Особливості сприйняття казок у різних вікових групах

У дошкільному віці у дітей бурхливо розвивається уява, що яскраво виявляє себе у грі і при сприйнятті художніх творів. Особливо дітям дошкільного віку подобаються казки. Казка займає настільки важливе місце в житті дитини, що деякі дослідники називають дошкільний вік «віком казок».

Художнє сприйняття є активним для дітей дошкільного віку процесом, який пробуджує їх моральні якості, і, насамперед, людяність. Сприйняття мистецтва завжди пов'язане із співпереживанням. У дітей старшого дошкільного віку співпереживання носить безпосередній характер: вони уявляють себе з улюбленими героями творів, проникають у внутрішній світ, копіюють їх характер. Так вживаються в образ, що з допомогою уяви стають учасниками подій (долю зайчика, вигнаного з його хатинки лисицею, діти приміряють до власної і, співпереживаючи, мислять приблизно так: «Щоб я робив, якби мене хтось вигнав з дому?»).

Сприйняття художнього твору – дуже складна внутрішня діяльність, в якій беруть участь уяву, сприйняття, увага, мислення, пам'ять, емоції, воля. Кожен з цих процесів виконує свою важливу функцію в загальній діяльності – у знайомстві з явищами навколишньої дійсності через мистецтво.

У психолого-педагогічній літературі проблема сприйняття і розуміння художніх творів дітьми дошкільного віку розроблена досить широко і повно. Вчені (А. Запорожець, Л. Славіна, Н. Карпінська та ін.) Відзначають, що дошкільний вік – період активного становлення художнього сприйняття дитини [12]. У цей час відбувається перехід від початкового сприйняття, коли специфічне естетичне ставлення до дійсності ще злито з життєвим, до східців власне естетичної діяльності. Остання реалізується в активному уявному співпереживанні дитини героям, у перенесенні ним на себе дій, почуттів, думок персонажів.

Крім загальних закономірностей сприйняття художнього твору існують специфічні, що відображають особливості пізнавального та особистісного розвитку на кожному віковому етапі.

Казка як літературний твір звертається одночасно і до почуття, і до думки читача, допомагаючи йому освоїти багатий духовний досвід людства.

Е. Фльоріна називала характерною рисою сприйняття казки дітьми єдність «відчуваємого» і «мислячого». Сприйняття казки розглядається як активний вольовий процес, який передбачає не пасивне споглядання, а діяльність, яка втілюється у внутрішньому сприянні, співпереживанні героям, в уявному перенесенні на себе подій, «уявній дії», в результаті чого виникає ефект особистої присутності, особистої участі у подіях [67].

Сприйняття казки – складний процес активного відтворення образно-предметного і морально-смислового змісту казки, як особливої літературно-художньої форми, спосіб освоєння дитиною соціальної дійсності. Сприйняття казки, як і гра, становить один з найбільш значущих видів діяльності дитини, визначаючи розвиток, як інтелектуальних і пізнавальних процесів (мовлення, мислення, уяви), так і емоційно-особистісний, моральний й естетичний розвиток дитини [43].

У класичній психології сприйняття казки виступає як перехід дитини від ворожості навколишнього світу, соціального тиску, обмежень і заборон у світ фантазії, свободи і вимислу (В. Штерн, К. Бюлер). У сучасній психології сприйняття казки розглядається також як один із способів міфологічного освоєння світу, побудови ціннісно-смислового поля, пошуку шляхів вирішення конфліктів (Б. Беттельхайм). Казка, як художньо-літературна форма має особливу композицію і структуру (В. Пропп), що організують процес сприйняття дитиною сюжету і морально-смислового змісту казки.

О. Нікіфорова виділяє в розвитку сприйняття казки три стадії: безпосереднє сприйняття, відтворення та переживання образів (в основі – робота уяви); розуміння ідейного змісту твору (в основі лежить мислення); вплив художньої літератури на особистість читача (через почуття і свідомість).

Інтерес до книги у дитини з'являється рано. Спочатку їй цікаво перегортати сторінки, слухати читання дорослого, розглядати ілюстрації. З появою інтересу до картинки починає виникати інтерес до тексту. Як показують дослідження, при відповідній роботі вже на третьому році життя дитини можна викликати в неї інтерес до долі героя оповіді, змусити малюка стежити за ходом події і переживати нові для нього почуття.

Однією з особливостей сприйняття казки дітьми є співпереживання героям. Сприйняття носить надзвичайно активний характер. Дитина ставить себе на місце героя, подумки діє, бореться з його ворогами. На спектаклях лялькового театру діти іноді втручаються в події, намагаються допомогти герою, хором підказують персонажам. Е. Фльоріна відзначала і таку особливість, як наївність дитячого сприйняття: діти не люблять поганого кінця, герой повинен бути удачливим (малюки не хочуть, щоб навіть дурного мишеняти з'їла кішка).

Художнє сприйняття дитини протягом дошкільного віку розвивається і вдосконалюється. Л. Гурович на основі узагальнення наукових даних і власного дослідження розглядає вікові особливості сприйняття дошкільниками літературного твору, виділяючи два періоди в їх естетичному розвитку: від двох до п'яти років, коли малюк недостатньо чітко відокремлює життя від мистецтва, і після п'яти років, коли мистецтво, у тому числі і мистецтво слова, стає для дитини самоцінним [15].

Коротко зупинимося на вікових особливостях сприйняття казки дітьми дошкільного віку.

Для дітей молодшого дошкільного віку характерні такі особливості сприйняття:

- залежність розуміння тексту від особистого досвіду дитини;

- встановлення легко усвідомлюваних зв'язків, коли події слідують одна за одною;

- в центрі уваги головний персонаж, діти найчастіше не розуміють його переживань і мотивів вчинків;

- емоційне ставлення до героїв яскраво забарвлене;

- спостерігається тяга до ритмічно організованого складу мови.

У цьому віці дітей необхідно вчити слухати казки, а також стежити за розвитком дії у казці, співчувати позитивним героям. Дуже важливо звертати увагу дітей на образну мову казок, залучаючи дошкільнят до повторення окремих слів, висловів, пісеньок персонажів, які їм запам'яталися.

Наприклад, після прослуховування казок «Козенята і вовк», «Кіт, півень і лисиця» можна запропонувати дітям повторити пісеньки дійових осіб. Засвоюючи зміст казки, діти вчаться передавати слова різних героїв. І, навіть, якщо вони повторюють інтонації дорослих, вихователя, це закладає основи для подальшого самостійного розвитку інтонаційної виразності в більш старшому віці.

Народні та авторські казки дають зразки ритмічної мови, знайомлять дітей з барвистістю і образністю рідної мови. Дитина добре запам'ятовує такі образи, як «півник – золотий гребінець», «козлятка – малятка», «коза – дереза» та ін. Молодших дошкільників особливо приваблюють твори, що відрізняються чіткою формою, ритмічністю, мелодійністю. При повторному читанні діти запам'ятовують, засвоюють сенс, мова збагачується словами і виразами, які їм запам'яталися.

У середньому дошкільному віці відбуваються деякі зміни у розумінні та осмисленні тексту, що пов'язано з розширенням життєвого і літературного досвіду дитини. Діти встановлюють прості причинні зв'язки в сюжеті, в цілому правильно оцінюють вчинки персонажів. На п'ятому році з'являється реакція на слово, інтерес до нього, прагнення неодноразово відтворювати його, обігравати, осмислювати.

У цьому віці починається нова стадія літературного розвитку дитини, виникає пильний інтерес до змісту твору, до осягнення його внутрішнього змісту. У середній групі триває ознайомлення дітей з казками. Діти в цьому віці вже сприймають не тільки зміст казки, але і деякі особливості літературної мови (образні слова і вирази, деякі епітети і порівняння). Після прочитання діти можуть відповідати на поставлені питання, думати, міркувати, аналізувати, приходити до правильних висновків і в той же час помічати і відчувати художню форму твору. У цьому віці діти здатні помічати красу і багатство мови. У них активно розвивається і збагачується словник.

У старшому дошкільному віці діти починають усвідомлювати події, яких не було в їх особистому досвіді, їх цікавлять не тільки вчинки героя, а й мотиви вчинків, переживання, почуття. Вони здатні іноді вловлювати підтекст. Емоційне ставлення до героїв виникає на основі осмислення дитиною всій колізії твору та обліку всіх характеристик героя. У дітей формується вміння сприймати текст у єдності змісту і форми. Ускладнюється розуміння літературного героя, усвідомлюються деякі особливості форми твору (стійкі обороти в казці, ритм, рима). Діти старшого віку здатні більш глибоко осмислювати зміст літературного твору і усвідомлювати деякі особливості художньої форми, що виражає зміст.

Аналіз казки повинен бути таким, щоб діти змогли зрозуміти і відчути її глибокий ідейний зміст і художні достоїнства, щоб їм надовго запам'яталися і полюбилися поетичні образи. Питання, пропоновані дітям, повинні виявляти розуміння дитиною основного змісту і його вміння оцінювати дії і вчинки героїв.

У старшій групі перед педагогом також стоять завдання виховувати у дітей любов до книги, до художньої літератури, здатність відчувати художній образ; розвивати поетичний слух (здатність вловлювати милозвучність, музикальність, ритмічність поетичного мовлення), інтонаційну виразність мови: виховувати здатність відчувати і розуміти образну мову казок. У дітей формують також здатність елементарно аналізувати зміст і форму твору. Дитина старшої групи повинен вміти: визначати основних героїв; на основі аналізу вчинків персонажів висловлювати своє емоційне ставлення до них (хто подобається і чому); визначати жанр (вірш, розповідь, казка); вловлювати найбільш яскраві приклади образності мови (визначення, порівняння).

Вміння сприймати казку, усвідомлювати особливості художньої виразності не виникає спонтанно, воно формується поступово протягом усього дошкільного віку. Л. Гурович зазначала, що в процесі розвитку художнього сприйняття у дітей з'являється розуміння виражальних засобів твору, що веде до більш адекватного, повного, глибокого його сприйняття. Важливо сформувати у дітей правильну оцінку героїв казки. Ефективну допомогу в цьому можуть надати бесіди, особливо з використанням питань проблемного характеру. Вони підводять дитину до розуміння раніше прихованого від них «другого», істинного обличчя персонажів, мотивів їхньої поведінки, до самостійної переоцінки їх (у разі первісної неадекватної оцінки). Сприйняття казки дошкільником буде більш глибоким, якщо він навчиться бачити елементарні засоби виразності, що застосовуються для характеристики зображуваної дійсності [15].

Таким чином, уміння сприймати казку як художній твір, усвідомлювати елементи художньої виразності само собою до дитини не приходить: його треба розвивати і виховувати з самого раннього віку.