Т.4 МЕТОДИ СУДОВО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Основні складові внутрішньої картини проявів злочинної діяльності. Напрямки узагальнення отриманих емпіричних даних. Основні методи судово-психологічної експертизи. Коло питань, які входять до складу компетентності психолога.

На відміну від традиційних психологічних досліджень судебно-психологічна експертиза має свою специфіку. При проведенні експертного дослідження необхідний глибокий аналіз природи психічних феноменів, які активізуються при здійсненні суб'єктом делікту. Експерт-психолог обов'язково повинен враховувати у своєму дослідженні значення конкретної ситуації як фактору, що зумовив поведінку особистості. Не врахування особливостей ситуації делікту, які досить докладно викладаються в судових матеріалах кримінальної справи, може знизити об'єктивність отриманих експертом даних.

У центрі уваги внутрішньої картини злочину (ВКЗ) знаходиться психологія конкретної особистості. У психологічному плані ВКЗ може розглядатися як складний комплекс правосвідомості, уявлень, ідей, своєрідно відбиваються в психіці злочинця.

ВКЗ залежить від структури особистості злочинця, від глибини усвідомлення і переживання їм про скоєне, від положення злочинця в сім’ї, суспільстві, злочинній групі.

Основними складовими внутрішньої картини прояви злочинної діяльності є:

– об'єктивний прояв злочинної діяльності;

– рівні емоційного реагування особистості на скоєне;

– рівень інтелектуального розвитку, особливостей особистості злочинця, його життєвий досвід.

Як підкреслювалося вище, успішність експертизи, її науковий рівень у значній мірі залежать від методичного підходу до розв'язуваних експертами завдань. Вирішити поставлені завдання експертами можна за допомогою методу узагальнень незалежних характеристик, запропонованого К. К. Платоновим. Узагальнення отриманих емпіричних даних, доцільно проводити за наступними чотирма напрямками:

1. Узагальнення відомостей про особистість підекспертного з використанням: соціально-психологічного анамнезу, характеристик, які представлені в матеріалах справи, експериментально-психологічного дослідження.

2. Узагальнення отриманих експериментально-психологічних даних і зіставлення їх з даними, представленими в матеріалах справи.

3. Психологічний аналіз конкретної ситуації делікту і особливостей психічного стану суб'єкта злочину в цій ситуації.

4. Зіставлення виявлених особистісних характеристик з особливостями поведінки суб'єкта злочину в конкретній ситуації делікту (Платонов, 1986).

При систематизації найбільш інформативних властивостей особистості суб'єкта, які привертають їх до скоєння конкретного діяння, доцільно спиратися на концепцію К. К. Платонова про динамічну та функціональну структуру особистості. Для аналізу необхідно виділити найбільш суттєві взаємодії ієрархії особистісних властивостей. Інваріантні (постійні) властивості особистості обумовлюють однорідність поведінки людей, а індивідуальні властивості свідчать про різнорідність людської поведінки.

Широта і багатоплановість завдань, що стоять перед експертом-психологом, вимагають не одноміттевого дослідження особистості підекспертного, а вивчення процесу її розвитку, аналізу та проявів у різних умовах. Слід пам'ятати, що ні один з психологічних тестів не гарантує абсолютно достовірні дані про особу. Важливою стороною продуктивного дослідження особистості є комбінування даних стандартного і нестандартного досліджень, поєднання експериментальних і не експериментальних методів.

Експериментальні дослідження посіли чільне міцне місце у вітчизняній психологічної павука. Як справедливо зазначав В. М. Мясищев, незважаючи на їх першеступеневість і значимість,

по-перше, необхідно обмежуватися етичними міркуваннями, що не дозволяють з людиною широко експериментувати,

по-друге, не можна не відзначити, що експеримент реєструє лише поперечник психіки і особистості в поточний момент життя. Реакції ж особистості в цьому обумовлені історією розвитку в минулому і перспективою у майбутньому (Мясіщев, 1969).

Серед різноманітних методів судово-психологічної експертизи необхідно виділити два блоки. «Це - екстенсивні методи (метод спостереження за підекспертним в період допитів, очних ставок, експертиз, психологічний аналіз матеріалів кримінальної справи, біографічний метод)і інтенсивні (експериментально-психологічні). Як справедливо зауважив М. М. Кочеіов, «жоден з використовуваних методів не веде прямо до відповіді на поставлені перед експертом питання, тільки проаналізувавши і узагальнивши отримані результати, експерт-психолог має можливість висловити свої думки з конкретних питань».

Експертне дослідження вимагає ретельно аргументованого підбору методичного апарату. Надмірне захоплення методами анкетування експертами-психологами не дає позитивних результатів і навіть може викликати вкрай негативну реакцію з боку підекспертного. Аналіз особистості за допомогою опитувальників сприяє виявленню деяких структурних її характеристик, але спроба передбачити поведінку підекспертного без урахування його станів і ситуаційних факторів є грубою методологічною помилкою.

Дані біографічного аналізу (дані про життєвий шлях підекспертного як особистості і суб'єкта діяльності) необхідно зіставляти з виявленими в експертизі індивідуально-псіхологічними особливостями. Даний методичний підхід дозволяє експерту-психологу виявити відповідність самооціночних характеристик з конкретними подіями його життя. Це сприяє об'єктивній оцінці отриманих даних і встановлення причинно-наслідкових зв'язків.

Ольга П., 38 років, підозрювалася у вбивстві свого сожителя. У процесі психологічного обстеження за допомогою опитувальника Кеттелла (форми С і А) і Айзенка (форми А і Б) виділено такі характерістики, як висока залежність, конформність, непрактичність, консерватизм, високий самоконтроль поведінки. Це змістовно суперечило даними аналізу її конкретних життєвих ситуацій, виявлених за допомогою біографічного методу:

- Особливості розлучення з чоловіком («Я його вигнала з дому»);

- Особливості взаємин із співробітниками по роботі («Часто виникали конфлікти, була догана за недостачу матеріальних цінностей»);

- Формальні відносини з синами.

В експериментальній частині експертного дослідження доцільно використовувати проєктивні методи (тест Роршаха, ТАТ, методика Демба-Рубінштейн в різних модифікаціях, методика «незакінчені пропозиції», рисункові тести). Можна використовувати окремі шкали опитувальників Кеттелла, ММРІ, Леонгарда, опитувальника Лічко (ПДО) та ін. Підбір методики та аналіз отриманих експертних даних в значній мірі залежат від ролі суб'єкта злочину в конкретній ситуації делікту (підозрюваний, свідок, жертва та ін.)

СПЕ підозрюваних у кримінальних справах має свою специфіку психологічного аналізу. Усяка поведінка людини, в тому числі і антигромадська, є формою взаємодії особистості із середовищем. В. II. Кудрявцев виділяє три етапи формування антигромадської поведінки:

- Формування особистості з антисуспільною орієнтацією;

- Формування у суб'єкта конкретного рішення на вчинення антигромадського вчинку;

- Реалізація цього рішення, включаючи скоєння злочину і настання шкідливих наслідків (Кудрявцев, 1982).

Доцільно проводити експертне дослідження, орієнтуючись на кожний етап.

На першому етапі експертного дослідження підозрюванихпсихолог аналізує особливості формування правосвідомості, реальних життєвих цінностей, морально-нормативних установок, рівень розвитку самооцінки і домагань особистості, а також її індивідуальні властивості.

На другому етапі досліджуються особливості способу прийняття рішень підекспертним. Прийняття рішень розглядається як процес взаємодії особистісних рис суб'єкта, його установок, ціннісних орієнтації, мотивів поведінки з особливостями об'єктивної зовнішньої середи, в якій підекспертний повинен діяти. При аналізі прийняття рішень необхідно дослідження індивідуальних властивостей особистості в їх відповідності до об'єктивної зовнішньої ситуацією делікту.

Експерт-психолог звертає особливу увагу на особливості реагування особистості на скрутні життєві обставини. У кожної людини є свої індивідуальні комбінації прийомів виходу зі скрутної ситуації, що характеризує рівень ефективності його адаптації.

На даному етапі аналізу експерт-психолог вивчає особливості індивідуального реагування підекспертного на фрустрацію, стрес, на конфліктні ситуації. З цією метою доцільно використовувати методику Розенцвейгуа, достатньо широко апробовану в кримінальній патопсихології.

Вивчення особливостей реалізації вчинку, включая здійснення вчинку і настання шкідливих наслідків (третій етап), вимагає експертного аналізу ступеня усвідомлення скоєного підозрюваним, ступеня психологічного стресу, особливостей психологічного захисту особи.

Важливу роль у формуванні ВКЗ (внутрішня картина злочину) грає тип емоційного відношення підекспертного до злочину, до розслідування і до своєї подальшої долі. Особливо важливий аналіз емоційних відносин до злочину при експертному дослідженні неповнолітних.

Нами виділена група неповнолітних злочинців, які емоційно недооцінюють складу злочину, серйозність прогнозу. Таке ставлення до злочину створює у підекспертного неадекватну модель очікуваних результатів суду. Даний тип відносин до злочину спостерігається у підлітків з такими особистісними характеристиками, як некритичність, конформність, психічна незрілість та інші.

В іншої групи підлітків спостерігається яскраве забарвлення емоційних переживаний того, що трапилося, занижена модель очікуваних результатів слідства. Нерідко у цієї групи ВКЗ набуває автономності, стає домінуючим створенням та дезорганізує поведінку підлітків на етапах слідства та експертизи (Мамайчук, 1995).

У процесі СПЕ неповнолітніх звинувачених зазвичай вирішуються питання про здатність підлітка усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. У даний час являє собою предмет теоретичного обговорення доцільність ставити дані питання експерту-психологу після заключення психіатрів про осудність підлітка

Деякі автори вважають, що компетентність психолога повинна обмежуватися таким колом питань, як оцінка ступеня психічної незрілості у розумово відсталих підлітків, ступеня педагогічної занедбаності у психопатичних особистостей, пояснення мотивів неадекватної захисної поведінки обвинувачених з психічною незрілістю.

Тобто, на думку цих авторів, психолог виступає як інтерпретатор психіатричного заключення. Безсумнівно, участь психолога у вирішенні переліку питань є необхідною, але далеко не достатньою. Відсутність кваліфікованої інформації про індивідуальні особливості особистості неповнолітнього знижує ефективність і якість слідчо-судового процесу.

У вітчизняній патопсихології підкреслюється роль особистісного підходу у вивченні відхиленої поведінки підлітків. У процесі експертного дослідження підлітків ми нерідко стикаємося з явищами мікросоціальної педагогічної занедбаності, яка характеризується незрілістю ряду вищих компонентів особистості: світогляду, спрямованості, моральних установок.

Виділяються 2 варіанти мікро соціальної занедбаності у підлітків: з перебільшенням емоційно-вольової незрілості особистості підлітка і з перевагою недостатності моральних установок особистості. Втручання психіатрів в аналіз особистості підлітка є недоцільним, і тільки судебна психологічна експертиза може дати об'єктивну оцінку особистості підекспертного.

У процесі СПЕ афективних станів важливе значення має аналіз ситуації делікту. Але наявність конфліктної ситуації є з обов'язковою, але недостатньою при виникненні афективного стану. Важливу роль грає комплекс індивідуально-психологічних особливостей особистості та психофізіологічних станів підекспертного.

Поріг афективного реагування в значній мірі залежить від характерологічних особливостей підекспертного. Тому на етапі попереднього слідства, навіть коли недостатньо ясна конкретна картина злочину, аналіз індивідуально-психологічних особливостей сприятиме виявленню типу афектогенних ситуацій і характеру психогений. Як показує досвід нашої роботи, при протрангірованних психогеніях афективні реакції з'являються частіше в осіб, схильних до акумуляції афективних переживань. У структурі особистості у них спостерігається: нерішучість, підвищена чутливість, нездатність до активної раціонального вирішення конфлікту.

При гострих психогенних умов виникнення афективних реакцій можуть служити такі особливості особистості, як недостатньо стійка самооцінка, «егоцентризм, нездатність до швидкого ухвалення рішень у складних ситуаціях» (Мамайчук, 1995).

При експертному аналізі афекту необхідно розрізняти поняття «особистісні схильності» і «стани особистості». Схильність - це тенденція людини реагувати на ситуацію, а стан - це реальний прояв схильності, або поведінкова реакція. Наприклад, тривожність - це тенденція емоційно реагувати на загрозливі стимули. Стан тривоги - це реально переживаєме відчуття напруженості та нервозності. Як правило, в якості показника тривоги використовується суб'єктивна оцінка переживань людиною свого перебування за допомогою спеціально розроблених опитувальників. Для оцінки стану тривоги рекомендується враховувати вегетативні, мімічні, рухові, вазомоторні реакції. Доцільно використовувати розроблені В. Л. Марищук критерії оцінок зовнішніх проявів емоцій (Марищук, 1972).

У більшості випадків судово-психологічна експертиза вимагає не тільки дослідження психічних процесів, особистісних особливостей, мотиваційних ліній поведінки, але і вивчення психічного стану підекспертного (потерпілого, свідка або обвинуваченого). Найбільш повне відображення проблеми психічних станів належить вітчизняному психологу П. Д. Левітову, який розглядав психічний стан (ПС) як цілісну характеристику психічної діяльності за певний період часу, яка показує своєрідність протікання психічних процесів у залежності від відбиваних предметів дійсності, що передує стану та психологічних властивостей особистості (Левітів, 1967).