Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Задачі.




Читайте также:
  1. Задачі.
  2. Зміна елементів задачі.
  3. Ознайомлення учнів зі способом послідовного складання виразу для розв'язання задачі.

1.Необхідно провести реінфузію крові з черевної порожнини. Для виконання реінфузії кров повинна бути неінфікована вмістом порожнистих органів і в ній не повинно бути гемолізу. Гемоліз виявляється пробою Гемпеля (кров центрифугується і плазма не повинна бути забарвлена в рожевий колір). Реінфузії підлягає кров, яка знаходиться в порожнині не більше 12 годин. Зібрану кров проціджують через 8 шарів марлі. Стабілізатором слугують стандартні гемоконсерванти або гепарин (10 мг на 50 мл ізотонічного розчину натрію хлориду на 450 мл крові). Зібрану кров перед гемотрансфузією розчиняють ізотонічним розчином натрію хлориду у співвідношенні 1:1 і додають 1000 ОД гепарину на 1000 мл крові. Переливання проводять через систему інфузії з фільтром.

2.На кожний випадок гемотрансфузії потрібно заповнити протокол переливання еритроцитарної маси, плазми. Спочатку записуються покази до гемотрансфузії, потім метод – в/в, в/а, крапельний, цівкою; потім дані, що вказані на етикетці флакону (паспорт крові): група крові, номер флакону, дата забору, прізвище та ініціали донора. Після цього записуються результати визначення групи крові донора і реципієнта, а також результати проведення проб на групову та резус-сумісність, біологічну пробу. Відмічаються дані про стан хворого під час переливання і після нього. Після переливання препаратів крові щогодинно визначаються температура, пульс і АТ. Через 24 години хворому необхідно зробити загальні аналізи крові та сечі.

3.Крововтрата більше 1 л (20% ОЦК) є абсолютним показом до переливання крові. Краще переливати одногрупну та однорезусну еритроцитарну масу або відмиті еритроцити. Кров із черевної порожнини переливати не можна, адже вона інфікована.

4. Після переливання флакон донора із залишками трансфузійної речовини зберігають в холодильнику протягом двох діб.

5. Після гемотрансфузії лікар проводить спостереження за хворим :

1. дотримання постільного режиму і голоду протягом 2 годин після гемотрансфузії;

2. вимірювання температури тіла, артеріального тиску щогодини протягом 2 годин після гемотрансфузії;

3. медичний контроль за загальним станом хворого, кількістю та характером сечі перші 6 годин після гемотрансфузії;

4. лабораторний контроль сечі, крові та за необхідністю інших показників наступного дня.



6. Реінфузія крові можлива, так як з моменту травми минуло менше 12 годин і немає пошкодження порожнистого органу (кров не інфікована). Для виконання реінфузії необхідна система, стерильний посуд із стандартним гемоконсервантом або гепарину 10 мг на 50 мл ізотонічного розчину натрію хлориду на 450 мл крові. Зібрану кров перед переливанням розчиняють ізотонічним розчином натрію хлориду у співвідношенні 1:1 і додають 1000 ОД гепарину на 1000 мл крові. Переливання здійснюють через систему з фільтром або спеціальними мікрофільтрами.

7. У випадку появи реакції на переливання еритроцитарної маси проведення біологічної проби припиняють. Необхідно негайно перетиснути систему (не виходячи голкою з вени), відключити від голки і підключити систему з фізрозчином або глюкозою.

8. Перед переливанням еритроцитарної маси лікар повинен провести візуальну оцінку, щоб впевнитись про придатність еритроцитарної маси до переливання. По-перше, звертається увага на герметичність упаковки, пляшки чи контейнера, співпадання групи крові та резус-фактора донора та реципієнта. По-друге, звертається увага на номер, дату збирання крові, вид консерванта, прізвище, ім’я та по-батькові донора, ким була зібрана еритроцитарна маса, підпис лікаря. Потім потрібно звернути увагу на наявність згустків та бактеріального забруднення еритроцитарної маси, гемолізу. Визначати придатність еритроцитарної маси необхідно при достатньому освітленні на місці зберігання.



9.В даному випадку краще застосувати відмиті еритроцити. Їх отримують з еритроцитарної маси шляхом їх відмивання в фізіологічному розчині натрію хлориду. В процесі відмивання видаляється більша частини плазмових білків, тромбоцитів, лейкоцитів, строми зруйнованих еритроцитів, продуктів метаболізму. Відмиті еритроцити є найменш реактогенним гемотрансфузійним середовищем, яке містить еритроцити. Використовують відмиті еритроцити в тих випадках, коли у хворого були посттрансфузійні реакції негемолітичного типу, а також хворим, сенсибілізованим до антигенів білків плазми. Зберігаються відмиті еритроцити протягом 24 год від моменту їх приготування. Оптимальним є використання компоненту відразу після приготування.

10.Внаслідок порушення техніки переливання крові у хворої виникла повітряна емболія.

11. У хворого виникла калієва інтоксикація.

12. в)

13. У хворого пірогенна реакція середнього ступеню важкості. Пацієнту слід ввести антигістамінні препарати, анальгетики, хлорид кальцію 10 % - 20 мл внутрішньовенно.

14. При тромбуванні голки промивати її розчином гепарину не можна, так як може виникнути тромбоемболія легеневої артерії.

15. В першу чергу потрібно звернути увагу на бактеріальне забруднення, наявність згортків, гемолізу.

 


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 12; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.012 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты