АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

При розробці оптимальних фінансових рішень у конкретних ситуаці­ях інвестор повинен вміти оцінювати майбутню вартість інвестованих гро­шових коштів для розрахунків дохідності інвестиційних операцій.

Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2007 рік. с. 23. / Офіційний сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку / hl(p://wvv\v.stockmarkct. gov.ua

цінними паперами) та дивідендів (за акціями та іншими пайовими цінними паперами).

Вартість цінних паперів визначається залежно від порядку отримання доходів і залежить від трьох факторів; грошового потоку за цінними папе­рами; темпів приросту ірошових потоків; ризику або непевності грошового потоку.

З них найбільш невизначеним чинником є оцінка ризику, особливо за умов нестабільності економіки. Саме тому, під час оцінювання вартості цінних паперів, дисконтна процентна ставка має враховувати рівень ризику.

Для визначення ринкової (поточної) ціни акцій та облігацій слід при­вести майбутні грошові потоки до теперішньої вартості, дисконтувавшії їх за відповідною ставкою, яка враховує всі аспекти ринку. Таким чином, ці­ною акції чи облігації є теперішня вартість її майбутніх грошових потоків. Щоб обчислити грошові потоки, слід взяти останні показники, що характе­ризують розмір грошових потоків, і скоригувати їх щодо реальних темпів приросту.

Грошовий потік від простих чи привілейованих акцій вимірюється щорічним дивідендом та приростом ціни акції. Грошовий потік від обліга­цій чи довгострокових цінних паперів, які випускаються одержувачем пози­ки, складається з суми доходу, яку одержує покупець облігацій за рік.

Техніка визначення курсової вартості передбачає три дії:

1) визначається потік доходів, що очікується за цінним папером;

2) знаходиться дисконтована (теперішня) вартість розміру кожного плате­жу за папером;

3) дисконтовані вартості додаються.

Ця сума і є курсовою вартістю цінного паперу.

Далі детально зупинимося на оцінці окремих фінансових інструментів. Оцінка акцій

Моделі оцінки вартості акцій базуються на використанні таких пока­зників, як:

- вид акції - проста чи привілейована;

- сума дивідендів, яка очікується в конкретному періоді;

- очікувана курсова ціна акції наприкінці періоду її реалізації;

- очікувана норма валового інвестиційного прибутку (норма дохідності)

за акціями;

* кількість періодів використання акції.

Для інвесторів важливим є визначення вартості простих акцій, оскі­льки вони не мають гарантованого рівня доходів. Як відомо, доходами за акціями є дивіденди та капітальний приріст вартості акцій. Майбутні гро­шові потоки за простими акціями можуть складатися із суми нарахованих дивідендів (якщо ці цінні папери будуть використовуватись протягом неви-значеного періоду) та із суми нарахованих дивідендів і прогнозної вартості

3.6. ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Портфель цінних паперів - це сукупність зібраних воєдино різних фінансових інструментів для досягнення конкретної мети інвестора. Порт­фель може бути сформований із цінних паперів одного типу (наприклад, облігації) або різних інвестиційних цінностей (акції, облігації, депозитні сертифікати тощо).

Порівняно з портфелем реальних інвестиційних проектів, портфель цінних паперів мас ряд позитивних моментів, а саме: можливість формування портфелю з великої кількості фінансових інструментів; виша ліквідність; більша можливість бути керованим. Разом із тим, недоліками є: високий рівень ризику, бо існує не лише ризик на дохід, але й ризик на весь інвестований капітал; відсутність мож­ливості впливати на рівень дохідності; низька інфляційна захищеність; обмежені можливості вибору окремих фінансових інструментів.

У зв'язку з цим, формування портфеля цінних паперів для більшості не інституціональних інвесторів є доцільним лише в тому випадку, якщо немає достатньо ефективних проектів реального інвестування або інвестиційний клімат не сприяє їх ефективній реалізації. Що стосується інституціональних інвесторів, зокрема, інститутів спільного інвестування та банків, то для них формування ефективного та збалансованого портфеля має велике значення.

Процес формування портфеля цінних паперів здійснюється після то­го, як конкретизована мета формування інвестиційної стратегії, визначені пріоритети формування інвестиційного портфеля та оптимізовані пропорції інвестиційних ресурсів у розрізі окремих видів портфелів.

Основними етапами формування портфеля цінних паперів є:

1) вибір оптимального типу портфеля;

2) оцінка прийнятного співвідношення ризику та дохідності;

3) визначення початкового складу портфеля;

4) вибір схеми управління портфелем.

При формуванні портфеля цінних паперів важливе значення має:

> по-перше, тип портфеля. Наприклад, при формуванні агресивно­
го (ризикованого) портфеля, який націлений, переважно, на отримання до­
ходу від приросту курсової вартості цінних паперів (переважно акцій), у
інвестора міра ризику найбільша. Отже, такий інвестор прагне отримати
найбільшу дохідність у найризикованіші фінансові активи. При формуванні
поміркованого (ринкового) портфеля дохід у інвестора буде складатися з
приросту курсової вартості, відсотків за державними цінними паперами, а
також із дивідендних виплат. Консервативний портфель формується, пере­
важно, з державних облігацій. Інвестор, який формує такий портфель, заці­
кавлений в отриманні стабільного доходу протягом тривалого часу, який
компенсується високою надійністю.

- по-друге, диверсифікація фондових інструментів. Така диверси­фікація може мати галузевий чи регіональний характер, а також проводити­ся за різними емітентами однієї галузі.

-по-третє, необхідність забезпечення високої ліквідності портфе­ля. Така необхідність виникає у випадку, коли інвестор формує портфель цінних паперів з метою захисту інвестиційних ресурсів від інфляції та пода­льшого їх реінвестування в реальні інвестиційні проекти.

-по-четверте, необхідність забезпечення участі в керуванні акціо­нерними підприємствами. Така необхідність виникає лише в тому випадку, якщо основною метою інвестора с формування пакету акцій, які дадуть йо­му можливість керувати підприємством.

- по-п'яте, рівень оподаткування доходу за окремими фінансовими інструментами. На відміну від акцій, за якими ставки оподаткування дохо­ду є незмінними, по облігаціям, зокрема, державним, можуть встановлюва­тися певні податкові пільги. Наявність таких податкових пільг може бути достатнім додатковим стимулом для введення окремих інструментів цього виду до складу портфеля, що формується.

Сформований з урахуванням цих факторів портфель цінних паперів має бути оціненим у сукупності за критеріями дохідності, ризику та ліквід­ності для того, щоб бути упевненим, що він за своїми параметрами відпові­дає такому типу портфеля, який визначений цілями його формування.