Середні величини, їх суть та значення у вивченні масових соціально-економічних явищ

Середні величини разом з методом групувань займають ключове положення в статистиці. Вони широко застосовуються в різних галузях наукової і практичної діяльності.

Важливу роль відіграють вони і в роботі економіста:

– їх використовують в економічному аналізі господарської діяльності підприємств, організацій і фірм;

– порівнянні рівня зарплати в галузях, на підприємствах, в цехах;

– плануванні і прогнозуванні середніх витрат сировини, матеріалів, палива, енергії і т.д.

Головне значення середніх величин полягає в їх узагальнюючій функції, тобто в заміні множини індивідуальних значень ознаки їх середньою величиною, що характеризує всю сукупність.

Середні величини є основою для визначення нормативів споживання продуктів харчування, технічних нормативів. За допомогою середніх ми дізнаємося про середній вік одруження дівчат та юнаків, середню тривалість життя і т. ін. При влаштуванні на роботу, корисно прикинути, в яку сторону ваша заробітна плата буде відрізнятися від середньої від середньої заробітної плати у даній галузі.

Мінливість ознак статистичної сукупності залежить від конкретних умов і чинників, які впливають на ту чи іншу ознаку. Варіація ознак і є тією причиною, яка зумовлює необхідність вдаватися до розрахунку середніх величин.

Метод середніх величин – це один із найпоширеніших статистичних прийомів узагальнення.

Середньою величиноюв статистиці називається показник, що характеризує узагальнене значення варіюючої ознаки одиниць сукупності.

Позначається середня величина і має таку саму одиницю вимірювання, як і індивідуальна ознака.

Середня є величиною абстрактною і часто може бути виражена в таких числах, яких немає в реальному житті.

НАПРИКЛАД, середній розмір сім'ї в країні – 3,4 чол., або забезпеченість автомобілями – 1,2 на кожні 10 чол. і т.д.

Засновником теорії середніх величин є вже згадуваний раніше видатний бельгійський вчений А.Кетле.

Він вперше зробив спробу з наукових позицій визначити природу середніх величин і закономірностей, що виявляються в них.

Середню величину він вважав відображенням деякої «істинної» величини, яка формується під впливом вічних і незмінних сил природи.

А.Кетле довів, що масові суспільні явища підкоряються певним статистичним закономірностям, що виявляються частіше за все саме в середніх величинах. Згідно з Кетле постійні причини діють однаково на кожне досліджуване явище. І саме вони роблять ці явища схожими один на одного, створюють загальні для всіх них закономірності. За допомогою середніх величин, вважав він, можна одержати уявлення про «істинні» типи явищ і закономірності масових процесів суспільного життя, які ніяк інакше пізнати неможливо.

Охочим більш детально ознайомитися з теорією середніх величин Кетле можна порекомендувати його книги: «Соціальна фізика», «Соціальна система і закони, що нею керують» та ін.

Англійський статистик, відомий теоретик нового часу у сфері теорії середніх величин А. Боулі (1869-1957) писав, що функція середніх зрозуміла: вона полягає в тому, щоб виразити складну групу за допомогою небагатьох складних чисел. Розум не в змозі охопити сотні тисяч статистичних даних, вони повинні бути згруповані, спрощені, приведені до середніх.

В практиці сучасної статистики середні величини використовуються все частіше не тільки для узагальнення якісно однорідних явищ, але і неоднорідних.

Так, середня врожайність зернових по країні узагальнює явно якісно неоднорідні культури: пшеницю з врожайністю 30 – 35 ц /га, гречку з врожайністю 6 – 10 ц /га і кукурудзу, що дає 50 – 60 ц /га. Причому, якість грунтів в різних регіонах країни, теж різна.

Середні величини, що узагальнюють якісно неоднорідні значення ознаки в сукупності і що характеризуюють просторові системи (держава, регіон, галузь) або динамічні системи, протяжні в часі (рік, десятиріччя, сезон), називаються системними.

НАПРИКЛАД: середня величина національного доходу на душу населення, середня врожайність зернових по країні, середнє споживання різних продуктів на душу населення і т.п.

Або, середня температура повітря в місті за 2000 р. рівна +8,7°. Вона узагальнює різнорідні температури різних пір року.

Якщо ж середня величина узагальнює якісно однорідні значення ознаки в сукупності, то вона називається типовою.

Чим більш однорідні одиниці сукупності, тим надійніша, сталіша середня, тим вона більш типова. Якщо ми розрахуємо середній вік жителів міста, то така середня буде нести описове навантаження, але не буде типовою характеристикою. Якщо ж визначити середній вік студентів університету, в якому ви навчаєтесь, то її значення буде типовою характеристикою.

НАПРИКЛАД: середній вік студентів 1-го курсу, середній зріст студенток 20-річного віку, середня відвідувань лекцій за статистикою, середня витрат коштів пенсіонерів на харчування, середня річна температура повітря в місті на основі середніх багаторічних температур.

Виходячи з того, що середня величина характеризує розмір ознаки в розрахунку на одиницю, існує взаємозв’язок між середньою величиною і показниками, які потрібні для її визначення. Розглянемо приклади логічних формул деяких середніх:

Середній виробіток продукції= Обсяг вигот. продукції/Чисельність робітників;

Середня собів. одиниці прод. = Затрати на випуск продукції/Кількість виготовленої продукції;

Середня урожайність одиниці прод.=Валовий збір/Посівна площа;

Середня ціна од. товару=Вартість реалізованого товару/Кількість реал. товару

У статистиці застосовуються різні види середніх величин: середня арифметична, середня геометрична, середня гармонійна, середня квадратична, кубічна, біквадратична та ін. степеней, оскільки відноситься до класу степеневих.

Кожний вид середньої має свої властивості, які відповідають розв’язанню певної задачі. Тому вибір виду середньої має важливе значення і визначається, як правило, економічною сутністю усереднюваної ознаки.