Функції товарного знака

Товарні знаки виконують в основному чотири функції:

1. Індивідуалізуюча, яка полягає в тому, що знак забезпечує необхідну відмінність однорідних товарів (послуг) різних виробників, що знаходяться у цивільному обороті, дозво­ляючи розпізнавати і запам'ятовувати за зовнішніми оз­наками товари (послуги), які випускаються конкретним підприємством.

2. Гарантійна полягає в тому, що знак виступає гарантом якості товару чи послуг, відомих споживачам.

3. Рекламна полягає в тому, що на основі психологічного впливу на споживача забезпечується стійкий інтерес до певного товару, що маркується знаком, та його виробника, який забезпечує таку популярність, тобто знак є не­одмінним елементом реклами, за допомогою якої встанов­люється зв'язок товару з його виробником.

4. Вказівна полягає в тому, що знак вказує па походження товару або послуг.

Крім того, знак виконує й інші допоміжні функції, в тому числі стимулюючу, психологічну, виховну.

Як уже зазначалось, товарний знак виокремлює товари і по­слуги конкретного підприємства серед інших подібних. Це допо­магає володільцю знака у продажу товару або наданні послуг, а покупцеві - у виборі потрібного товару чи послуги серед ана­логічних.

Щоб це виокремлення маркірованого товару чи послуг було більш ефективним, знаки мають бути характерними (тобто відрізнятися від назви самого товару або сфери його застосуван­ня) і водночас істотно відрізнятися від знаків, що використову­ються конкурентами.

Функція вказівки на джерело походження товару чи послу­ги дуже близька до функції виокремлення. Тут під джерелом мається на увазі не географічна область, а підприємство.

Функція вказівки на певну якість товару чи послуг полягає в тому, що товарний знак, за загальним правилом і традицією, що склалася, має вказувати на якість човару чи послуг, які у спожи­вача не викликають сумніву. Тобто такий знак вказує на високу якість та інші позитивні характеристики товару чи послуг.

Функція рекламування є також однією із основних функцій знака. Завдяки зв'язку між товаром (послугами) і знаком ос­танній надає споживачам інформацію про товари, послуги і тим самим допомагає їх володільцям стимулювати і зберігати попит на ці товари і послуги. Отже, знаки не повинні вводити в оману споживача, використовуватись для фальсифікації, реклами або нечесної конкуренції.

Варто зазначити, що хоча продавці І покупці (споживачі) як учасники ринкових відносин є протилежними сторонами, вони однаковою мірою зацікавлені и запобіганні фальсифікації товар­них, знаків. Продавець прагне не допустити захоплення його ринку збуту обманним шляхом, споживачу не хочеться бути ошука­ним, при виборі товару він прагне уникнути підробки.

Рівень розвитку тієї чи іншої країни визначається рядом чинників. Основними с придбання і освоєння передових техно­логій, заохочення національних кадрів до винахідницької та інно­ваційної діяльності. Успішне поширення і впровадження ново­введень істотно залежить від обстановки, яка складається в галузі підприємництва. Ефективно діюча система товарних знаків може справити позитивний вплив на економічний розвиток країни, сприяючи створенню для підприємництва умов, необхідних для придбання і впровадження передових технологій.

Використання товарних знаків для позначення вироблених товарів і послуг, то надаються, зумовлює необхідність постійно піклуватись про їх високу якість, про неухильне підвищення ефективності і раціональності виробництва, конкурентоспромож­ності продукції. Зростання попиту на високоякісну продукцію і послуги, в свою чергу, зумовлює необхідність розширення вироб­ництва, зайнятості населення тощо. Усі ці чинники забезпечують рівень добробуту народу в цілому, стимулюють виробництво си­ровини, необхідної для споживчих товарів, що зумовлює поліпшення національного бюджету.

Товарні знаки безпосередньо впливають на технологічний розвиток країни через інновації, необхідні для постійного збере­ження якості товарів і послуг. Такому розвитку можуть сприяти ліцензії па товарні знаки тощо.

15.2.Правова охорона знака в Україні

В Україні правова охорона товарних знаків здійснюється Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і по­слуг" від 15 грудня 1993 р, в редакції від 21 грудня 2000 р.

Закон про товарні знаки має за головну мету забезпечення індивідуалізації товарів і послуг певними позначеннями. В умовах ринкової економіки така індивідуалізація вкрай необхідна, оскільки вона дає змогу товари одного виробника чи послуги однієї організації відрізняти від однорідних товарів і послуг інших виробників чи осіб, Ідо надають послуги. Саме цим він відрізняється від законодавства про фірмове найменування (фірму), метою якого є забезпечення індивідуалізації виробників, а не товарів чи послуг.

Закон про товарні знаки за своїм змістом відповідає основ­ним вимогам Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Його призначення полягає не лише в нормативному забезпеченні розрізнення товарів і послуг; він охоплює значно ширшу сферу. Позначення певних товарів чи послуг товарним знаком накладає на їх володільця серйозні зобов'язання, дисциплінує виробника чи особу, що надає послуги. Жоден підприємець, який зареєстру­вав знак на своє ім'я, не стане ризикувати своєю діловою репу­тацією, виробляти товар чи надавати послуги нижчої якості в порівнянні з товарами і послугами своїх конкурентів, бо інакше йому доведеться полишити свою підприємницьку діяльність в умовах ринку. Споживач дуже швидко розбереться у якості то­варів або послуг, зробить відповідні висновки щодо тих, хто їх ви­робляє чи надає. Тому запровадження знаків для товарів і послуг - це шлях підвищення якості продукції в найширшому розумінні цього слова. Під якістю товарів слід розуміти багатий спектр ха­рактеристик товару, позначеного знаком певного виробника: технічний рівень, зовнішній вигляд, якість конструктивного вирішення і якість його виготовлення, мала матеріаломісткість, енергоекономічність та багато інших параметрів.

Отже, товарний знак — не просто позначення для вирізнення товару одного виробника серед однорідних товарів інших. Це - один із досить впливових правових засобів підвищення ефектив­ності і технічного рівня самого виробництва, бо без цього створи­ти товар, який би відповідав сучасним вимогам, неможливо. Це - засіб оновлення виробництва, приведення його технології до су­часного рівня, засіб значного підвищення якості продукції чи на­дання послуг. Завдяки товарному знаку досягається необхідний споживачеві асортимент товарів чи послуг, наповненість ринку.

Основна позитивна риса Закону про товарні знаки полягає в тому, що за ним товарний знак наділений функціями, які він має виконувати, а саме -- відрізняти товари одного виробника від подібних товарів чи послуг іншого виробника чи особи, Ідо надає послуги.

Закон про товарні знаки не містить визначення підстав чи критеріїв, за якими тс чи інше позначення можна визнати товар­ним знаком. Він наводить лише перелік позначень, які не мо­жуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Звідси напро­шується висновок, що усі інші позначення, які не перелічені в Законі, можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Про­те це не означає, що позначення, яке заявляється для реєстрації як знак для товарів і послуг, не повинно відповідати певним ви­могам. Закон такі вимоги встановлює. Передусім: правова охорона надається знаку, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені Законом про товарні знаки.

Право власності на знак охороняється державою і засвідчується свідоцтвом. Свідоцтво є офіційним охоронним до­кументом, що видається від імені держави уповноваженим на це державним органом.

Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання за­явки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років. Кількість продовжень не обмежується. Свідоцтво України діє лише на території України.

Відповідно до Закону про товарні знаки основні функції знаків для товарів і послуг — це індивідуалізація виробленої про­дукції і наданих послуг, захист їх якості та інших достоїнств від зазіхань, забезпечення стійкості попиту, захист інтересів сумлінних виробників і споживачів, реклама виробів та послуг, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і по­слуг в умовах ринкової економіки.

Закон докладно визначає, які позначення не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Перелік позначень, наведе­них у Законі про товарні знаки, що не можуть бути визнані як зна­ки для товарів і послуг, умовно можна поділити на чотири групи.

Першу групу складають символи, позначення, відзнаки, що мають уже офіційно визнане значення для держави чи суспільства. До цієї групи належать:

• державні герби, прапори, емблеми;

• офіційні назви держав;

• скорочені або повні найменування міжнародних і міжуря­дових організацій:

• офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

• нагороди та інші відзнаки.

За згодою компетентних органів або власників позначені, во­ни можуть вноситися до знака як елементи, що не охороняються.

Другу групу позначень складають позначення, які не відпо­відають вимогам законодавства, тобто вони або:

• не мають розрізняльної здатності;

• є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

• лише вказують на вид, якість, кількість, властивості, призна­чення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготов­лення чи збуту товару або надання послуги. Так, не визнають­ся, наприклад, знаками для товарів і послуг позначення у ви­гляді чаші, обвитої змією, оскільки це позначення є усталеним символом для фармацевтичних препаратів і взагалі для меди­цини. Численні словесні позначення, такі як "Укрторгреклама", "Промінвест-банк", "Українська біржа нерухомості" та інші підпадають під зазначений виняток і можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не ма­ють домінуючого розташування в зображенні знака;

• єзагальновживаними символами і термінами;

• є оманливими або такими, що можуть ввести в оману спо­живача щодо товару (послуги) або особи, яка виготовляє товар чи надає послуги.

Позначення не має розрізняльної здатності, якщо воно нале­жить до:

• позначень, які складаються лише з однієї літери, цифри, лінії, простої геометричної фігури, що не мають характер­ною графічного виконання.

До відома: Це найчисленніша і характерна група позначень, що не мас розрізняльної здатності. Такі позначення не можуть бу­ти використані як знак у зв'язку з тим, що споживачі можуть їх розглядати як прості посилання на сорт, тип, серію та інші технічні характеристики виробу.

Прості геометричні фігури (ромби, трикутники, кола, квад­рати), взяті окремо поза комбінацією з іншими фігурами, літера­ми або словами втратили свою розрізняльну здатність у зв'язку з їх широким розповсюдженням;

• реалістичних зображень товарів, якщо знак заявляється на реєстрацію як знак для позначення цих товарів.

До відома: Прості реалістичні зображення товарів не мо­жуть бути використані як знак тому, то вони позначають лише сам товар і не пов'язують його з виробником. Такі зображення мо­жуть розміщувати на своєму товарі будь-які виробники, і такі по­значення можуть вільно використовуватися. Реалістичні зобра­ження товарів не можуть індивідуалізувати товар і його виробни­ка у зв'язку з тим, що вони не мають особистих розрізняльних оз­нак і позбавлені оригінальності;

•тривимірних об'єктів, форма яких зумовлена виключно функціональним позначенням;

• загальновживаних скорочень;

• позначень, які тривалий час використовувались в Україні кількома виробниками як знаки для товарів, що мають спільну якість або інші спільні характеристики.

До загальновживаних символів, крім тих, які пов'язані зпевною діяльністю, належать також умовні позначення, що ви-корис тонуються в науці та техніці, позначення хімічних еле­ментів, математичних символів, наприклад такий символ, як інтеграл.

До цієї групи також належать позбавлені оригінальності по­значення, в яких за основу беруть зображення предмета, характер­ною для даної галузі господарства. Наприклад, для швейної про­мисловості - зображення голки з ниткою або предметів одягу, фігу­ри людини; для машинобудування — зображення шестерні, для кон­структорського бюро — зображення циркуля тощо, оскільки такі по­значення через частоту використання не можуть індивідуалізовувати товар і його виробника, легко можуть бути сплутані споживача­ми і практично не відрізняються одне від одного.

Слід звернути увагу на те, що загальновживані символи і терміни є перешкодою для реєстрації знака лише у тому випадку, коли знак заявляється для товарів, що належать до тієї ж галузі, що і загальновживані символи і терміни.

До третьої групи позначень закон відносить такі, які є то­тожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

• раніше зареєстрованими знаками чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи щодо однорідних товарів і послуг;

• знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

• фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і нале­жать іншим особам, які одержали право на них до дати по­дання до Держпатенту України заявки стосовно од­норідних товарів і послуг,

• найменуваннями місця походження товарів, крім ви­падків, коли вони включені до знака як елементи, що не охороняються, і зареєстровані на ім'я інших осіб, які мають право користуватися такими найменуваннями;

• сертифікаційними знаками, зареєстрованими в установле­ному порядку.

Тотожними прийнято називати однакові позначення.

Схожими прийнято називати такі позначення, які, незважаючи на різні складові елементи, створюють однакові зорові враження (або фонетичне близькі — для словесних знаків), а у випадку реєстрації можуть викликати у споживачів сумніви щодо виробника товару.

Сертифікаційними знаками є знаки, які служать лише як посилання на відповідність якості товарів або послуг певним стандартам.

Українським виробникам довелося відмовитися від вжи­вання таких назії напоїв як «Коньяк», «Шампанське», які майже зникли з етикеток. Така продукція мас походження з відповідних провінцій Франції — Коньяк і Шампань, і тому такі позначення в Україні не можуть бути визнані знаками для товарів.

Проте експертиза України відмовила американській фірмі «Снгрен» у реєстрації знака «Київська Русь» для спиртних на­поїв, тому що це історична назва місцевості, яка й сьогодні, і не тільки для українського споживача, аж ніяк не асоціюється зі Сполученими Штатами Америки. А згідно з постановою Київської міської ради народних депутатів на всі запозичення, що стосуються історичних цінностей, пов'язаних із містом Києвом, необхідно одержати дозвіл та сплатити значний податок.

Не реєструються як знаки для товарів і послуг позначення, які відтворюють:

• промислові знаки, права на які належать в Україні іншим особам;

• назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистец­тва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх п рано наступників;

• прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Отже, знаки для товарів І послуг — це зареєстровані в ус­тановленому порядку позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг Інших осіб.

Обсяг правової охорони, що надається, визначається наве­деними у свідоцтві зображенням знака і переліком товарів та по­слуг, згрупованих у класи згідно з Міжнародною класифікацією товарів і послуг.

15.3. Суб'єкти права на знаки для товарів і послуг

Право на одержання свідоцтва на знак має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники.

Слід розрізняти суб'єкти права на подання заявки на знак для товарів і послуг і суб'єкти права на знак для товарів і послуг.

Суб'єктами права на подання заявки на знак для товарів і послуг можуть бути будь-які особи. Це, передусім, громадяни Ук­раїни, громадяни іноземних держав і особи без громадянства. Це будь-які юридичні особи — юридичні особи України, юридичні особи, постійне місцезнаходження яких у зарубіжних країнах. Це може бути будь-яке інше об'єднання тих чи інших осіб. Право на подання заявки па знак для товарів і послуг мають також право­наступники зазначених осіб.

Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Інституту промислової власності України заявку на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг. Вона може бути подана особисто за­явником або через представника у справах інтелектуальної власності чи іншу довірену особу, іноземні громадяни і юри­дичні особи, які проживають чи мають постійне місцезнаход­ження поза межами України, у відносинах з Установою реалізу­ють свої права через представників у справах інтелектуальної власності.

Право на одержання свідоцтва, отже, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники за умови правильного оформлення заявочних матеріалів. Якщо заявку на одне і те саме позначення або тотожне подали дві чи більше осіб, то право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання, або якщо заявлено пріоритет — більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відклика­ною, не відкликана або не відхилена.

Порядок оформлення та подан на заявки на_знак. Заявка складається українською мовою і має стосуватися лише одного знака. Вона має містити такі документи:

1) заяву про реєстрацію знака, підписану заявником або йо­го довіреною особою;

2) зображення позначення, що заявляється;

3) перелік товарів і послуг, для яких заявник просить за­реєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класи­фікацією товарів і послуг для реєстрації знаків;

4) документ про сплату збору за подання заявки.

За подання заявки на знак для перших трьох класів МІСТО, в тому числі за проведення експертизи позначення, громадянам та юридичним особам України необхідно сплатити збір згідно з „По­ложенням про порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності'⁷, яке затверджено по­становою Кабміну України від 16 червня 2003 p.;

5) довіреність патентному повіреному або іншій довіреній особі (при необхідності);

6) інші необхідні додаткові документи.

У заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові заявника (заявників), якщо заявку подає громадянин. Якщо заявка по­дається від імені юридичної особи, то в заяві зазначається її адреса.

Знак для товарів і послуг може бути заявлений у будь-яко­му кольорі чи поєднанні кольорів. У такому разі в заяві має бути вказаний колір чи поєднання кольорів, охорону яких заявник просить. До заяви мають бути додані кольорові зображення вказа­ного знака в кількості примірників, що визначається ДДІВ Ук­раїни.

Назви у знаках для товарів і послуг подаються українськи­ми заявниками українською мовою, якщо товари реалізуються, а послуги надаються виключно на території України (ч. З ст. 36 За­кону Української РСР "Про мови в Українській РСР").

За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору має надійти до Установи разом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки.

Установа може визначати дату подання заявки за днем її надходження, якщо в її складі будуть, принаймні, такі матеріали; а) клопотання в довільній формі про реєстрацію знака, викладене українською мовою; б) відомості щодо заявника та його адреси, викладені українською мовою; в) частина, яка зовнішньо нагадує позначення, що може бути знаком; г) відомості щодо переліку то­варів і послуг, для яких заявляється знак.

Якщо заявка подана до Установи не в повному обсязі, то во­на може бути доповнена протягом двох місяців від дати одержан­ня заявником повідомлення Установи. Якщо протягом зазначено­го строку заявка не буде приведена у відповідність до вимог зако­ну, то датою подання заявки буде дата одержання Установою повністю оформленої відповідно до вимог закону заявки. Якщо цього не буде зроблено, заявка вважається неподаною, про що за­явнику надсилається повідомлення.

Рішення Установи про встановлення дати подання заявки надсилається заявнику після надходження документа про сплату збору за подання заявки. У противному разі рішення заявнику не надсилається, а сама заявка вважається відкликаною.

Проте слід мати на увазі, що заявник може скористатись правом па пріоритет попередньої заявки на такий же знак протя­гом шести місяців від дати подання попередньої заявки до патентного відомства чи до відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності.

Пріоритет знака може бути визначений також за датою від­криття офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставок, якщо знак був використаний в експонаті, що демонструвався на почесних виставках. Однак для визнання пріоритету знака за цією датою необхідні дві неодмінні умови:

1) виставка проведена на території держави - учасниці Па­ризької конвенції про охорону промислової власності;

2) заявка надійшла до Установи не пізніше шести місяців від дати відкриття зазначеної виставки.

Правом пріоритету можна скористатися за умови, що заява про це надійшла до Установи не пізніше трьох місяців від дати по­дання заявки. У заяві має бути вказано дату подання і номер по­передньої заявки та додано копію заявки українською мовою. Як­що ж ідеться про виставочний пріоритет, то має бути поданий до­кумент, який підтверджує показ зазначеного знака на виставці.

Право на пріоритет втрачається, якщо зазначені матеріали не будуть подані у визначені строки.

15.4. Експертиза заявки на знак

Експертиза заявки означає процес дослідження позначень, що становлять предмет заявки, на відповідність вимогам, викла­деним у законі про товарні знаки та Правилах, з метою реєстрації позначення як знака.

1) встановлення дати подання заявки;

2) експертиза заявки за формальними ознаками;

3) експертиза заявки но суті;

4) прийняття рішення про видачу свідоцтва або про відхилення заявки.

Після встановлення дати подання заявки на знак для товарів і послуг та за наявності документа про сплату відповідного збору Установа проводить експертизу заявки. За власною ініціативою або на запрошення Установи заявник може брати участь особисто або через свого представника в розгляді питань, що могли виникнути під час проведення експертизи. Протягом цього часу до прий­няття рішення про реєстрацію знака або про відхилення заявки за­явник може з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення. Додаткові матеріали до заявки розглядаються, якщо во­ни не виходять за межі розкритої у поданій заявці суті позначення та переліку вказаних в заявці товарів і послуг. Додаткові матеріали вважаються такими, що виходять за межі розкритої у поданій за­явці суті позначення, якщо вони містять ознаки, які слід включити до позначення, що заявляється як знак.

Експертиза заявки на знак для товарів і послуг фактично складається із двох окремих експертиз - експертизи заявки за формальними ознаками і експертизи заявки по суті.

Формальна експертиза встановлює відповідність матеріалів поданої заявки встановленим вимогам та обсяг прав, що заявля­ються заявником.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що заявка не відповідає встановленим вимогам, заявнику надсилається повідо­млення про необхідність уточнення або виправлення матеріалів заявки впродовж двомісячного строку від дати одержання заяв­ником зазначеного повідомлення.

У разі відсутності відповіді на повідомлення Установи, пору­шення строків відповіді на повідомлення та ненадання мотивова­ного клопотання про продовження цих строків заявка вважається відхиленою, про що заявнику направляється повідомлення.

Заявник має право з власної ініціативи вносити виправлен­ня та уточнення до матеріалів заявки до дати одержання рішення про реєстрацію знака або відхилення заявки.

Внесення виправлень та уточнень здійснюється за заявою заявника, до якої додається документ про сплату збору та, в разі необхідності, документ, що підтверджує можливість внесення ви­правлень і уточнень.

За внесення з ініціативи заявника виправлень та уточнень до матеріалів заявки громадянам та юридичним особам України необхідно сплатити збір.

Заявник може падати будь-які додаткові матеріали, що сприятимуть проведенню експертизи або свідчать на користь реєстрації знака.

Додаткові матеріали, що змінюють суть заявки, до розгляду не приймаються і при проведенні експертизи не враховуються, про що повідомляють заявника.

Додаткові матеріали вважаються такими, що змінюють суть заявки, якщо вони стосуються будь-якої зміни у позначенні, що заявлено на реєстрацію як знак, або доповнюють перелік товарів і (або) послуг, зазначених у заявці.

Якщо заявка відповідає встановленим вимогам і документ про сплату збору за подання заявки оформлено правильно, Уста­нова проводить експертизу заявки по суті.

Метою експертизи по суті є виявлення відповідності заявлено­го позначення умовам надання правової охорони. Експертиза за­явки по суті полягає в тому, що Установа перевіряє, чи може заяв­лене на реєстрацію позначення служити знаком, чи не знаходить­ся воно у конфлікті з уже діючими знаками, чи має заявлене по­значення розрізняльну здатність, чи не суперечить воно суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі, тобто чи відповідає це позначення умовам надання правової охорони. Що Егрсзультатом проведення експертизи по суті? Результатом проведення експертизи заявки по суті є прий­няття Установою одного з двох рішень:

1) рішення про реєстрацію знака;

2) рішення про відхилення заявки.

Якщо встановлено, що заявлене на реєстрацію позначення не відповідає умовам надання правової охорони для всього пе­реліку товарів і послуг або його частини Установа виносить рішення про відхилення заявки.

Заявник може подати до Апеляційної палати Установи за­перечення проти будь-якого рішення Установи.

Заперечення подається протягом трьох місяців від дати одержання заявником відповідного рішення. До заперечення до­дасться документ про сплату збору.

За подання до Апеляційної палати заперечення проти рішення, винесеного Установою, сплачується збір.

За позитивним результатом експертизи заявки по суті Уста­нова надсилає заявнику рішення про реєстрацію знака.

Якщо заявник одержав рішення про реєстрацію знака, то це означає, що:

• заявлене позначення відповідає умовам надання правової охорони;

• заявлене позначення буде зареєстроване у Установі як знак для товарів і послуг за умови сплати збору за видачу свідоцтва;

• відомості про видачу свідоцтва будуть опубліковані в офіційному бюлетені Установи "Промислова власність";

• свідоцтво на знак буде видано особі, яка має па це право. За видачу свідоцтва сплачується збір. Якщо протягом трьох

місяців від дати надходження рішення про видачу свідоцтва доку­мент про сплату збору за видачу свідоцтва не надійшов до Установи, публікація не проводиться, а заявка вважається відкликаною.

До дати прийняття рішення про реєстрацію знака заявник має право в будь-який час відкликати свою заявку.

На підставі публікації відомостей про видачу свідоцтва будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державну реєстрацію знака. Після внесення до Реєстру відомостей про знак будь-яка особа має право ознайоми­тися з ними.

На підставі державної реєстрації знака Установа в місячний термін видає заявнику свідоцтво. Якщо право на одержання сні.тоцтва маю'І ь кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

Будь-яке рішення Установи за заявкою на знак може бути оскаржено заявником протягом трьох місяців від дати одержання рішення. Рішення може бути оскаржено до Апеляційної палати Установи. Скарга має бути розглянута Апеляційною палатою протягом чотирьох місяців від дати її одержання. Скарга розгля­дається в межах мотивів, викладених у ній.

15.5.Права і обов'язки, що випливають із свідоцтва на знак

Права, що надаються заявнику одержаним на знак свідоцтвом, діють від дати подання заявки і за умови сплати ВІДПОВІДНОГО збору. Свідоцтво про реєстрацію знака надає його володільцю право влас­ності на знак. Строк його чинності — 10 років від дати подання заяв­ки. Чинність свідоцтва за клопотанням власника може бути по­довжена на 10 років. Клопотання про подовження чинності свідоцтва має бути подане протягом останнього року його дії. Кількість разів подовження чинності свідоцтва не обмежена, тобто свідоцтво на знак для товарів і послуг може діяти необмежений строк, але для підтримання його в силі необхідно кожні десять років подовжувати його чинність за умови сплати встановленого збору.

Свідоцтво України на знак для товарів і послуг надає його власнику такі права;

• виключне право на використання знака;

• право забороняти іншим особам використовувати за­реєстрований знак без його дозволу;

• право порушувати судові справи проти несанкціонованого використання знака та вимагати від порушника відшкоду­вання заподіяних збитків;

• право проставляти поряд із знаком попереджувальне мар­кування про його реєстрацію в Україні:

• право вимагати усунення з товару, його упаковки незакон­но використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовле­них зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Попереджувальне маркування - це проставляння поряд із знаком символу ®, який вказує, що знак зареєстровано в Україні. Як показує практика, використання зазначеного символу свідчить про додаткові властивості товару, зокрема підтверджує його особливий, фірмовий статус, притаманний товарам високої якості.

Право власності на знак, що підтверджується свідоцтвом, надає його власнику повноваження, подібні до тих, що і право власності на будь-який об'єкт, який чинним законодавством виз­наний товаром, і тому може бути об'єктом будь-яких цивільних правочинів.

Зокрема, у власника свідоцтва є можливість обрати будь-яку форму підприємницької діяльності щодо організації викорис­тання свого знака, а саме:

- надавати послуги або розпочати власне виробництво та збут товарів, на яких буде проставлятися знак;

- внести право власності на зареєстрований знак чи право на його використання як свій внесок у статутний фонд підприємства, що створюється або вже діє, тобто викори­стати своє право власності як інвестиції;

- передати права на знак у заставу.

Виключне право власника свідоцтва на використання знака, його сутність.

Свідоцтво надає його власнику виключне право користува­тися і розпоряджатися знаком на свій розсуд.

Виключне право діє від дати публікації в офіційному бюлетені Установи "Промислова власність" відомостей про видачу свідоцтва; охороняється виключне право тільки на території України.

Право власника називається виключним, тому що власник свідоцтва є єдиною особою, якій законодавством дозволено вико­ристовувати знак, доки інші особи не одержать на це дозвіл від власника.

Використанням знака визнаються наступні дії: застосуван­ня його на товарах і при наданні послуг, для яких зареєстровано знак, па упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під чає демонстрації експонатів па виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, па бланках та іншій документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг у господарський оборот.

Всі зазначені вище дії стосовно використання знака, що охо­роняється, можуть здійснюватись лише власником.

До відома: Виключне право налає можливість його власни­ку обмежувати права інших осіб при використанні знака.

Власник зберігає за собою виключне право на знак тільки впродовж дії свідоцтва.

Знак для товарів і послуг може бути використаний у будь-який спосіб, що не суперечить чинному законодавству. Це може бути застосування на товарах і при наданні послуг, для яких за­реєстровано знак, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих ви­даннях, на вивісках, під час демонстрації експонатів на виставках, ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та іншій документації, пов'язаній із запровадженням то­варів і послуг у господарський оборот.

Якщо знак належить кільком власникам, то користування ним визначається угодою між ними. Якщо немає такої угоди, ко­жен із співвласників має право користуватися знаком на власний розсуд. Але жоден із них не має права видавати дозвіл (ліцензію) на використання знака та передавати право власності іншій особі без згоди інших співвласників свідоцтва.

Власник свідоцтва має право забороняти іншим особам ви­користовувати зареєстрований знак без його дозволу.

Право власності на знак на підставі договору може бути пере­дано будь-якій іншій особі, що стає правонаступником власника свідоцтва. Проте передача права власності на знак не допускається, якщо це може ввести в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виробляє товар чи надає послуги. Суб'єкту права власності на знак належить право видавати дозвіл (ліцензію) будь-якій іншій особі на використання знака на підставі ліцензійного до­говору. В ліцензійному договорі має бути обов'язково передбачена умова, за якої ліцензіат бере на себе зобов'язання ні в якому разі не допустити зниження якості товарів і послуг. Ліцензіар зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням цієї умови.

Договір про передачу права власності на знак та ліцен­зійний договір під загрозою їх недійсності мають бути зареєстро­вані в Установі. Для будь-яких третіх осіб зазначені договори на­бувають чинності лише після їх реєстрації.

Інколи поставлення знака на товарах недостатньо для їх охо­рони. У такому разі власник свідоцтва має право поряд із знаком про­ставляти попереджувальне маркірування, яке застерігає по­тенційних порушників, що знак зареєстрований. Особи, які здійсню­ють посередницьку діяльність і мають свій знак, на підставі договору з виробником товару або особою, що надає послуги, поряд із знаком зазначених осіб або замість їх знака можуть проставляти свій знак.

Використання знака для товарів і послуг має здійснюватись таким чином, аби це не завдавало шкоди іншим особам. Власник свідоцтва має добросовісно користуватися виключним правом, що випливає із свідоцтва.