Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Загальна характеристика основних галузей права




Читайте также:
  1. CASE-средства. Общая характеристика и классификация
  2. Communio. Право на долю вещи и доля права на вещь (реальная и идеальная доли). Правовой режим res communes.
  3. I група (загальна характеристика отрут
  4. I. Общая характеристика
  5. I. Общая характеристика возрастного развития
  6. I. Общая характеристика образовательного учреждения
  7. I. Общая характеристика общеобразовательного учреждения.
  8. II. Краткая характеристика основных групп (отделов) водорослей и их отдельных представителей.
  9. II. СКЛАД ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ПК
  10. II. Экономическая характеристика ЗАО «Манино» Калачеевского района Воронежской области

Усі галузі права є необхідними і важливими. Назвемо деякі мате­ріальні і процесуальні галузі права.

Матеріальні галузі права:

Конституційне (державне) право – сукупність правових норм, що регулюють правове положення особи, основи організації суспіль­ного і державного ладу, системи органів держави і місцевого само­врядування, механізми здійснення державної влади. Крізь призму конституційного права можна сприйняти правовий образ держави як цілісного явища. Метод правового регулювання — переважно імпе­ративний і спрямований на забезпечення стабільності в суспільстві, передбачуваності соціально-політичних процесів, створення належ­них умов для реалізації прав і свобод людини. Конституційне право виконує в основному регулятивну статичну функцію. Регулятивна динамічна функція конституційного права виражається у формуван­ні і встановленні компетенції вищих органів влади, здійсненні полі­тичної влади президентом і представницькими органами держави, розмежуванні компетенції між органами державної влади і місцево­го самоврядування. Основні джерела конституційного права в Укра­їні: Конституція України 1996 р., Закон України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 р.

Адміністративне право — система правових норм, які регулю­ють суспільні відносини, що формуються в ході забезпечення орга­нами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалі­зації, охорони і захисту прав, свобод і законних інтересів фізич­них і юридичних осіб, а також в процесі здійснення ними управлін­ня соціально-економічним і адміністративно-політичним розвитком. Регулюванню адміністративного права підлягає державна влада, що реалізується як у формі державного управління (власне управлінська діяльність), так і в різноманітних інших формах державної діяльнос­ті, тобто регламентація адміністративного права поширюється на державне управління, що здійснюється не тільки у. межах, а й поза межами діяльності органів виконавчої влади, а саме: всередині апара­ту інших органів державної влади (парламенту, судів, органів мілі­ції тощо); всередині апарату державних підприємств, установ та ін. В адміністративному праві переважає імперативний метод правово­го регулювання з властивою йому субординацією суб’єктів управлін­ських відносин.



Цивільне право – система правових норм, що регулюють майно­ві і пов’язані з ними особисті немайнові відносини й особисті права та охороняють особисті права суб’єктів права шляхом створення умов для оцінки і відшкодування заподіяної шкоди в майновому еквівален­ті. Стосовно матеріальних благ цивільне право виконує регулятивну динамічну функцію, пов’язану з володінням, користуванням, розпо­рядженням речами. Щодо нематеріальних благ воно здійснює регуля­тивну охоронну функцію. Цивільному праву властивий диспозитив­ний метод правового регулювання. Цивільні відносини складаються між фізичними і юридичними особами на основі рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін. У разі, якщо учасни­ки правовідносин самі не дійшли до угоди, їх відносини регулюють­ся за допомогою імперативного методу. Основний нормативний акт цивільного права – Цивільний кодекс.

Кримінальне право –система правових норм, що охороня­ють від злочинних зазіхань права і свободи людини і громадянина, конституційний лад, усі види власності, установлюють міру кримі­нальної відповідальності за їх вчинення. Кримінальне право вико­нує охоронну і захисну функції, лише окремі норми мають регу­лятивний (погашення судимості) або рекомендаційний (необхідна оборона) характер. Критерієм, що зумовлює кримінально-правове регулювання, є суспільна небезпека, її характер і ступінь. Відповід­но, предмет регулювання кримінального права складають суспіль­но небезпечні діяння, вчинені проти особи, суспільства, держави. Єдиним джерелом (формою) кримінального права є Кримінальний кодекс.



Кримінально-виконавче право –система юридичних норм, що регулюють відносини між засудженими та установами, державни­ми органами і посадовими особами, а також останніх між собою з приводу виконання вироку й іншого рішення суду, акта помилуван­ня чи акта амністії, якими призначаються, змінюються або скасову­ються покарання й інші заходи кримінально-правового характеру. Кримінально-виконавче право регламентує виконання усіх кримі­нальних покарань, а також виконання примусових заходів медично­го характеру, призначених судом особам, котрі скоїли злочин, але страждають психічними розладами, які не виключають осуднос­ті, або визнані такими, що потребують лікування від алкоголізму і наркоманії. Основний нормативний акт кримінально-виконавчого права – Кримінально-виконавчий кодекс.

Трудове право –система юридичних норм, що регулюють відно­сини, засновані на угоді між працівником і роботодавцем про особисте виконання працівником за оплату роботи з певної спеціальності, кваліфікації або посади, а також відносини, безпосередньо пов’язані з трудовими. У сучасних умовах цілями трудового права є: встанов­лення державних гарантій трудових прав і свобод громадянина, ство­рення сприятливих умов праці, захист прав і інтересів працівників і роботодавців. Особливості методу регулювання трудового права виражаються в рівні регулювання (поєднання централізованого і локального) і характері регулювання (поєднання державного (зако­нодавчого) і договірного). Метод регулювання трудового права здій­снює єдине і водночас диференційоване регулювання: а) єдине—певні трудові права і обов’язки поширюються на всіх працівників; 6) дифе­ренційоване – на цій підставі встановлюються особливості регулю­вання праці окремих категорій працівників залежно від факторів: об’єктивних (умови праці) і суб’єктивних (особистість працівника). Основний чинний нормативний акт трудового права - Кодекс законів про працю (підготовлено Трудовий кодекс).



Особливу галузь права становить міжнародне право.

Міжнародне право –система правових норм і принципів, що регулюють публічні відносини між державами {міжнародне публіч­не право) або приватноправові відносини між громадянами різних країн і їх об’єднаннями (міжнародне приватне право). Міжнародне публічне право і міжнародне приватне право тісно пов’язані, оскіль­ки норми цих двох галузей права слугують меті оформлення мирного міжнародного співробітництва в різних галузях.

Процесуальні галузі права:

Цивільно-процесуальне право –система юридичних норм, що регулюють судочинство у справах про захист порушених і оспо­рюваних прав, свобод і законних інтересів громадян, організа­цій та інших суб’єктів цивільних, трудових та інших правовідно­син. Норми цивільного процесуального права регулюють не лише порядок розгляду і вирішення судом цивільних справ, але й поря­док виконання судових рішень. Державній діяльності щодо захисту права в цивільному судочинстві властивий диспозитивний харак­тер, оскільки: а) вирішальною основою процесу стає особистий інтерес суб’єкта, він сам захищає своє суб’єктивне право; б) вирі­шення спору відбувається без оперативного реагування держави. Особливості методу правового регулювання цивільного процесу­ального права (окрім зазначеного диспозитивного характеру) виявляються в підставах припинення провадження у справі: відмовлення позивача від позову; утвердження судом укладеної сторонами миро­вої угоди; неприпустимість правонаступництва в спірних правовід­носинах після смерті громадянина, який був однією зі сторін у спра­ві. Основним нормативним актом цивільного процесуального права є Цивільний процесуальний кодекс.

Адміністративно-процесуальне право –система юридичних норм, що регулюють правовідносини, які складаються під час здій­снення адміністративного судочинства в результаті оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності представників влади. Регламентації юридичних норм адміністративно-процесуального права підлягають процесуальні форми, порядок і методи реалізації матеріальних норм адміністративного права, тобто адміністратив­ний процес в його широкому і вузькому розумінні. Слід розділя­ти адміністративний процес і адміністративне судочинство (адміні­стративну юстицію).

Кримінально-процесуальне право –система юридичних норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв’язку з вироб­ництвом у кримінальних справах, шляхом створення особливої проце­дури їх порушення, розслідування, розгляду і вирішення. Інакше, це система юридичних норм, що регулюють порядок діяльності правоо­хоронних органів (органів досудового слідства, прокуратури) і судів у зв’язку з розкриттям злочинів, розслідуванням кримінальних справ, їх розглядом у суді і винесенням вироку, перевіркою законності виро­ку в касаційному (апеляційному) порядку і в порядку судового нагля­ду. Типовою властивістю методу кримінально-процесуального регу­лювання вважається особлива процедура порушення, розслідуван­ня, розгляду і вирішення кримінальних справ, що орієнтує суб’єктів на поведінку, котра відповідає завданням кримінального процесу. Основний нормативний акт кримінально-процесуального права -Кримінально-процесуальний кодекс.

Окрім зазначених галузей процесуального права, існують господарсько-процесуальне право, конституційно-процесуальне право, міжнародно-процесуальне правота ін. Процесуальні галу­зі права мають свій предмет регулювання – організаційні відносини, що формуються в результаті діяльності уповноважених суб’єктів із застосування норм матеріального права. Ці відносини за рівнем не збігаються з предметом регулювання матеріального права.

Є й нові комплексні галузі права (військове право; тендер­не право; ювенальне право; інтеграційне право та ін.). Наприклад, ювенальне право – система правових (матеріальних, процесуаль­них, організаційних) норм, спрямованих на забезпечення вижи­вання та розвитку дитини, захист її прав, свобод та законних інтересів[3].

 


 

[2] Ефективність державної влади – це співвідношення між фактичним соціаль­ним результатом і цілями державного владарювання, що відображають об’єктивні потреби прогресивного розвитку суспільства, за мінімальних витратах часу, засобів, сил і мінімальних негативних наслідків.

[3] Ювенальне право України не кодифіковане. Його джерела — нормативні акти, а також постанови Пленумів Верховного Суду України, що містять конкретизуючі правові норми, котрі є похідними від витлумачених законів.


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 8; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты