Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Проблема класифікації методів виховання та самовиховання.




Читайте также:
  1. I. ПЕРЕЛІК НАЙМЕНУВАНЬ ОБ’ЄКТІВ КЛАСИФІКАЦІЇ, КЛАСИФІКАЦІЙНИХ УГРУПУВАНЬ ТА ЇХ КОДОВИХ ПОЗНАЧЕНЬ
  2. I. Проблема сословий: знать и духовенство
  3. II. ПЕРЕЛІК ОЗНАК, ЯКІ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ОБ’ЄКТИ КЛАСИФІКАЦІЇ, СМИСЛОВИХ ЗНАЧЕНЬ ОЗНАК І ЇХ КОДОВИХ ПОЗНАЧЕНЬ
  4. II. Проблема возникновения науки
  5. III этап: Формирование либеральной и социалистической оппозиций в Германии. Проблема национального объединения в политической жизни 30-40 гг.
  6. Quot;Буковинська" дискусія: учасники, проблематика, наслідки.
  7. А) допомозі Німеччини – застосуванню насильницьких методів наведення порядку та дисципліни
  8. Авторська казка як засіб морально-духовного виховання дітей дошкільного віку
  9. Агентская проблема в менеджменте.
  10. Аналіз групи методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

Традиційно вважають, що знання методів і прийомів виховання, належне володіння ними визначають рівень педагогічної майстерності науково-педагогічного працівника. З огляду на це, важливе значення для оволодіння цією майстерністю має класифікація методів виховання та самовиховання. У процесі розвитку педагогічної науки використовували різні підходи до неї та ЇЇ упорядкування.

Однією з найпоширеніших є класифікація методів виховання В. О. Сластьоніна, згідно з якою розрізняють такі групи методів:

■ методи формування свідомості особистості: бесіди, лекції, дискусії, переконання, навіювання, приклад;

■ методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки: привчання, педагогічна вимога, громадська думка, довір'я, тренування, створення виховних позицій, прогнозування;

■ методи стимулювання діяльності й поведінки: гра, змагання, заохочення, покарання;

■ методи самовиховання: самопізнання, самооцінка, саморегуляція.

Досить поширеною у педагогічній літературі є класифікація методів виховання за ознакою спрямованості на поведінково-діяльнісну, інтелектуальну та емоційно-вольову сфери виховання. За цією ознакою, серед методів виховання виокремлюють:

■ переконання, тренування, заохочення і покарання (М. І. Болдирев, М. К. Гончаров, Ф. Ф. Корольов та ін.);

■ методи переконання, організації діяльності, стимулювання поведінки учнів (Т. О. Ільїна, І. Т. Огородников);

■ методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю студентів;

■ методи організації діяльності й досвіду суспільної поведінки і діяльності вихованців;

■ методи усвідомлення цінностей суспільства, організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки, стимуляції діяльності й поведінки, педагогічної підтримки (Н. Є. Мойсеюк).

В інших класифікаціях, окрім переконання, тренування, заохочення та покарання, йдеться також про навіювання. Залежно від функцій, які виконують методи виховання у формуванні особистості, їх поділяють на:

1) методи формування свідомості, 2) методи формування суспільгої поведінки, 4)методи стимулювання діяльності й поведінки, 4) методи контролю й аналізу ефективності виховання (Ю. К. Бабанський).



2. Характеристика методів формування свідомості особистості.

Бесіда– найпопулярніший метод виховання. Бесіда повинна спонукати студентів до роздумів, пошуків, висновків і переконань. Бесіди поділяють на групові та індивідуальні, прогнозуючі і непередбачувані (бесіди експромтом). Особливу трудність для молодого викладача становлять індивідуальні бесіди. Часто вони проводяться у зв’язку з екстремальними ситуаціями і педагог діє експромтом. Ефективнішою буде запланована бесіда, до якої викладач підготувався.

Правила проведення індивідуальної бесіди:

1. не намагатися говорити лише самому;

2. стримувати себе, коли виникне бажання перервати розповідь студента;

3. виявляйте увагу до співбесідника, підкреслюйте свою зацікавленість;

4. спокійно реагуйте на висловлювання студента навіть тоді, коли з ним не погоджуєтесь;

5. стежте за основною думкою співбесідника, намагайтеся зрозуміти хід його думок.

Моделювання бесіди:

1 етап – мотиваційний, необхідно зацікавити студентів темою бесіди;

2 етап – викладач пропонує студентам матеріал для обговорення (випадок з життя,

статтю, легенду тощо);



3 етап – діалог викладача і студентів;

4 етап – підведення підсумків, заключне слово педагога.

Лекція –це розгорнутий і організований у доступній формі систематичний виклад суті якоїсь проблеми. З виховною метою проводять навчальну лекцію, лекцію для учнів, батьків, колег. За допомогою методу лекції формують погляди і переконання студентів.

Підготовка до лекції включає: формулювання теми, складання плану, вивчення літератури, написання конспекту, підготовка наочності. Читаючи лекцію, можна використовувати різні методи логічного розгортання матеріалу (дедуктивний, індуктивний, проблемний, за аналогією, за контрастом, концентричний, ступінчастий, просторовий).

Різновидом лекції є повідомлення, яке часто буває інформаційно-популярного плану. Чи справило повідомлення вплив? Це можна встановити за такими ознаками.

Якщо студенти бажають доповнити повідомлення фактами з власного досвіду, задають запитання, у студентів стан потрясіння – це говорить про позитивний результат. Вдалий виступ викладача залежить від його ораторської майстерності.

Дискусія. Ефективність виховання підвищується в результаті дискусійного

підходу до розв’язання виховної проблеми, тому що колективна істина, яка з’являється в ході дискусії, перетворюється на переконання. За допомогою дискусії здійснюється групове обговорення проблеми з метою досягнення істини шляхом зіставлення різних думок.

Переваги дискусії:

1. стимулює чітко формулювати свої думки;

2. вчить діалогічному спілкуванню, колективному розв’язанню проблеми;

3. сприяє активному засвоєнню знань;

4. допомагає виявити власну позицію, порівняти різні точки зору, обмінятись досвідом;



5. знання перетворюються на переконання.

Організація дискусії:

 Збір інформації з проблеми

 Число учасників – не більше 15 осіб

 Розташування людей колом або підковою

 Обговорення проблеми

 Підведення підсумків

Переконання -це вплив на розум і почуття людини чи групи, який охоплює

раціональну і емоційну сторони, формує погляди. Формуються переконання в процесі засвоєння студентами знань. Переконання поділяються на наукові, філософські, естетичні, політичні, моральні. Переконувати можна словом і ділом, за допомогою бесіди або конкретного прикладу.

Вимоги до методу переконання:

1. Слід враховувати вік студентів, їх індивідуальні особливості.

2. Переконання повинно включати не тільки загальні принципи, правила, а й

конкретні факти і приклади.

3. Переконуючи інших, вихователь сам глибоко вірить у те, про що повідомляє, є авторитетом для студентів.

4. Відповідність інтелектуально-емоційного стану викладача і студента в момент їх взаємодії.

Навіювання(сугестія) – це психологічний вплив однієї особи на іншу чи на групу, розрахований на безперечне сприйняття слів, думок і волі. Основним засобом навіювання є слово. Несловесні фактори (жести, міміка) мають обмежені можливості.

Види навіювання:

Пряме педагогічне навіювання це команда, наказ, настанова. Воно заключається в тому, що слово педагога зумовлює “виконавчу” поведінку учнів. Найчастіше воно використовується як заохочувальний засіб. Наприклад: “Ви повинні завжди бути чесними. Ви хороші студенти, і вчитися можете добре. Ви повірте у свої здібності, і легко здолаєте труднощі.” Іноді педагоги висловлюють незадоволення, навіюючи студентам відчуття неповноцінності. Наприклад: “Я бачу, що Ви вже не зможете виправитись. Ви, як завжди, впертий, і говорите тільки дурниці.”

Опосередковане педагогічне навіювання також розраховане на безперечне

прийняття інформації, але саме повідомлення подається не в наказовій формі, а у вигляді розповіді, опису чи натяку, які сприймаються студентами і впливають на їх поведінку.

Ефективність навіювання залежить від:

1. особливостей вихователя (вік, авторитет, зовнішній вигляд, привабливість, інтонація, міміка);

2. особливостей вихованців (вік, стать, критичність мислення);

Ефективній реалізації методу сприяє використання художніх образів, музики.

Метод прикладу.Народна мудрість : “Один добрий приклад кращий, ніж сто слів”. Переконувати людину можна на основі конкретного прикладу. Тому приклад є допоміжним до методу переконання. Мета застосування методу прикладу – добитися наслідування певних дій, яке посилюється самопереконанням і самонавіюванням.

Етапи наслідування: студент сприймає образ, у нього виникає бажання діяти так само; між прикладом і наслідуваними діями утворюється зв’язок; відбувається синтез наслідуваних і самостійних дій студента.

Приклади для наслідування поділяються на позитивні і негативні. Позитивні

виховуючі приклади – це позитивні літературні герої, відомі люди сучасності, члени сім’ї, викладачі, друзі.

“Хорошому треба вчитись три роки, а поганому – однієї години досить” (Народна мудрість). Ця мудрість підкреслює думку про те, що вплив негативних прикладів дуже заразливий у процесі наслідування. Дію негативного прикладу порівнюють з хворобою, яка важко піддається лікуванню. Як протидіяти впливу негативного прикладу? Ізолювати студента від навколишнього середовища. Принизити авторитет прикладу, що негативно впливає. Відволікти вихованця, вивчити його мотивацію, передбачити поведінку. У вихованні використовуються і негативні приклади (алкоголізм тощо).


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 28; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.016 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты