Типи поведінки на робочому місці

У людини є два ступені свободи в побудові своєї поведінки в організації: з одного боку, він володіє свободою вибору форм поведінки — приймати або не приймати існуючі в організації форми і норми поведінки, а з іншого — може приймати або не приймати цінності організації, розділяти або не розділяти її філософію. Залежно від того, як поєднуються основоположні складові поведінки, може бути виділено чотири типи поведінки людини в організації.

Перший тип поведінки(відданий і дисциплінований член організації) характеризується тим, що людина повністю приймає цінності і норми поведінки, прагне поводитися так, щоб своїми діями ніяк не входити в суперечність з інтересами організації. Вона щиро прагне бути дисциплінованою, виконувати свою роль відповідно до прийнятих в організації норм. Результати дій такої людини в основному залежать від її особистих можливостей і здібностей і від того, наскільки вірно визначено зміст її ролі.

Другий тип поведінки(пристосуванець) характеризується тим, що людина не приймає цінностей організації, проте прагне поводитися, слідуючи нормам і формам поведінки, прийнятим в організації. Вона робить все за правилами, але її не можна вважати надійним членом організації, оскільки вона, хоч і є хорошим і старанним працівником, може у будь-який момент покинути організацію або зробити дії, що суперечать її інтересам, але відповідають її власним. Для цих людей керівництво або підпорядкування внутрішньо бажані, приносять певне задоволення (у керівників це обумовлено можливістю проявити себе, продемонструвати власну владу, одержати насолоду від цього відчуття; підлеглі звільняються від необхідності думати, ухвалювати самостійні рішення, тобто також знаходять свого роду свободу). Але в цих умовах найактивніше керівництво і найдобросовісніше підпорядкування матимуть несприятливі наслідки через орієнтацію не на виконання важливих завдань, а досягнення комфортного стану.

Третій тип поведінки(оригінал) характеризується тим, що людина приймає цінності організації, але не приймає існуючі в ній норми поведінки. В даному випадку у нього може бути багато труднощів у взаємостосунках з колегами і керівництвом. У тому випадку, коли організація може відмовитися від сталих норм поведінки по відношенню до таких її членів і забезпечити їм свободу вибору форм поведінки, вони можуть знайти своє місце в організації, успішно пристосуватися до організаційного оточення.

Четвертий тип поведінки(бунтар) характеризується тим, що людина не приймає ні норм поведінки, ні цінностей організації, весь час входить в суперечність з організаційним оточенням і створює конфліктні ситуації. Необхідність певного типу поведінки для таких людей є вимушеною, ззовні нав'язаною, що обумовлено як нерозумінням важливості, необхідності цінностей і норм поведінки в організації, так і відсутністю відповідних навиків і звичок. У цих умовах виконання функцій керівництво або підпорядкування сприймається як насильство над особою, посягання на свободу, викликає внутрішній протест, а деколи і озлоблення. Було б невірним вважати, що такий тип поведінки абсолютно неприйнятний в організації і люди, які поводить себе таким чином, їй не потрібні. Проте в більшості випадків бунтарі породжують безліч проблем, що істотно ускладнюють життя організації і що навіть завдають їй великого збитку.