програма виробів-представників повинна бути близькою до найбільш характерної для даної групи виробів;

- кількість типових представників повинна бути такою, щоб число деталенайменувань, що входить до них і с в основою класифікації, забезпечувало необхідну достовірність вибірки.

Необхідно також, щоб була планово-організаційна спільність сукупності деталей за двома ознаками: трудомісткістю і кількістю деталей, які виготовляються.

Остаточно номенклатуру груп виробів, які підлягають обробці на конкретній дільниці (цеху), треба встановлювати після розрахунків завантаження устаткування.

При організації предметно-замкнутих дільниць, спеціалізованих по деталях, ознаками класифікації можуть бути:

- застосовуваність деталей (оригінальні, уніфіковані, нормалізовані або стандартні);

- кількість і повторюваність випуску деталей і виробів (одиничний, серійний і масовий);

- вид матеріалу (чорні метали, кольорові метали і т. д.);

- метод отримання заготовки (лиття, кування, різання)

- розміри (маса), точність і шорсткість поверхні обробки

- конфігурація і технологічні маршрути (однакові, подібні, різні)

Класифікація деталей за однорідністю технологічних маршрутів має найбільше значення при формуванні предметно-замкнених дільниць.

Не всі з перелічених вище ознак можуть враховуватись при класифікації деталей для організації предметно-замкнених дільниць у конкретних виробничих умовах. Іноді необхідна подальша диференціація деталей всередині кожної групи.

При груповій обробці деталей в одну групу включаються деталі оброблювані, при одному налагоджуванні устаткування. Якщо для однієї і тій ж деталі декілька операцій виконуються при різних групових налагоджуваннях, тоді включення деталі в ту або іншу групу здійснюється по найбільшій трудомісткій операції.

При недостатньому завантаженні робочих місць виготовленням деталей (однієї класифікаційної групи за предметно-замкненою дільницею закріплюються деталі декількох груп з подібними класифікаційними ознаками.

Необхідно, насамперед, прагнути до організації предметно-замкнених дільниць з однаковими або подібними технологічними маршрутами виготовлення деталей. Предметно-замкнені дільниці є найпростішою формою потокових ліній і мають такі перевага в порівнянні з іншими предметно-замкненими дільницями:

- скорочення кількості дільниць, на яких проходить обробку кожна деталь;

- зменшення числа і різноманітності маршрутів оброблюваних на дільниці деталей;

- зменшення між операційного часу

- ліквідація витрат міждільничого, а іноді міжцехового часу.

Рис. 3.2. Стисла характеристика предметно-замкнутих дільниць.