Система та правове становище органів, що здійснюють державне регулювання сільського господарства

При дослідженні державного регулювання сільського господарства виникає питання щодо ролі органів державної влади у даному процесі. При цьому актуальними є і безпосередня участь органів державної влади у процесі управління АПК, і участь держави як власника сільськогосподарських підприємств, заснованих на державній власності, у сільськогосподарському виробництві, а також непряме регулювання. Останнє полягає у виключенні прямого впливу на безпосередньо аграрне виробництво і ринок, розробленні і нормативному закріпленні певних правил доступу на ринок та проведенні діяльності у сфері аграрного виробництва.

Система органів, що здійснюють державно-правове регулювання сільського господарства, включає два рівні: державні органи загальної компетенції (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України, обласні державні адміністрації) та органи спеціальної компетенції. Центральним спеціалізованим органом державного управління сільським господарством є Міністерство аграрної політики України, правове становище якого визначається Положенням про Міністерство аграрної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2006 р. № 1541[1]. Відповідно до цього акта Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової і переробної промисловості та комплексного розвитку сільських територій.

Мінагрополітики відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє основні напрями державної аграрної політики, стратегію та механізм її реалізації;

2) розробляє за дорученням Кабінету Міністрів України та з власної ініціативи разом з іншими органами виконавчої влади проекти нормативно-правових актів, що стосуються регулювання відносин у галузях агропромислового виробництва;

3) розробляє та забезпечує виконання державних цільових та інших програм розвитку галузей агропромислового виробництва, комплексного розвитку сільських територій, удосконалення системи управління агропромисловим комплексом;

4) розробляє і здійснює на регіональному рівні заходи щодо розвитку інфраструктури аграрного та продовольчого ринку (зокрема, аграрних бірж, аукціонів живої худоби та птиці, оптових продовольчих ринків, обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів, кредитних спілок, страхових компаній тощо);

5) забезпечує сертифікацію зернових складів на відповідність стандартам якості послуг зі зберігання зерна та продуктів його перероблення, ведення реєстрів складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання;

6) бере участь у розробленні і здійсненні заходів щодо формування Аграрним фондом державного продовольчого резерву, оперативно аналізує стан наповнення регіональних запасів продовольства;

7) забезпечує у встановленому законодавством порядку здійснення державного контролю та нагляду: а) за якістю та безпекою сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства, їх зберіганням і продажем; б) у сфері закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти;

8) забезпечує відомчу реєстрацію та облік тракторів, самохідних шасі, сільськогосподарської техніки, інших машин і обладнання незалежно від форми власності, що підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування (крім механічних транспортних засобів, реєстрація та облік яких здійснюються відповідно до законодавства іншими органами);

9) забезпечує у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів господарської діяльності;

10) виконує у встановленому законодавством порядку функції з управління майном, що перебуває у державній власності і належить до сфери його управління;

11) бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення;

12) здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за якістю сільськогосподарської техніки, інших машин і обладнання, запасних частин, насіння і садивного матеріалу, племінних (генетичних) ресурсів, організовує роботу, спрямовану на розвиток насінництва,

розсадництва, племінної справи у тваринництві, проведення комплексної оцінки (бонітування) худоби та птиці;

13) виступає державним замовником науково-дослідницьких робіт у галузях агропромислового виробництва, фінансує та координує їх проведення, сприяє впровадженню у виробництво сучасних розробок;

14) здійснює у встановленому законодавством порядку державне управління у сфері насінництва та розсадництва, забезпечує формування сортових рослинних ресурсів, державного резервного насіннєвого фонду, здійснює контроль за його ефективним використанням;

15) забезпечує у встановленому законодавством порядку державне управління племінною справою у тваринництві;

16) здійснює організаційне та методичне забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;

17) виконує інші функції, що випливають із покладених на нього завдань.

Рішення Мінагрополітики, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності, а також громадянами.

До органів спеціальної компетенції належать також Головне управління агропромислового розвитку обласної, управління агропромислового розвитку Севастопольської міської і районних державних адміністрацій. Правове становище та компетенцію цих суб'єктів визначено в Типовому положенні про Головне управління агропромислового розвитку обласної, управління агропромислового розвитку Севастопольської міської, районних державних адміністрацій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 967[2]. Відповідно до цього нормативного акта Головне управління агропромислового розвитку обласної, управління агропромислового розвитку Севастопольської міської держадміністрацій є структурним підрозділом обласної, Севастопольської міської держадміністрацій, підзвітним та підконтрольним голові відповідної держадміністрації та Мінагрополітики. Основними завданнями управління агропромислового розвитку є:

а) забезпечення реалізації державної аграрної політики, розроблення та виконання регіональних інноваційно-інвестиційних та інших програм і прогнозів розвитку галузей агропромислового виробництва;

б) участь у формуванні та реалізації соціальної політики на селі, сталого розвитку регіонального агропродовольчого ринку і сільських територій регіону;

в) організація роботи з питань насінництва і розсадництва, сортовипробування і захисту рослин, племінної справи, наукового і кадрового забезпечення, стандартизації, карантинного режиму, охорони праці та техніки безпеки.

Відповідно до покладених на нього завдань управління агропромислового розвитку наділяється певним колом повноважень, що закріплені згаданим Типовим положенням.

До органів державного контролю у сільському господарстві можна віднести: Державний комітет із земельних ресурсів, Державну службу з карантину рослин, Державний комітет ветеринарної медицини України; Головну державну інспекцію якості та сертифікації сільськогосподарської продукції, яка є структурним підрозділом Мінагрополітики, Інспекцію державного технічного нагляду обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Українську державну насіннєву інспекцію Мінагрополітики та ін.