Суть і завдання кадрової політики

Реалізація цілей і завдань управління персоналом здійснюється через кадрову політику.

Кадрова політика — це сукупність принципів, методів, форм організа­ційного механізму з формування, відтворення, розвитку та використання персоналу, створення оптимальних умов праці, її мотивації та стимулюван­ня. Кадрова політика визначає генеральну лінію і принципові настанови в роботі з персоналом на довготривалу перспективу. Ось чому в Римській імперії правили такі різні імператори, як непереможний Цезар і розпусник Калігула, войовничий і кровожерливий Нерон. А Стародавня Греція дала так багато яскравих особистостей у галузі науки, культури і мистецтва: Архімед, Арістотель, Евклід, Платон, Сократ, Софокл і Есхіл.

Уже в XX столітті змогли більше ЗО років існувати авторитарні режими в багатонаціональних країнах: Франко — в Іспанії, Сталін — в СРСР, Мао Цзедун — в Китаї. Очевидно, все це - наслідок кадрової політики держави. Розвиток суспільства, організації значною мірою визначається його кад­ровою політикою.

Кадрова політика формується державою, керівними партіями та керів­ництвом підприємств і знаходить конкретне вираження у вигляді адмініст­ративних і моральних норм поведінки людей у суспільстві, організації. В рин­ковій економіці істотно змінюється суть і принципи кадрової політики. Вона є усвідомленою і цілеспрямованою на створення високопрофесійного тру­дового колективу, який би сприяв розвитку організації та особистості.

Кадрова політика- це система теоретичних поглядів, ідей, вимог, прин­ципів, які визначають основні напрямки роботи з персоналом. Вона спря­мована на вирішення виробничих, соціальних і особистих проблем людей на різних рівнях відповідальності. Основним завданням кадрової політи­ки є:

· своєчасне забезпечення організації персоналом певної якості і кількості відповідно до стратегії розвитку організації;

· створення умов реалізації, передбачених трудовим законодавством
прав і обов'язків громадян;

· раціональне використання персоналу;

· формування і підтримка ефективної роботи підприємства.
Кадрова політика формується з врахуванням впливу зовнішніх та

внутрішніх факторів, характерних для сучасного і майбутнього. До зовнішніх факторів відносяться:

· національне трудове законодавство;

· взаємовідношення з профспілкою;

· стан економічної кон'юнктури;

· стан і перспективи розвитку ринку праці.
Внутрішніми факторами є:

· структура, цілі і стратегія організації;

· територіальне розміщення;

· технології виробництва;

· організаційна культура;

· кількісний і якісний склад наявного персоналу і можливі його зміни
і перспективі;

· фінансові можливості організацій, які визначають допустимий рівень витрат на управління персоналом;

· існуючий рівень оплати.

В реалізації кадрової політики можливі альтернативи з врахуванням реального стану економіки. Тому вибір її пов'язаний не тільки з визначен­ням основної мети, але й з вибором засобів, методів, пріоритетів. Зарубіжні спеціалісти виділяють кілька типів кадрової політики в умовах : кризового стану економіки:

1. Пасивний.На підприємстві немає чітко вираженої програми дій стосовно персоналу, а кадрова політика зводиться до ліквідації негативних наслідків. В організації немає прогнозу кадрових потреб, засобів оцінки праці персоналу. У плані фінансового оздоровлення кадрова проблематики; як правило, відображена на рівні інформаційної довідки про персонал І відповідного аналізу кадрових проблем і причин їх виникнення.

Реактивний.Керівництво підприємства контролює симптоми кри­тичної ситуації (виникнення конфліктних ситуацій, відсутність достатньо кваліфікованої робочої сили для вирішення завдань, відсутність мотивації високопродуктивної праці) і вживає заходи до локалізації кризи. Мета кадрової політики — забезпечення оптимального балансу процесів оновлення і збереження кількісного та якісного складу персоналу, його розвитку, у відповідності з потребами організації, вимогами діючого законодавства та станом ринку праці.

Превентивний.Керівництво підприємства має обґрунтовані прогнози розвитку ситуації, однак не має засобів впливу на неї. Кадрова служба підприємства володіє не лише засобами діагностики персоналу, але й ме­тодами прогнозування кадрової ситуації на середньо терміновий період. У плані фінансового оздоровлення є короткотерміновий і середньо терміновий прогнози потреби в персоналі.

4. Активний (раціональний).Керівництво підприємства має якісний
діагноз, а також обґрунтований прогноз розвитку ситуації і засоби впливу
на неї. Кадрова служба підприємства володіє засобами прогнозування кад­рової ситуації на середньостроковий та довгостроковий періоди.

5. Авантюристичний.Керівництво підприємства не має обґрунтовано­го прогнозу розвитку кризової ситуації, але впливає на неї доступними методами.

Кадрова політика в умовах кризи буде ефективною за таких умов:

- скорочення всіх рівнів управління в організаційній структурі, а не
на окремих робочих місцях;

- зміцнення кадрового резерву у вищій ланці управління;

- врахування взаємозалежності елементів організаційної структури
підприємства при скороченні, а також стимулювання нової організацій­ної структури;

- виявлення і просування по службі працівників, які мають лідерські
якості;

- проведення політики підготовки, перепідготовки і підвищення ква­ліфікації працівників;

- збереження кадрового ядра підприємства;

- найм перспективних працівників зі сторони;

- централізація фінансового менеджменту, яка повинна забезпечити
нагромадження потрібної кількості капіталу.

В нормальних умовах розвитку підприємства основні завдання, які повинні вирішуватись на основі кадрової політики, зводяться до:

- розробки системи науково обґрунтованого вивчення здібностей працівників, їх професійного та посадового переміщення у відповідності з діло­вими й особистими якостями, застосування цілеспрямованої підготовки
персоналу, його розвитку;

- активізації роботи кадрових служб з питань стабілізації трудового
колективу, підвищення трудової і соціальної активності працівників;

- переходу від переважно адміністративних методів управління пер­соналом до економічних, соціальних і соціально-психологічних;

- залучення працівників до управління виробництвом.
Ефективна кадрова політика повинна бути:

- складовою частиною стратегічної програми розвитку підприємства,
тобто сприяти реалізації стратегії через кадрове забезпечення;

гнучкою, тобто вона має бути, з одного боку, стабільною, оскільки
із стабільністю пов'язані певні плани працівників, а з другого — динамічною, тобто корегуватись відповідно до змін тактики підприємства, еконо­мічної ринкової ситуації;

— економічно - обґрунтованою, виходячи з реальних фінансових мож­ливостей, що забезпечить індивідуальний підхід до працівників.

Стабільними можуть бути і ті напрямки кадрової політики, які зорієн­товані на врахування інтересів персоналу і організаційної культури під­приємства.

Отже, кадрова політика направлена на формування такої системи ро­боти з кадрами, яка б орієнтувалась на одержання не тільки економічного, але й соціального ефекту, при умові діючого законодавства, нормативних актів і урядових рішень.

Тому традиційно виділяють два типи кадрової політики: відкриту і зак­риту.

Відкрита кадрова політика характеризується тим, що організація є про­зорою для потенційних працівників будь-якого рівня, можна прийти і по­чинати роботу як із низької посади, так і з найвищої. Організація готова прийняти на роботу будь-якого спеціаліста, якщо він має відповідну ква­ліфікацію без врахування досвіду роботи. Такого типу кадрова політика може бути адекватною для нових організацій, що ведуть агресивну політи­ку завоювання ринку, орієнтованих на швидке зростання і вихід на пере­дові позиції в своїй галузі.

Закрита кадрова політика характеризується тим, що організація орієн­тується на залучення нового персоналу тільки нижчого посадового рівня, а заміщення проводиться лише за рахунок працівників організації. Кадро­ва політика такого типу властива компаніям, що орієнтуються на створен­ня певної корпоративної атмосфери, або працюють в умовах дефіциту людських ресурсів.

Кадрова політика формує:

- вимоги до робочої сили на стадії її найму (до освіти, статі, рівня спеціальної підготовки тощо);

- відношення до «капіталовкладень» в робочу силу, до цілеспрямова­ного впливу на розвиток персоналу;

- відношення до стабілізації колективу;

- відношення до характеру підготовки нових працівників, перепідго­товки і підвищення рівня їх кваліфікації.

Кадрова політика повинна базуватись на таких принципах, як спра­ведливість, послідовність, рівність, відсутність дискримінації за віком, стат­тю, релігії, дотримання трудового законодавства.

Основна мета кадрової політики — це своєчасне забезпечення опти­мального балансу процесів комплектування, збереження персоналу, його розвитку відповідно до потреб організації, вимог діючого законодавства та стану ринку праці.

Механізмом реалізації кадрової політики є система планів, норм і нор­мативів, організаційних, адміністративних та соціальних заходів, спрямо­ваних на вирішення кадрових проблем і задоволення потреб організації в персоналі.