Міждержавне регулювання валютно-фінансових відносин. Міждержавні інститути, які регулюють валютні відносини, займаються розробкою режиму безпечного розвитку валютних відносин у масштабах світового господарства

Міждержавні інститути, які регулюють валютні відносини, займаються розробкою режиму безпечного розвитку валютних відносин у масштабах світового господарства. На міжнародному рівні: - це (1) міжнародні валютні фінансові організації (МВФ, група Світового банку); (2) регіональні валютно-фінансові організації (Європейський валютний інститут).

Згідно з Ямайською валютною системою міждержавне валютне регулювання став здійснювати МВФ.

МВФ – це спеціалізована установа ООН. Був створений в 1945 р. після ратифікації угоди, що була розроблена на конференції ООН по валютно-фінансовим питанням в Бреттон-Вудсі (1944 р.) і що вступила в силу 27.12.1945 р. Одним з завдань МВФ по впорядкуванню валютних курсів у відповідності з Бреттон-Вудською угодою було врегулювання і підтримання стійкості паритетів валют країн-членів, виражених в золоті або доларах США. Держави-члени МВФ мусили також проводити політику по повному скасуванні валютних обмежень (на практиці це положення виконали лише 60 країн з 181).

Статний фонд МВФ складається із внесків країн-членів у відповідності з встановленими для кожної країни квоти. Квоти служать для:

1) визначення обсягу фінансового внеску кожного члена;

2) розмірів кредитів МВФ, пропорційних квоті;

3) визначення кількості голосів, що має країна-член.

Величина квоти залежить від рівня економічного розвитку країни і її ролі в світовій економіці і міжнародній торгівлі (Квота промислово-розвинутих країн становить 60,9%, в т.ч., США – 18,3% (26 526,8 млн. СДР), Японія – 5,7%, Німеччина – 5,7%, Франція – 5,1%, Великобританія – 5,1%, Саудівська Аравія – 3,5%, Італія – 3,2%, Канада – 3,0%, Росія – 3%, Китай – 2,3%).

Квота розраховується на основі показників ВВП, обсягів імпорту і експорту, величини золотовалютних резервів, і т.д. Розміри квот переглядаються кожні 5 років.

Виходячи із розмірів квот розподіляються голоси між країнами в керівних органах МВФ. Кожна держава володіє 250 голосами плюс 1 – на кожні 100 000 СДР її квоти. Найбільше голосів належить США (17,7%). Число голосів має особливу вагу при прийнятті рішень: по найважливішим питанням вимагається кваліфікаційна більшість – 70 і 85%. Тому США і країни ЄС можуть блокувати найважливіші рішення МВФ.

На сьогоднішній день МВФ встановив для себе наступні цілі:

1) стимулювання міжнародного співробітництва і збалансованого зростання у сфері валютної політики;

2) укріплення стабільного зростання світової торгівлі (для стимулювання і підтримки високого рівня зайнятості і реальних доходів, розвитку виробничого потенціалу всіх держав членів в якості головної цілі економічної політики);

3) підтримка стабільності валют і впорядкування валютних відносин між країнами-учасниками (а також перешкоджання девальвації валют з точки зору зменшення конкуренції);

4) участь в створенні багатосторонньої системи платежів (а також знищення перешкод на трансферт валюти);

5) надання коштів для ліквідації незбалансованості платіжних балансів країн-членів.

Для виконання своїх завдань МВФ розробив принципи і функції.

Принципи МВФ:

1) заборона маніпуляції валютним курсом або міжнародною валютною системою (з метою відхилення від регулювання);

2) зобов’язання проведення інтервенцій на валютних ринках для припинення валютної кризи;

3) зобов’язання кожної країни враховувати у своїй політиці інтервенцій інтереси партнерів, особливо тих, у валюті яких вона здійснює свої інтервенції.

Функції МВФ:

1) дотримання узгодженого кодексу поведінки (співробітництво у сфері міжнародної валютної політики і міждержавного платіжного обороту);

2) фінансова допомога для подолання дефіциту платіжного балансу;

3) консультування і співробітництво.