Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Структурні елементи науки, їх характеристика




Наука як система знань має специфічну структуру, яка включає ряд елементів: наукова ідея, гіпотеза, теорія, закон, судження, фак­ти, парадокси, категорії тощо.

Наукова ідея - інтуїтивне пояснення явищ без проміжної аргу­ментації, без осмислення всієї сукупності зв'язків, на основі яких робляться висновки. Вона ґрунтується на вже існуючих знаннях, але виявляє непомічені закономірності. Наука виділяє два види ідей: кон­структивні і деструктивні, тобто ті, що мають чи не мають значущості для науки і практики. Свою матеріалізацію ідея знаходить у гіпотезі.

Гіпотеза - наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ (процесів) або причин, які зумовлюють даний наслідок. Гіпотеза є складовою теорії, як вихідний момент пошуку істини, яка допомагає економити час, цілеспрямовано зібрати і згрупувати фак­ти.

Гіпотеза (як і ідея) має ймовірний характер і проходить у своєму розвитку гри стадії:

- накопичення фактичного матеріалу і висунення на його основі припущень;

- формування гіпотези і обґрунтування на основі припущення прийнятної теорії;

- перевірка отриманих результатів на практиці і на її основі уточ­нення гіпотези.

Гіпотеза - це припущення про причину, яка викликає такий на­слідок. Якщо гіпотеза співвідноситься з фактами, які спостерігають­ся, то в науці її називають теорією або законом. У процесі пізнання кожна гіпотеза перевіряється практикою, в результаті чого встанов­люється, що наслідки, які випливають з гіпотези, дійсно співпада­ють з явищами, за якими ведуться спостереження, і ця гіпотеза не заперечує інші гіпотези, які вже є доведеними.

За накопиченням нових фактів одна гіпотеза може бути замінена іншою тільки в тому випадку, коли ці факти не можна пояснити ста­рою гіпотезою або вони їй суперечать. При цьому стару гіпотезу цілком не відкидають, а тільки виправляють і уточнюють. У міру вип­равлення і уточнення гіпотеза стає законом.

Закон виражає певний внутрішній суттєвий зв'язок явищ, про­цесів і особливостей матеріальних об'єктів.

Наукові закони відображають стійкі, повторювані об'єктивні внутрішні зв'язки в природі, суспільстві і мисленні. Як правило, за­кони виражаються в формі певного співвідношення понять і кате­горій.

Наукові закони існують об'єктивно, незалежно від свідомості людей, як відбиття необхідних, суттєвих, внутрішніх відносин між властивостями речей або явиш, або різноманітними тенденціями їх розвитку. Вони не створюються людьми, а тільки відкриваються, формулюються таким чином, щоб відбивали реалії об'єктивного світу і були точним їх відображенням.

Типи законів в об'єктивному світі досить різноманітні. Одні з них виражають функціональний взаємозв'язок між властивостями об'єкта (закон взаємозв'язку маси і енергії), інші - взаємозв'язок між самими матеріальними об'єктами у великих системах, між системами.

Закон, відкритий шляхом догадок, повинен бути логічно доведе­ним, і тільки тоді він визнається наукою. Для доведення закону на­ука використовує судження, що вже визнані істинами і з яких логіч­но випливає доведене судження. В деяких випадках у рівній мірі є доведені протиріччя у визнаних твердженнях. У такому разі говорять про парадокси в науці, що завжди свідчить про наявність помилок у логіці доказів або їх невідповідність у даній системі знань. Парадокс у широкому розумінні - ц~ твердження, яке різко відрізняється від загальноприйнятої думки, заперечення того, що є «безперечно пра­вильним».

Парадокс у вузькому розумінні - це два протилежні твердження суджень, кожне з яких є переконливим доказом.

Парадоксальність є характерною рисою сучасного наукового пізнання світу, що свідчить про необхідність удосконалення науко­вих теорій. Виявлення і вирішення парадоксів можливе при виклю­ченні помилок у логіці доказів, удосконалення вихідних суджень у даній системі знань. Для виключення помилок у доказах слід керува­тись законами формальної логіки: закону тотожності, протиріч; вик­лючення третього і закону достатньої основи. Наука ґрунтується на науковій теорії, яка є найвищою формою узагальнення і системати­зації знань. Наука - це сукупність теорій.

Теорія - система узагальнених знань, пояснення тих чи інших сторін дійсності. Теорія є духовним, розумовим відображенням і відтворенням об'єктивної реальної дійсності. Вона виникла в резуль­таті узагальнення пізнавальної діяльності і практики. Практика і її результати в узагальненому вигляді є невід'ємною складовою кож­ної теорії. До нової теорії висуваються такі вимоги:

- адекватність наукової теорії об'єкта, що описується;

- можливість замінювати експериментальні дослідження теоре­тичними;

- повнота опису певного явища дійсності;

- можливість пояснення взаємозв'язків між різними компонен­тами в межах даної теорії;

- внутрішня несуперечливість теорії та відповідність її дослід­ним даним.

Структуру теорії формують наукові концепції, принципи, аксіо­ми, положення, факти.

Теорія є найбільш розвинутою формою узагальненого науково­го пізнання. Вона включає не тільки знання основних законів, але і пояснення фактів на їх основі. Теорія дозволяє відкривати нові зако­ни і прогнозувати майбутнє.

Наукова концепція - система поглядів, теоретичних положень, основних тверджень щодо об'єкта дослідження, які об'єднані певною ідеєю.

Розвиток науки починається від збору фактів, їх вивчення і сис­тематизації, узагальнення і розкриття окремих закономірностей до логічної, зв'язаної, чіткої системи наукових знань, яка дозволяє по­яснити вже відомі факти і передбачити нові.

Без систематизації і узагальнення, без логічного осмислення фактів не може існувати ні одна наука. Не дивлячись на те, що факти - це повітря вченого, самі по собі вони ще не є наука. Факти стають складовою наукових знань тоді, коли вони виступають у системати­зованому, узагальненому вигляді.

Факти систематизують і узагальнюють за допомогою простих аб­стракцій - понять, які і є важливими структурними елементами на­уки. Найбільш поширені поняття називають категоріями. Це найбільш загальні абстракції. Категорія у теоретичній економіці - це товар, вартість, ціна.

Важливе місце в науці займають приниипи - вихідні положення, правило, що виникло в результаті об'єктивно осмисленого досвіду. Принципи можуть виступати у формі постулатів - ствердження по­передніх доказів деяких наукових теорій, які приймаються в ній як вихідні і стають основою для теоретичних узагальнень.

Принципи, на відміну від законів, об'єктивно в природі не існу­ють, вони спеціально створюються людиною в процесі системати­зації знань як основи цієї системи. Вони є початковою формою сис­тематизації знань.

Коли наукові знання не відкриті, людина може тільки описувати явища, збирати, систематизувати факти, але вона нічого не може пояснити і передбачити. На основі наукових фактів, принципів, по­нять, гіпотез, закономірностей будуються теорії і виводяться зако­ни.

Поняття - це думка, виражена в узагальненій формі, яка визна­чає суттєві і необхідні ознаки предметів та явищ і взаємозв'язки. Якщо поняття увійшло до наукового обігу, його позначають одним словом або використовують сукупність слів - термінів. Сукупність основ­них понять називають понятійним апаратом науки.

Сукупність всіх елементів науки знаходиться в тісному паралель­ному й (або) ієрархічному взаємозв'язку і створює чітко виражену систему об'єктивних знань про реальний світ - науку.

 

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 220; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты