Сітали, скловолокнисті матеріали, піноматеріали (піноскло).

Скломназивають всі речовини аморфно - кристалічної структури, одержані шляхом переохолодження розплаву, який складається з різноманітних оксидів, і незалежно від їх хімічного складу і температурної зони затвердіння мають при підвищенні в'язкості механічні властивості твердих тіл.

Перехід з рідкого стану в склоподібне є зворотним.

Розплави склоподібних речовин при охолоджені твердіють, не кристалізуючись, температура їх знижується поступово до такого значення, при якому вони стають твердими і крихкими. При нагріванні склоподібні речовини поступово розм'якшуються, стають пластичними, а після цього перетворюються в розплав. Склоподібний стан речовини характеризується такими ознаками:

- на відміну від кристалічних тіл затверділе скло не має кристалічної решітки. Іони скла в процесі затвердіння утворюють лише окремі впорядковані групи. Вони несиметрично зв'язані між собою в структурний каркас скла. Розміри і ступінь впорядкованості цих груп залежать від температури розплаву і від швидкості його охолодження.

- у зв'язку з відсутністю кристалічної решітки склоподібні речовини ізотропні, тобто мають однакові властивості в усіх напрямках.

- склоподібні речовини мають більший запас внутрішньої енергії, ніж кристалічні, оскільки не встигають її витратити на будову кристалічної решітки. Тому склоподібний стан менш стійкий, ніж кристалічний. В твердому склі протягом тривалого часу під дією тепла і променевої енергії можуть відбуватися ті чи інші перетворення: зміна кольору, кристалізація та ін.

- при зміні температури (нагрівання, охолодження) властивості скла змінюються поступово і безперервно. Виняток становлять деякі властивості, які різко і стрибкоподібно змінюються в певному температурному інтервалі, що називається аномальним. До таких властивостей належать лінійне та об'ємне розширення, теплопровідність, механічна міцність та деякі інші.

Температура, при якій властивості скла зміняються стрибкоподібно і яка відповідає його переходу з пластичного стану в крихке, називається температурою склоутворення Tg. Це - нижня границя аномального інтервалу, верхня ж його границя - температура переходу скла з рідкого стану в пластичний (температура розм'якшення Тf).

Хімічний склад скла залежить від вимог, що ставлять до властивостей скловиробів, та від умов їх експлуатації, способу виробки.

Склад скла може бути виражений загальною формулою трисилікату:

R₂О • RО • 6SiO₂.

З одновалентних оксидів до складу скла входять Nа₂О, К₂О, Li₂О та ін.; з двовалентних - СаО, МgО, ZnО, РbО, ВаО та ін.; а також такі оксиди: АІ₂О₃, ВаО₃, В₂О₃.

В скловарінні використовується близько 80 елементів періодичної системи Д.І.Менделєєва, в т.ч. і рідкоземельні, які використовуються як барвники.

Силікатне скло, яке використовують для виготовлення посуду і художньо-декоративних виробів, може бути безсвинцевим (звичайним) і свинцевим (кришталевим). До складу свинцевого скла входить 18—24% або більше РbО. Окремі підприємства виробляють безсвинцевий кришталь (замість РbО містить ZnО) і баритовий кришталь (ВаО). Скло є складною системою, яка складається не менше ніж із 5 оксидів. Основними із них є SіО₂ — 72-75%, СаО - 8,5-9,5%, Nа₂О -13-15%, а також оксиди свинцю, бору, алюмінію та ін.

Хімічний склад скла, приведений в табл. 1, поданий для виробів різного призначення.[1]

Таблиця 1

Хімічний склад скла для виробів різного призначення