КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Етапи становлення світових валютних систем.
базується на основі узгодження валютної політики окремих країн, що передбачає валютне регулювання і контроль, міжнародне валютно-фінансове співробітництво, в тому числі членство в міжнародних організаціях, взаємодію між центральними банками.
Види валютної політики:
1) Структурна валютна політика направлена на здійснення довготермінових структурних змін в світовій валютній системі (наприклад, проведення валютних реформ);
2) Поточна валютна політика – передбачає щоденне, оперативне регулювання валютного курсу, валютних операцій, діяльності валютного ринку і ринку золота.
Таблиця – Порівняльна характеристика світових валютних систем
| Етап розвитку | Сутність | Позитивні риси | Недоліки | |||||
| 1. Парижська (1867- 20-ті рр. 20 ст.) Золотомонетний стандарт | виникла стихійно в результаті революції 19 ст. та на базі розширеної міжнародної торгівлі. Форма валютної системи – золотомонетний стандарт. Особливості: вільний обіг золотих грошей, виконання золотом усіх функцій грошей, вільне карбування золотих монет, вільний обмін знаків вартості на золоті монети за їх номіналом; вільний рух золота між країнами. | – повна конвертованість національної валюти; – стабільність купівле спроможності грошей; – стабільність валютних курсів і світових цін. | – залежність від видобутку золота; – негнучка валютна система та її стихійне регулювання; – невтручання держави у сферу валютних відносин. | |||||
| 2. Генуезьська (1922- 30-ті рр. 20ст.) золотодевізний стандарт | її основу складали золото і девізи – іноземні валюти, які в якості платіжного засобу використовували більше 30 країн. Національні гроші почали використовуватися як міжнародні платіжно-резервні засоби. Зберігалися золоті паритети. Конверсія валют в золото могла здійснюватися як безпосередньо (валюти США, Франції, Великобританії), так і побічно через іноземні валюти. Був відновлений режим вільно плаваючих валютних курсів. | – валютне регулювання стало новим елементом світової фінансової системи і здійснювалося у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій і угод; – валютна стабільність світових торговельно-фінансових відносин; | – відсутні обмеження пов'язані із застосуванням золотомонетного стандарту; – залежність світової валютної системи від стану провідних національних економік (проте в період між двома світовими війнами статус резервної не був офіційно закріплений ні за однією з валют); – створено передумови для тривалих валютних війн і численних девальвацій | |||||
| Продовження табл. | ||||||||
| 3. Бреттон-Вудська (1944 – 1976 рр.) золотодоларовий | передбачені чотири форми використання золота (збереження золотих паритетів та введення їх фіксації в МВФ; долар США прирівнювався до золота; долар США розмінювався на золото іноземними банками і казначейством США). Передбачалась взаємна конвертація валют, яка стала здійснювати на основі співвідношення до доларів США. Створені міжнародні валютні фінансові організації МВФ та МБРР. Заборона продажі золота приватним особам. Офіційний продаж золота: золото – долар – національна валюта. Резервні (ключові) валюти обмінювалися на золото таким чином: а) долар США могли обмінювати центральні банки та урядові установи інших країн у Казначействі США; б) долар США та фунт стерлінгів Великобританії могли обмінювати центральні банки, урядові установи та приватні особи. | – зменшується роль золота; – у ролі міжнародних платежів використовується нарівні із золотом долар США та фунт стерлінгів Великобританії; – прирівнювання валют одна до одної та їх взаємний обмін здійснювалися на основі офіційно узгоджених країнами-членами з МВФ валютних паритетів, виражених у золоті та в доларах США. Ці паритети були стабільними, їх зміна могла відбуватися тільки з санкції МВФ і за певних умов, що на практиці траплялося дуже рідко; – ринкові курси валют не повинні були відхилятися від фіксованих доларових паритетів цих валют більш як на +0,75%; – оборотні національні валюти вільно обмінювалися на валютних ринках на долари та одна на одну; – міждержавне регулювання валютних відносин здійснювалось головним чином через МВФ; – взаємодопомога держави-члени МВФ (149 країн). | Чітко виявляється парадоксальність даної системи, заснованої на внутрішньому протиріччі, відомому як парадокс, чи дилема Триффена відповідно до якої висуваються дві протилежні вимоги: – емісія ключової валюти повинна корелювати із зміною золотого запасу країни. Надмірна емісія ключової валюти, не забезпечена золотим запасом, може підірвати оберненість ключової валюти в золото і згодом викликати кризу довіри до неї; – ключова валюта повинна випускатися в достатніх кількостях для забезпечення збільшення міжнародної грошової маси для обслуговування зростаючої кількості міжнародних угод. Тому її емісія повинна набагато перевершувати золотий запас країни. | |||||
| Продовження табл. | ||||||||
| 4. Ямайська з 1976 р. Паперово-кредитна система | замість золотого стандарту введений стандарт SDR. Це безготівкові гроші на спеціальних рахунках у МВФ у вигляді запису. SDR стає грошовим еталоном, головним резервним активом, міжнародним засобом розрахунків і платежів. Обмін валют здійснюється за схемою: SDR – національна валюта. Юридично була оформлена демонетизація золота, (скасовані офіційна ціна золота, золоті паритети валют, припинений розмін доларів на золото, знято обмеження на продаж приватним особам, ринок золота не регулюється державами ті міжнародними фінансовими організаціями, золото стає звичайним товаром). Використання національних валют у міжнародних розрахунках. Власниками SDR стають як центральні банки, так і інші фінансові установи | – величина SDR визначається з п’яти валют, серед яких переважає американський долар; – послаблення коливань курсів валют та страхування кредиторів від їх різкого зниження; – ослаблений американський долар був позбавлений статусу єдиної офіційної резервної валюти; – посилення міждержавного валютного регулювання (вплив на механізм плаваючих курсів через МВФ); – золото не повинне було більше служити мірою вартості і основою валютних курсів; – система гнучких валютних курсів. | - SDR є основною валютною системою номінально, а не реально ( 1 SDR = 1,37$); - золото впливає на курси валют і є основним резервним активом; - SDR витіснило долар, який є основною валютою етап ще називався паперово-доларовий. | |||||
| Кінець табл. | ||||||||
| 5. Європейська з 1998 р. | створюється Європейський валютний інститут та відбувається поетапний перехід до єдиної валюти – євро. Для введення єдиної європейської валюти країни Європейської спілки повинні задовольняти таким критеріям. Рівень інфляції не повинний перевищувати більш ніж на 1,5 % середній рівень трьох країн-членів ЄС із найбільше низьким рівнем інфляції. Державна заборгованість повинна складати менше 60 % від ВНП. Державний дефіцит повинний складати менше 3 % від ВНП. Протягом щонайменше двох років повинні дотримуватися межі коливань валютного курсу, передбачені механізмом обмінних курсів, без девальвації стосовно валюти інших країн-членів ЄС. Довгострокові процентні ставки не повинні перевищувати більш ніж на 2 % середній показник для трьох країн із найбільше низьким рівнем інфляції. | – витіснення з обігу національних валют європейських держав; – імовірність витіснення американського долара як домінуючої валюти, що використовується в міжнародних розрахунках; – розвиток “валютного плюралізму”; – країни самостійно обирають вид валютного курсу; – використання валютних інтервенцій для підтримки ринкових курсів валют у межах погоджених відхилень; – стимулювання європейських інтеграційних процесів. . | – більш слабкі країни ще сильніше відстають у розвитку від своїх партнерів; – валютні зв'язки в рамках ЄС можуть стати цілком непередбаченими. | |||||
Важливою особливістю Ямайської валютної системи є те, що в її складі стали діяти регіональні системи регулювання валютно-фінансових відносин, в тому числі з 1979 р. – Європейська валютна система).
Європейська валютна система (1979) – це міжнародна валютна система країн ЄС, що створена для стабілізації валютних курсів, координації валютної політики держав ЄС (золото використовується в якості реального резервного активу, було створено спільний золотий фонд – 2660 т. Після 1 червня 2002 р. єдиним законним платіжним засобом в федерації європейських держав залишиться лише Євро).
Створений Центральний Європейський банк проводить єдину грошово-кредитну політику Європейського Союза: визначає курс Євро по відношенню до долара і іншим зовнішнім валютам, процентні ставки по єврокредитах, умови купівлі-продажу європейських цінних паперів (це яскравий приклад регіоналізації у міжнародних валютно-фінансових відносинах).
Для введення Євро країни ЄВС мусили виконати наступні вимоги:
1) рівень інфляції не більший ніж на 1,5% середньої інфляції трьох країн ЄС з найменш низьким рівнем інфляції;
2) державна заборгованість менше 60% від ВВП;
3) державний дефіцит менше 3% від ВВП;
4) відсутність девальвації по відношенню до валюти інших країн-членів ЄС;
5) довготермінові процентні ставки не більші ніж на 2% середнього показника трьох країн з найменшим рівнем інфляції.
Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 114; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |