Економічний розвиток Великобританії в 1940-1990рр.Тетчеризм.

Після другої світової війни Великобританія потрапила в залежність від США, які за часів другої світової війни направляли союзнику великі поставки зброї і продово­льства по лінії ленд-лізу. В наслідок цього Великобританії довелося скоротити, а на деяких напрямках, куди усе більше впроваджувався капітал США, і цілком перервати свої зовнішньоекономічні зв'язки. Великих змін понесла Великобританія в результаті втрати ринків у країнах Арабського Сходу і Південно-Східної Азії, а також у зв'язку з виходом від капіталістичного світу таких країн, як Китай, Польща, Чехословаччина, Румунія, Югославія, Болгарія та інших.Частка Великобританії у світовому експорті знизилася з 11,3% у 1937 р., до 9,8% у 1947 р. Крім того, витрати на війну склали більш 25 млрд. ф. ст., державний борг виріс з 7,2 млрд. ф. ст. у 1939 р. до 23,7 млрд. ф. ст. у 1946 р., з яких 3 млрд. ф. ст.- склали зовнішню заборго­ваність. У цілому за роки другої світової війни Великобританія по­збулася близько 25% національного багатства.За роки війни зменшився загальний обсяг промислової продукції, що складав у 1946 р. 90% від рівня 1937 р. Значно скоротився експорт англійських товарів, дефіцит платіжного балансу до кінця війни пере­вищив 4 млрд. ф. ст. Устаткування англійських підприємств за роки війни зносилося, темпи технічного прогресу сповільнилися.У серпні 1945 р. США припинили постачання товарів по лендлизу, і надалі Англія повинна була оплачувати поставки в доларах. У груд­ні 1945 р. було укладено фінансову угоду, по якій США надавали Ве­ликобританії позику в сумі 4,4 млрд. дол. Одержуючи цю позику, Ан­глія зобов'язалася відновити вільний обмін фунта на долар і знизити преференційні тарифи.Виконуючи взяті на себе зобов'язання, англійський уряд ввів у ли­пні 1947 р. вільний обмін фунта на долар, але в наслідок того, що грошей катастрофічно не вистачало, уже через місяць від вільного обміну довелося відмовитися. У країні наступила гостра фінансова криза, і уряд змушений був піти на скорочення імпорту продовольст­ва, що привело до різкого подорожчання продуктів харчування.Вихід із кризи уряд бачив у приєднанні до плану “Маршала”. Дво­сторонню угоду зі США про реалізацію «плану Маршала» було під­писано в липні 1948 р. У період дії цього плану Англія отримала 2351 млн. дол. у виді постачань та 337 млн. дол. у вигляді позики.Деяке поліпшення в економіці країни наступило у 1950 році. Це було обумовлено війною, що почалася, у Кореї і пов'язаними з нею постачаннями воєнно-стратегічної сировини, а також розміщенням частини військових замовлень США на заводах Англії. Таким чином гонка озбро­єнь була важливим фактором економічного розвитку Англії в після­воєнний період.До 1948 р. англійська промисловість досягла, а потім і переверши­ла довоєнний рівень по випуску продукції. Невідповідність структур попиту та пропозиції робочої сили по спеціальностях, кваліфікаціям і галузям сковувало мобільність робо­чої сили і, безперечно, було однією з причин, що стримували зрос­тання виробництва в Англії.60-70-і роки минулого століття характеризувалися в першу чергу високим рівнем концентрації банківського і промислового капіталу. їхня тісна взаємодія і переплетення привели до утворення в Англії гі­гантських консорціумів, що контролювали велику частину промисло­вості, кредиту, транспорту, торгівлі і сфери послуг.Найбільш яскравий прояв відставання економічного розвитку Ве­ликобританії - криза англійського платіжного балансу, що довгий час стримувала зростання виробництва в країні. Проблема полягала в то­му, що чим вище були темпи економічного росту, тим гостріше вияв­лялася криза платіжного балансу.Економіка Англії була сформована таким чином, що значна частина сировини ввозилася з інших країн, при цьому розширення виробництва вело до збільшення імпорту сировини.Одночасно з цим зростання промисловості супроводжувався роз­ширенням капіталовкладень, що у свою чергу приводило до росту попиту на машини й устаткування на внутрішньому ринку. Відставання пояснюється тим, що великі англійські компа­нії в інтересах збереження своїх позицій за рубежем продовжують вивіз капіталу, отримуючи великі прибутки за кордоном.Після розпаду колоніальної імперії структурні зміни привели до абсолютного зниження рівня виробниц­тва. Це спостерігалося у вугільній і текстильній промисловості..У результаті технічного прогресу в сільському господарстві звіль­няється додаткова робоча сила. Залучення її в промисловість у ряді капіталістичних країн стало одним з факторів економічного росту. Відставання від інших західних країн за темпами росту продуктивності праці привело до того, що витрати виробництва на англійських підприємствах ставали більшими, ніж в інших краї­нах. Це означало падіння конкурентоспроможності англійських това­рів на зовнішніх ринках і погіршення умов збуту для англійської промисловості.Уряд Великобританії вважав, що поштовх до зростання виробниц­тва може дати вступ у ЄС. При цьому уряд сподівався на те, що заго­стрення конкуренції змусить підприємців збільшувати інвестиції, приділяти увагу якості товарів і зниженню витрат виробництва. Про­те вступ до ЄС збігся з різкою зміною кон'юнктури у світовому гос­подарстві, і не тільки з падінням світового виробництва, але і з рос­том цін.З 1982 року у країні спостерігалося повільне зростання виробницт­ва. Основним фактором підтримки щодо високих темпів зростання у 1983-1987 роках виступало особисте споживання, чому сприяло сут­тєве зниження темпів інфляції, а також зниження прибуткового пода­тку в результаті податкової політики консерваторів.

Тетчеризм — політика консервативного правління Великої Британії на чолі з Маргарет Тетчер (1979—1990), що супроводжувалась приватизацією національних підприємств, монетаризмом у фінансово-економічній сфері, зменшенням фінансування освіти й охорони здоров'я. Політика тетчеризму тісно пов'язана з соціально-економічними поняттями та категоріями неолібералізму та "шокової терапії". Поняття "тетчеризм", як і "рейганоміка", увійшло до світової економічної літератури, відображаючи нове розуміння економічної політики (у межах неолібералізму — це концепція в економічній науці і практиці управління господарською діяльністю, прихильники якої відстоюють принципи саморегулювання, вільного від надлишкової регламентації). Запропонована нова економічна програма М. Тетчер базувалась на теорії економічного лібералізму і його сучасної модифікації — монетаризму.