Казка як жанр і функціональний вид літератури для дітей дошкільного віку.

Казка як своєрідний жанр народної та літературної творчості посідає значне місце у фольклорі всіх країн світу. Як зазначив В. Гнатюк «казки належать до найдавніших витворів людського духу і сягають у глибину таких далеких від нас часів, якої не досягає жодна людська історія» [14].

Казка – невід’ємна складова народної педагогіки. «Казка, гра, фантазія, – пише В. Сухомлинський, – животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і прагнень… Через казкові образи в свідомість дітей входить слово з його найтоншими відтінками… Під впливом почуттів, що породжені казковими образами, дитина вчиться мислити словами. Діти знаходять велике задоволення у тому, що їхня думка живе у світі казкових образів, в них – перший крок від яскравого, живого, конкретного до абстрактного» [60].

Казка – це вид художньої прози, що походить від народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажі, такі, як феї, гноми, велетні тощо. Один з основних жанрів народної творчості, епічний, переважно прозаїчний твір чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з настановою на вигадку [29].

Казка – це, – як стверджує М. Кучинський – «епічні оповідання героїко-фантастичного, алегоричного або соціально-побутового характеру із своєрідною системою художніх засобів, підпорядкованих героїзації позитивних або сатиричному викриттю негативних образів, часто гротескному зображенню їх взаємодій» [31].

Як зауважує Н. Сивачук «казка – поняття видове, оскільки об’єднує декілька жанрів: про тварин, чарівні і побутові, між якими часом важко провести чітку межу, оскільки їх сюжети здатні змінювати свою жанрову залежність» [57].

Загальновідомо, що казка є найулюбленішим жанром читання дошкільників. На думку видатного українського педагога і казкаря В. Сухомлинського, казка – активне естетичне мистецтво, яке захоплює усі сфери духовного життя дитини: розум, почуття, уяву, волю. Казка оволодіває почуттями дітей, тому що через неї вони пізнають світ не тільки розумом, але й серцем [60].

Казкові колізії, які легко сприймаються дітьми і усвідомлюються ними – є справжньою школою збагачення духовного досвіду і моральності, яка навчає розрізняти хороше і погане, виховує віру в добрі вчинки. Працюючи з казкою, необхідно разом з дітьми добиратися до її сокровенного морально-духовного сенсу.

Казки бувають не лише народні, а й літературні. Народна казка – творчість народу, а літературна казка – плід авторського генія.

Поєднання в літературній казці казкового і чарівного, реального і буденного робить її двоплановою: однаково цікавою і дітям, і дорослим. Дитину приваблюють неймовірність казкових подій, чарівність вимислу, перемога добра над злом, швидка зміна подій.

Літературна казка – цілий напрям у художній літературі, це авторський художній твір, прозовий або віршовий, заснований або на фольклорних джерелах, або цілком оригінальний; твір переважно фантастичний, чародійний, у якому змальовуються неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв. Фундаментом їй послужила народна казка, яка стала відомою завдяки записам вчених-фольклористів [29].

Можна сміливо говорити про те, що казкам належить велика роль у розвитку особистості дитини. У кожній казці є мораль, яка необхідна дитині, адже вона має визначити своє місце в житті, засвоїти морально-етичні норми поведінки в суспільстві.

Передові російські педагоги завжди були високої думки про виховне і освітнє значення казок і вказували на необхідність їх широкого використання у педагогічній теорії. Великий російський педагог К. Ушинський був про казки настільки високої думки, що включив їх в свою педагогічну систему. Причину успіху казок у дітей Ушинський бачив в тому, що простота і безпосередність народної творчості відповідають таким же властивостям дитячої психології.

Казка, також як і інші твори усної народної творчості, відкриває і пояснює дитині життя суспільства і природи, світ людських почуттів і взаємовідносин. Вона розвиває мислення і уяву дитини, збагачує її емоції, дає прекрасні зразки рідної мови.

Величезне її виховне, пізнавальне та естетичне значення, так як, розширюючи знання дитини про навколишній світ, вона впливає на її особистість, розвиває уміння тонко відчувати форму і ритм мови.

Казки виконують низку розвиваючих функцій. Ці функції у розвитку дітей широкі і невіддільні одне від одного.

Л. Короткова вважає, що «лише умовно їх можна розділити на пізнавально-моральну і естетичну». До пізнавально-моральної функції вона відносить розвиток і активізацію уяви, образного мислення, розширення уявлень про світ, освоєння моделей людської поведінки, формування емоційно-ціннісних установок по відношенню до різних аспектів дійсності. До естетичної функції М. Короткова відносить прилучення до словесного мистецтва як такого в його різних формах і розвиток хорошої розмовної мови.

Ю. Лебедєва виділяє шість основних функцій казок:

• функцію соціалізації;

• креативну функцію;

• голографічну функцію;

• розвивально-терапевтичну функцію;

• культурно-етнічну функцію;

• лексико-образну функцію.

Функція соціалізації полягає в залученні нових поколінь до загальнолюдського та етичного досвіду. У даному випадку казка приходить на допомогу людині і розширює межі її індивідуального життєвого досвіду.

Креативна функція – це здатність виявляти, формувати, розвивати і реалізовувати творчий потенціал особистості, її образне і абстрактне мислення

Голографічна функція проявляється у трьох формах:

1. здатність представляти світобудову в її тривимірному просторовому і часовому вимірах;

2. потенційна здатність актуалізувати всі органи чуття людини і бути основою для створення всіх видів, жанрів естетичної творчості;

3. здатність у малому представляти велике.

Розвивально-терапевтична функція казки представлена в активному впливі на емоційно-образний потенціал особистості і сприяє збереженню і розвитку індивідуального здоров'я.

Культурно-етнічна функція проявляється в історичному відображенні укладу народу, його мови, його менталітету, його традицій і звичаїв.

Лексико-образна функція казки – це здатність формувати мовну культуру людини, володіння багатозначністю народної мови, її художньо-образним багатством.

Казкові образи дають певні відомості про навколишній світ, тобто мають пізнавальне значення. Казки, в залежності від теми та змісту, змушують слухачів замислитися, наводять на роздуми. Слід зазначити, що пізнавальне значення казок поширюється, зокрема, на окремі деталі народних звичаїв та традицій і навіть на побутові дрібниці.

Звичайно, освітнє значення залежить і від оповідача. Умілі оповідачі зазвичай намагаються використовувати потрібні моменти в казці, ставлячи в ході розповідання навідні запитання.

Дитяча казка – це перший і важливий щабель у житті дитини до пізнання навколишнього світу. Психологи вважають, що казки допомагають дітям зрозуміти оточуючу їх дійсність. Адже будь-яка казка розповідає про стосунки між людьми, про шляхи виходу з складних життєвих ситуацій. І, що з будь-якої ситуації завжди знайдеться вихід. Мова казки зрозуміла навіть маляті. Слухаючи казку, дитина непомітно підсвідомо вбирає життєво важливу для нього інформацію, способи вирішення різних складних ситуацій. Казки дітям дають простір для уяви. Дитина набуває навичок подумки діяти в уявних ситуаціях, а це є основою для майбутньої творчості. Через казку до дитини приходить розуміння, що в житті «добре», а що «погано». Народні казки вчать. Вони завжди мають позитивний кінець. Добро в них завжди перемагає, а зло буде покаране. Дитина може уявити себе позитивним героєм, адже в казках герой завжди буде винагороджений, а лиходій покараний. Добро в казках представлено не склепінням нудних правил і настанов, а в образах сильних богатирів, сміливих принців, добрих і справедливих чарівників. Казки сприяють розвитку емоцій і моральному розвитку дитини.

Казка займає особливе місце в житті дошкільника. Казкові образи яскраво емоційно забарвлені і довго живуть у свідомості дітей. Казка вчить дітей мріяти, підкреслювати головне, індивідуальне в образі, узагальнювати істотні ознаки, посилює розумову діяльність. Казковий вимисел завжди педагогічний. Він використовується як засіб виховання кращих людських якостей. Казка збагачує внутрішній світ дітей, вони тягнуться до неї.