Якості темпераменту особистості

Холерики являють собою нестабільних, а сангвініки – стабільних екстравертів; меланхоліки – нестабільних, а флегматики – стабільних інтровертів.

Екстраверсія означає психологічну орієнтацію людини на зовнішнє се­редовище, спілкування з іншими людьми, відкритість і активність. Екстра­верти, як правило, є гарними організаторами і лідерами у колективі. У систе­мі управління для них оптимальними є ролі керівників нижчого і середнього рівнів підприємства, у яких значна частина часу йде на спілкування з підлеглими.

Інтроверсія – прямо протилежний тип, що передбачає спрямова­ність уваги особистості на власний внутрішній світ і інтереси, підви­щену рефлексивність, зосередженість на внутрішніх переживаннях і зовнішній пасивності, замкнутість. Інтроверти є акуратними, педантич­ними, обачливими; вони мають більш високий рівень інтелекту та за умови стабільного типу поведінки являють собою ідеальних менеджерів вищого рангу, головна сила яких полягає в умінні аналізувати і страте­гічно мислити. При нестабільній поведінці можливості інтровертів, які інтелектуально перевищують своє оточення, не можуть адекватно реа­лізуватися у службовій кар'єрі, тому вони найчастіше перебувають у підприємстві у ролі рядових виконавців.

Знання та урахування особливостей темпераменту – важлива умо­ва забезпечення групової сумісності та ефективності діяльності, а також оптимального розподілу завдань між робітниками.

У групі негативні риси одного темпераменту можна зрівноважити позитивними рисами іншого, наприклад, песимізм і замкнутість мелан­холіка – оптимізмом і товариськістю сангвініка. Легкість зміни настроїв і захоплень холерика добре доповнюють спокій, логічність і стійка ціле­спрямованість флегматика.

Однак не всі типи темпераментів можуть бути доповнені взаємно. До найбільш складних, негативних типів, як правило, відносять несинтонних інтровертів – внутрішньо орієнтованих людей із твердою асоці­альною установкою.

Існують і більш складні типології особистісних характеристик, що спираються на інші методики, тести та інструментарій. На базі осо­бистісних темпераментів виділяються різні риси характеру як стійкі психологічні якості, що визначають відношення робітника до справи, до себе, інших людей і т. д.

Риси характеру можуть бути дуже різни­ми:

· серйозність-легковажність;

· принциповість-безпринципність;

· колективізм-індивідуалізм;

· альтруїзм-егоїзм;

· акуратність-неохай­ність і т. п.

Урахування і оптимальне сполучення різноманітних осо­бистісних характеристик є важливим чинником групової сумісності та ефективності діяльності колективу.

Найкраще використання індивідуальних і ділових якостей праців­ників може бути забезпечене за допомогою різних механізмів психологіч­ної сумісності:

1) схожість і взаємодоповнення (компліментарність) якостей взаємодіючих працівників колективу.

Схожість якостей необхідна, наприклад, при формуванні екіпажів літаків або судів, при роботі на конвеєрі із заданим темпом; комплімен­тарність – при розробці проектів (фантазія, креативність, широта мис­лення одних доповнюється тверезістю, урівноваженістю і прагматизмом оцінок інших);

2) контрастність властивостей і якостей.

Цей механізм сумісності зустрічається досить рідко і виявляється, в основному, лише тоді, коли у всіх працівників спостерігається яскраво виражена спрямованість до загальної колективної мети. У цьому випад­ку робітники із контрастними якостями повніше відображають і сприй­мають реальність, наприклад, надмірний оптимізм одних працівників у можливостях реалізації мети знижують песимісти, що готують групу до гіршого варіанту розвитку подій;

3) саморегулювання системи (гомеостазис).

Гомеостазис забезпечує підтримку рівноваги за допомогою обміну інформацією; перерозподіл ролей і функцій, що має метою стійкість і ефективність групової діяльності. Явище гомеостазису найбільш яскраво спостерігається у високо мотивованих, згуртованих колективах і виявляється, зокрема, у тому, що група під впливом вимог ситуації гнучко реагує на неї, сама перерозподіляє функції її членів, виконує роботу відсутніх (наприклад, хворих), вишукує сховані резерви.

Сумісність – одна з найважливіших умов групової згуртованості та ефективності. У загальному плані групова згуртованість залежить і від таких параметрів, як:

· вік;

· рівень освіти;

· тривалість роботи у підприємстві;

· спільність соціальних ціннісних орієнтації;

· політичних і релігійних поглядів;

· широта групових комунікацій;

· особистість і стиль керівника та ін.

До умов, що забезпечують соціально-психологічну сумісність пра­цівників, належать: відповідність особистих можливостей кожного пра­цівника структурі і змісту його діяльності, схожість моральних позицій працівників, однорідність основних мотивів діяльності та індивідуаль­них цілей членів колективу, можливість реального взаємодоповнення і органічного сполучення здібностей працівників, раціональний розподіл функцій між членами колективу (рис. 4).

Рис. 4. Умови забезпечення соціально-психологічної сумісності працівників

Отже, наслідками згуртованості колективу є поліпшення індивідуальної адаптації до оточення і більш активне залучення людей у його діяль­ність, відчуття ними особистої безпеки.