Форми та методи державно-правового регулювання сільського господарства

Форми регулятивної діяльності держави у сільському господарстві пов'язані з правовими формами — правотворчою, правозастосовною та правоохоронною.

Правотворча форма регулятивної діяльності держави виявляється у виданні компетентними органами законодавчої та виконавчої гілок влади відповідних нормативно-правових актів з питань сільського господарства. Так, Конституція України закріплює повноваження вищих органів державної влади щодо правотворчої діяльності: виключною компетенцією Верховної Ради України є прийняття законів, у тому числі з питань аграрного сектору економіки, затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального розвитку, охорони довкілля (ст. 85) та ін.; визначено також повноваження Президента України та Кабінету Міністрів України (розділи V, VI Конституції).

Сутність правозастосовної форми державного регулювання полягає у прийнятті правових актів індивідуального характеру. Індивідуальність таких приписів виявляється в тому, що їх адресовано певному суб'єкту. Головною вимогою, яка ставиться до таких актів, є їх відповідність законам. Це постанови Кабінету Міністрів України, накази, положення, інструкції міністерств і відомств, спрямовані на реалізацію аграрної реформи, приватизацію землі, майна, забезпечення якості сільськогосподарської продукції, раціональне використання природних ресурсів у процесі аграрного виробництва. За допомогою правозастосовної діяльності деталізуються права та обов'язки учасників аграрних відносин, а також реалізуються правові норми законів.

Правоохоронна діяльність полягає у всебічному захисті всіх суб'єктів аграрного підприємництва, загальнодержавних інтересів; здійсненні органами державного контролю наглядових повноважень; прийнятті рішень про відновлення порушених прав підприємств і організацій; застосуванні засобів щодо запобігання правопорушенням. Виконуючи правоохоронну функцію, органи держави використовують цивільно-правові, адміністративно-правові та кримінально-правові засоби захисту. В здійсненні цієї діяльності важливу роль відіграють органи влади галузевої компетенції, органи, що здійснюють контроль за землекористуванням, ветеринарією, виробничою санітарією, якістю продукції, охороною праці та технікою безпеки, охороною довкілля, правильною експлуатацією машинно-тракторного парку, належним використанням добрив тощо.

Усі названі форми державної регулятивної діяльності є взаємопов'язаними та взаємозумовленими, і тільки їх комплексне використання може забезпечити ефективність державного регулювання у сільському господарстві.

Специфічними є і методи державного регулювання сільського господарства, під якими слід розуміти сукупність однорідних засобів, прийомів, які систематично застосовуються у процесі державної регулятивної діяльності. Методи державного регулювання сільського господарства різноманітні та динамічні, вони перебувають у постійному розвитку, не лишаються незмінними. Застосування того чи іншого методу визначається характером регульованих відносин та компетенцією суб'єкта регулятивної діяльності. Виділяють адміністративно-правові та економіко-правові методи державного регулювання. До перших можна віднести такі способи регулювання як імперативні вказівки, контроль, заборона тощо, які застосовуються у найважливіших для держави сферах аграрного виробництва і змушують суб'єктів цієї діяльності до певної поведінки (заборона нецільового використання сільськогосподарських земель, зобов'язання сплачувати податки, контроль за якістю сільськогосподарської продукції та ін.). За умов розвитку ринкових аграрних відносин набувають переваги економіко-правові методи державного регулювання, коли держава за допомогою економічних важелів (пільгове оподаткування, кредитування, дотації, авансування, закупівельна ціна тощо) стимулює суб'єктів аграрних відносин до певних дій (наприклад, до виробництва певних видів сільськогосподарської продукції), не застосовуючи при цьому примусові заходи. Економічні методи є найбільш дієвими засобами впливу, оскільки їх застосування дає змогу створити сприятливі економічні умови для досягнення аграрними виробниками їх статутних цілей та стимулювати сільськогосподарське виробництво.

У процесі державного регулювання сільського господарства важливе значення мають також метод дозволу (державні органи надають право сільськогосподарським підприємствам самим вирішувати будь-які питання своєї діяльності в межах закону) та метод рекомендацій (держава не втручається у господарську діяльність підприємств, а лише пропонує той чи інший варіант поведінки, який є бажаним з її точки зору, вибір же остаточного рішення належить самому підприємству. Рекомендаційні норми не мають обов'язкового характеру).

Законом «Про державну підтримку сільського господарства України» запроваджено нові форми державного регулювання сільського господарства: мінімальна та максимальна закупівельні ціни, державні аграрні інтервенції (товарні та фінансові), тимчасове адміністративне регулювання цін, державні заставні закупівлі зерна, кредитна субсидія, бюджетна тваринницька дотація тощо.