Модель фінансової санації

На основі узагальнення досвіду проведення санаційних процедур у високорозвинутих країнах, особливостей вітчизняного законодавства та доробку українських науковців, нами пропонуються наступна модель санації підприємницьких структур. Рішення про проведення санації підприємства або його ліквідацію приймається на основі результатів санаційного аудиту (причинно-наслідкового аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства). Санаційний аудит досить подібний до загального аналізу підприємства, але він має і свої особливості методики і цілей проведення. Для санаційного аудиту характерне те, що він здійснюється на підприємствах, які знаходяться в фінансовій кризі. Основна його мета - оцінка санаційної здатності підприємства, тобто визначення глибини фінансової кризи і виявлення можливостей виходу з неї.

Аналіз зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства

Оцінки глибини фінансової кризи підприємства

Визначення доцільності і можливості проведення санації

Фінансовий план

Організаційний план

Затвердження плану санації

Рис. 1. Модель санації підприємства

Коли отримано необхідні дані щодо фінансового стану підприємства та причин фінансової кризи, згідно зі схемою са нації роблять висновок про можливість або недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, капітал втрачено, структура балансу незадовільна, то приймають рішення про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідація може бути здійснена на добровільній основі (злиття, продаж об'єкта цілком або частинами) та в примусовому порятку.

Добровільна ліквідація підприємства-боржника - це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється поза судовими органами, на підставі рішення власників або угоди, укладеної між власниками даного підприємства та кредиторами і під контролем останніх.

Примусова ліквідація підприємства - це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється з рішення арбітражного суду (як правило, в процесі продовження справи про банкрутство).

У разі, коли підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність та прибутковість, має достатньо кваліфікований управлінський персонал, ринки збуту товарів, а виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямкам економіки країни, приймається рішення про проведення санації.

Стратегія - це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Кінцева мета санаційної стратегії полягає полягає в досягненні довготривалих конкурентних вигод, які б забезпечили компанії високу рентабельність. Суть - у виборі найліпших варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень.

Відповідно до вибраної стратегії розробляють програму санації, тобто системи спрогнозованих, взаємозв'язаних заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи. Вона формується на основі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.

Визначальним елементом процесу санації підприємства є розробка проекту фінансового оздоровлення. Санаційний проект розробляється, як правило, фінансовими і контролінговими службами підприємства, що знаходиться в фінансовій кризі, представниками потенційного санатора, незалежними аудиторами і консалтинговими фірмами. До нього входять:

План маркетингу і оцінка ринків збуту продукції. Тут проводиться аналіз зовнішнього середовища: ринкові фактори, які впливають на збут продукції і ємність ринку; мотивація споживачів; еластичність попиту і рівень платоспроможності; умови збуту; галузеві ризики; ситуація на суміжних сировинних ринках; кількісна оцінка частини ринку, яка належить підприємству, у відповідності з попитом основних споживачів готової продукції з посиланням на існуючий обсяг реалізації і перспективи збільшення; перелік можливих конкурентів, їхні переваги і недоліки; схема реалізації продукції, визначаються методи; визначаються методи стимулювання; вносяться конкретні пропозиції оптимального співвідношення реалізаційної ціни і собівартості; оцінюється діяльність підприємства з точки зору антимонопольного законодавства.

План виробництва і капіталовкладень. Він містить дані про використання обладнання, його зношування, витрати, пов'язані з оновленням (придбанням нового, ремонт і реконструкція), можливість оренди або лізингу. Також характеризує виробничий процес, його "вузькі" місця, комерційні зв'язки з постачальниками сировини (включаючи альтернативи). Доцільно вказати, яке обладнення, технічна документація, термінологія, "ноу-хау", у кого, на яких умовах і в який термін придбати, суму витрат на придбання.

Організаційний план. Відображає організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації, аналізує управлінський і кадровий склади, фактичну чисельність працівників і пропозиції про зменшення кількості, можливості злиття, приєднання або розукрупнення з врахуванням вимог антимонопольного законодавства.

Фінансовий план. У ньому пропонується прогноз обсягу випуску і реалізації продукції, баланс грошових надходжень і витрат, зведений баланс активів і пасивів (на початок і кінець поточного року), аналіз шляхів досягнення незбитковості підприємства, оцінка потреб і інвестицій, форми і джерела мобілізації фінансових ресурсів, графік їх використання, повернення фінансових ресурсів, (якщо вони були залучені на умовах повернення).

Важливим компонентом санаційного прогресу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Керівні служби підприємств повинні своєчасно виявити та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфікаційні рішення для подолання можливих перешкод щодо здійснення оздоровчих заходів. Дієву допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який синтезує інформаційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції.