Фінансовий облік ,його сутність та сфера застосування.

Тема 1. Фінансовий облік: сутність та організаційно-методологічні аспекти.

Фінансовий облік ,його сутність та сфера застосування.

Концептуальна модель фінансового обліку.

Об’єкти і властивості системи фінансового обліку.

Облікова політика підприємства.

Організація синтетичного і аналітичного обліку.

Методологія та удосконалення фінансового обліку

Фінансовий облік ,його сутність та сфера застосування.

Облік, у якості атрибута держави почав формуватися з прадавніх часів. Зародження його вважається закономірним процесом, обумовленим ускладненням економічного, соціального та культурного життя у цивілізованих державах світу. Розвиток цивілізації пов'язується з прогресом людства (становлення наук, писемності, ремесла, державного апарату, розшарування суспільства та інших причин). Протягом декількох тисячоліть нагромаджувалися знання з обліку, кожна з країн вносила свої ідеї щодо його практичної організації та процедур (правил) обробки отриманих даних, які фіксувалися у первинних документах. Але лише у ХШ-ХУ ст. другого тисячоліття нашої ери облік почав формуватися як наука.

Перша робота у цій галузі - « Трактат про рахунки та записи» -опублікована в Італії у 1494 р., її автором був Лука Пачолі -близький друг Леонардо да Вінчі. Хоча сам автор не називав облік бухгалтерським, проте описані ним процедури обліку дають підстави назвати його бухгалтерським. Ця назва походить від німецького слова ”Buchhaltung”, що означає ведення книги. Особу, яка вела книги з обліку, називали бухгалтером. На той час ця назва була, можливо, правильна, однак із розвитком економічного життя у країнах Європи й Америки відбулась диференціація єдиної науки про бухгалтерський облік на окремі складові частини: фінансовий облік, управлінський облік, контролінг, калькулювання, управління собівартістю тощо.

Частина бухгалтерського обліку, яка займається відображен­ням даних на рахунках, складанням балансу та інших форм звітності, дістає в наші дні назву фінансового. В Україні фінансовий облік почав формуватися лише у 90-ті роки ХХ-го ст., тому до цього терміна ще не звикли; досі з'являються посібники і підручники з назвою «Бухгалтерський фінансовий облік». Очевидно, їх автори, вкладають у поняття фінансового обліку якийсь інший зміст, ніж це прийнято у міжнародній практиці (США, Великобританії, Франції та ін.). На нашу думку, не потрібно підкреслювати слово бухгалтерський у фінансовому обліку, бо фінансовий облік і є тим, звичним для бухгалтерів старшого покоління, традиційним бухгалтерським обліком.

Призначенням фінансового обліку є відображення інформації про активи, зобов'язання та власний капітал підприємства у фінансовій звітності. Такий облік базується на відстеженні руху активів і змін у власному капіталі та зобов'язаннях підприємства за минулий історичний період: місяць, квартал, рік.

Основною метою фінансового обліку є складання форм звітності, передбачених національними стандартами України для інформування про економічні показники й фінансові результати власних менеджерів і зовнішніх осіб, які зацікавлені у діяльності підприємства. Такі показники є обов'язковими для опублікування в пресі й не становлять комерційної таємниці.

Лише на основі даних фінансового обліку можна скласти баланс, який служить для аналізу структури активів, зобов'язань та власного капіталу, визначення наявності власних оборотних коштів (робочого капіталу), прибутковості, платоспроможності та інших показників.

Отже, фінансовий облік є важливою складовою загальної інформаційної системи підприємства, яка дає можливість визначати його фінансовий стан, позитивні чи негативні сторони діяльності в цілому.

Фінансовий облік розробляє методологію облікового процесу,
визначає процедури обробки даних, починаючи від первинних
документів і закінчуючи показниками фінансової звітності.

Фінансовий облік забезпечує контроль за використанням ресурсів у процесі господарської діяльності, узагальнює інформацію на рахунках і регістрах, використовує отримані дані для складання балансу та інших форм звітності, забезпечує інформацію для зовнішніх та внутрішніх споживачів.

Економіка країни та фінансовий облік знаходяться у тісному зв'язку. Якщо економіка (на макро- і мікрорівнях) вивчає умови і фактори використання обмежених ресурсів для виробництва товарів, їх розподіл та споживання у суспільстві, то облік забезпечує збір первинних даних щодо використання ресурсів, ефективності процесів, формування витрат, доходів та фінансових результатів окремих підприємств.

Облік збирає дані про факти господарської діяльності, що фіксуються у первинних документах, оцінює та групує однорідні факти на рахунках та у регістрах, складає фінансову звітність про ті ж об'єкти, які вивчає економіка.

Економічні концепції розробляються на теоретичному рівні, а облік дає інформацію для перевірки ефективності прийнятих концепцій. Він також розробляє певні принципи, правила, процедури (алгоритми) збору, обробки, стискання та відображення інформації у фінансових звітах, які використовуються для прийняття управлінських рішень, перевірки ефективності економічних концепцій і доктрин, узагальнення даних у статистичних збірниках, проведення наукових досліджень тощо.

Облік є динамічною і відкритою системою, яка контактує з економікою, тому з розвитком економічної системи змінюється система обліку: з'являються нові елементи, відмирають старі, постають нові зв'язки між елементами (рахунки, правила розрахунків окремих економічних показників, моделі обліку ресурсів, собівартості, прибутку та ін.).

На функціонування системи обліку значний вплив мають такі фактори:

> тип правління у державі (демократія, тиранія, монархія);
¹ > тип економічної системи (підприємництво, соціалізм);

> рівень регулювання економіки (державна чи приватна власність);

> галузь економіки;

> громадські організації; ,

> загальний рівень розвитку економіки;

> професійне середовище.

Будь-яке суспільство складається з соціальних верств насе­лення, політичних організацій та економічної системи. У державі існують різні промислові підприємства, а також підприємства,організації, установи інших сфер діяльності, громадські, релігійні, політичні організації, професійні спілки та інші організації, які мають справу з розподілом обмежених ресурсів. Кожна з органі­зацій повинна мати інформацію про володіння та розпорядження ресурсами, їх ефективне використання та примноження. Для визначення рівня ефективного використання капіталу, матеріалів, техніки, персоналу та інших ресурсів необхідно організувати збір та обробку даних про ресурси та процеси підприємства, перетворити великий масив первинних даних в корисну фінансову інформацію і довести її до зацікавлених юридичних та фізичних осіб, які приймають управлінські рішення.

Таким чином, фінансовий облік визнається державою у якості інформаційної системи для управління суспільством, а тому законодавством передбачено, що його зобов'язані вести юридичні особи всіх видів діяльності і форм господарювання. У міру роз­витку суспільства та змін у соціальній, політичній та економічній сфері країни до обліку ставляться нові вимоги, тому він також змінюється під впливом зовнішнього середовища.

Перехід України до ринкової економіки зумовив зміну системи обліку. Якщо протягом 1917-1991 рр. розвивалася єдина система бухгалтерського обліку, що обслуговувала єдиного власника — державу, то в умовах появи багатьох власників облік повинен адаптуватися до нових вимог. Так, конкуренція зумовлює поділ єдиної системи обліку на дві підсистеми - 1) фінансовий облік, який є відкритим для всіх зацікавлених його інформацією, та 2) управлінський, який забезпечує конфіденційну інформацію про витрати, доходи і прибуток за окремими видами продукції. Фінансовий облік є обов'язковим, регламентованим, а управ­лінський організовується в необхідному аспекті для задоволення інформаційних потреб менеджерів підприємства.

Фінансовий облік займає центральне місце в системі облікових дисциплін тому, що його організація та методологія регламен­туються законом про бухгалтерський облік та звітність в Україні, стандартами, планом рахунків, законодавчими актами, які є обов'яз­ковими для застосування на всіх підприємствах і в організаціях.