Основні показники оцінки фінансового стану підприємства та методика їх обчислення

* Величина власних оборотних коштів (власного оборотного капіталу) визначається як різниця між власними і прирівненими до них коштами і необоротними активами (I + II + III + V розділи пасиву балансу мінус I та III розділи активу балансу) або II розділ активу балансу мінус IV розділ пасиву балансу. За абсолютною величиною вони рівні.

Коефіцієнт фінансової незалежності (забезпеченості власним капіталом) характеризує частку власного капіталу в сукупному капіталі. Чим більше значення цього показника, тим більшою є фінансова незалежність підприємства від кредиторів. Мінімальна частка власного капіталу повинна складати не менше 50% сукупного капіталу, задіяного в господарській діяльності. Вона засвідчує можливість підприємства погасити борги власними коштами.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує пропорцію різних джерел фінансування господарської діяльності (позикового і власного капіталу, прийнятих за 1). Під позиковим капіталом розуміють довгострокові і поточні зобов’язання підприємства. Максимально допустиме значення коефіцієнта фінансової стійкості – не більше 1, яке засвідчує не тільки ступінь ризиковності діяльності, але й можливість підприємства погасити борги власним капіталом.

Зростання боргових зобов’язань підвищує ризик, оскільки борги треба повертати у визначений час і нерідко з певним відсотком. В той же час слід пам’ятати, що борги не тільки збільшують ризик, але й прибуток. Вони сприяють нарощуванню обороту і відносному зниженню його витратомісткості. Тому важливо не уникати боргів, а підтримувати правильне співвідношення між позиковим і власним капіталом.

Коефіцієнт інвестування характеризує достатність (недостатність) власного капіталу для покриття необоротних активів і участь власного капіталу у формуванні оборотних активів. Економічно доцільне значення цього показника >1, яке засвідчує наявність власного оборотного капіталу.

Коефіцієнт маневрування характеризує, яка частка власного капіталу використовується для формування оборотних активів. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (економічно доцільне значення – 0,4 - 0,6). Збільшення значення цього показника позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами. Чим більша частка власних коштів в обороті, тим вища платоспроможність підприємства, тим більші можливості скерування чистого прибутку на капітальні інвестиції та соціальні потреби власників капіталу.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом характеризує частку власного оборотного капіталу в оборотних активах. Підвищення частки власного оборотного капіталу свідчить про зміцнення фінансового стану підприємства, збільшення робочого капіталу, підвищення платоспроможності та ліквідності боргових зобов’язань, зростання фінансової незалежності. Економічно доцільне значення цього показника >=0,5, що означає формування не менше 50% оборотних активів за рахунок власного капіталу.

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує спроможність підприємства за рахунок наявних оборотних активів виконувати свої грошові зобов’язання, передусім сплачувати борги. Для забезпечення належного рівня платоспроможності підприємствам доцільно забезпечувати значення цього показника на рівні 1,5 - 2,5, при якому величина оборотних активів в 1,5 - 2,5 рази більша від величини боргових зобов’язань. Тоді за рахунок грошових коштів від поточної реалізації оборотних активів забезпечується своєчасне погашення поточних зобов’язань.

Доповнюють загальну оцінку фінансового стану показники ефективності використання капіталу. До них належать наступні.

Рентабельність обороту. Для забезпечення самофінансування підприємство повинно забезпечувати рівень рентабельності >5% до обороту.

Фондовіддача активів характеризує величину обороту з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на 1 гривню активів. Чим більша фондовіддача, тим менша фондомісткість і більш ефективно використовується капітал, вкладений в активи підприємства.

Рентабельність сукупного капіталу (Р_ск) характеризує операційну ефективність підприємства.

Рентабельність власного капіталу засвідчує ефективне використання власного капіталу, можливість його примноження. Вона забезпечується отриманням чистого прибутку в результаті господарської діяльності. Власний капітал слід вважати ефективно використаним, якщо його рентабельність відповідає дохідності довгострокових фінансових інвестицій в банку (в сучасних умовах >10%).

Матеріали аналізу фінансового стану за переліком обчислених показників, наведених у табл. 1, дозволяють дати загальну оцінку фінансового стану підприємства та ефективності його функціонування. Аналіз і оцінка фінансового стану підприємства за вказаним переліком показників не пов’язані з використанням великої інформаційної бази, не вимагають великих витрат часу і можуть розцінюватися як експрес-аналіз.

Наявність даних за кілька років (періодів) засвідчує ділову активність підприємства в динаміці, позитивні і негативні сторони фінансово-господарської діяльності, дає можливість миттєво оцінити фінансовий стан, сприяє пошуку резервів і шляхів його зміцнення. Тому менеджеру доцільно накопичувати ряди динаміки показників оцінки фінансового стану за 3, 5 і 10 років.

Наявність цифрових даних за рекомендованим переліком показників дає можливість миттєво зорієнтуватися у змінах, що відбулися в звітному періоді в порівнянні з минулими періодами з тим, щоб прийняти відповідні управлінські рішення.

Показники загальної оцінки фінансового стану підприємства дають також можливість визначити потребу в поглибленому факторному аналізі окремих сторін фінансово-господарської діяльності. Ними можуть бути:

- склад і структура розміщення та ефективність використання капіталу;

- склад і структура необоротних активів та ефективність їх використання;

- джерела формування та ефективність використання оборотних коштів;

- фінансові результати;

- дебіторська і кредиторська заборгованість;

- рух грошових потоків тощо.

Поглиблений аналіз деталізує чинники впливу на зміну показників загальної оцінки фінансового стану, націлює на прийняття конкретних управлінських рішень щодо фінансової стабілізації підприємства.

Мета поглибленого аналізу – деталізований факторний аналіз і оцінка структурних змін майнового і фінансового стану підприємства та можливостей його розвитку на перспективу. Він конкретизує і доповнює експрес-аналіз, дає можливість всебічно оцінити фінансовий стан суб’єкта господарювання, об’єктно виявити внутрішньогосподарські резерви, визначити шляхи та прийняти управлінські рішення щодо їх використання. Ступінь деталізації залежить від уміння, мети і бажання аналітика.

При проведення поглибленого аналізу зосереджується увага на таких об’єктах, що потребують детального вивчення:

§ склад і структура активів і пасивів балансу підприємства;

§ структура власного капіталу;

§ розміщення власного капіталу та довгострокових залучених коштів;

§ стан і ефективність використання основних фондів та інших необоротних активів;

§ оборотні засоби та джерела їх формування;

§ тривалість операційного циклу;

§ дебіторська і кредиторська заборгованість;

§ фінансові результати;

§ рух грошових потоків;

§ ділова активність.

Перелік об’єктів аналізу може бути розширеним за бажанням аналітика або керівника підприємства.