РОЗРОБКИ

Розвиток економіки будь-якої країни базується на реалізації інвести­ційних проектів, які забезпечують процес розширеного відтворення, ство­рюють нові вартості, робочі місця, новий виробничий і споживчий потенці­ал.

Залежно від конкретної мети існус ряд визначень терміна «проект», у тому числі, це:

* деякий захід із заздалегідь визначеною метою, досягнення якої означає завершення проекту;

* окремий захід із визначеними цілями, що часто містять вимоги щодо часу, вартості і якості результатів, що досягаються;

* це одноразова сукупність завдань і дій, яка має характерні ознаки:

♦ чіткі цілі, які повинні бути досягнені з одночасним виконанням ряду технічних, економічних та інших вимог;

♦ внутрішні та зовнішні взаємозв'язки операцій, завдань і ресурсів, які потребують чіткої координації в процесі виконання проекту;

♦> визначені строки початку і закінчення проекту;

♦ обмежені ресурси;

♦ певна міра унікальності мети проекту, умов здійснення;

♦ неминучість різних конфліктів.

На практиці поняття проекту найчастіше застосовується в локальному розумінні: технічний та робочий проект, проект організації будівництва та виробництва робіт тощо. Тому, щоб не було плутанини у поняттях, необ­хідно визначити, що проект, пов'язаний із реалізацією повного циклу інвес­тицій (від вкладення капіталу до здавання його в експлуатацію та одержан­ня прибутку), краще назвати інвестиційним.

Інвестиційний проект - це системно обмежений і закінчений ком­плекс заходів, документів і робіт, фінансовим результатом якого є прибуток (дохід), матеріально-речовим результатом ~ нові або реконструйовані осно­вні фонди (комплекси об'єктів), або придбання та використання фінансових інструментів чи нематеріальних активів з подальшим отриманням доходу чи соціального ефекту.

Тобто, під інвестиційним проектом слід розуміти сферу діяльності з утворення або зміни технічної, економічної або соціальної систем, а також розробку нової структури управління або програми науково-дослідних ро­біт. Отже, інвестиційні проекти є дійовим фактором розвитку національної економіки.

Найчастіше інвестиційний проект - це об'єкт реального інвестування, який може бути представленим у вигляді інвестицій:

* підвищення ефективності виробншітва. їх метою є, насамперед, створення умов для зниження витрат фірми за рахунок удосконаде-нішого обладнання, навчання персоналу або переміщення виробни­чих потужностей у регіони з вигіднішими умовами виробництва.

* розширення виробництва. Завданням такого виду інвестування є розширення можливостей випуску товарів для ринків, що раніше сформувалися, в рамках вже існуючих виробництв.

* створення нових підприємств. Такі інвестиції забезпечують ство­рення зовсім нових підприємств, які будуть випускати товари, що раніше не виготовлялися фірмою, або дозволять фірмі вжити спро­бу виходу з товарами, що вже раніше випускалися, на нові для неї ринки.

* зароди задоволення вимог державних органів управління. Цей різ­новид інвестиції стає необхідним у разі, коли фірма опиняється пе­ред необхідністю задовольнити вимоги влади в частині або екологі­чних стандартів, або безпеки продукції, або інших умов діяльності, які не можуть бути забезпечені лише за рахунок вдосконалення ме­неджменту. Зважаючи на таку класифікацію, інвестиційним проект може існувати в формі:

а)нульового проекту - який передбачає утворення нового вироб­
ництва;

б)реконструкції - впровадження передових технологій без зміни
профілю підприємства;

в)реабілітації (перепрофілювання) діючого підприємства.
Незалежно від виду та форми, змістом реальних інвестиційних прое­
ктів є заходи щодо проектування, будівництва, придбання технології та об­
ладнання, підготовку кадрів тощо, направлених на утворення нового або
модернізацію діючого виробництва товарів (продукції, робіт, послуг) з ме­
тою одержання економічної вигоди. Це не лише система організаційно-
нравових та розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійс­
нення будь-яких дій, але й заходи (діяльність), які передбачають їх вико­
нання для досягнення конкретних цілей.

Таким чином, кожен проект у будь-якому випадку мас містити такі складові: проектні матеріали;

* учасники та дії, які виконуються ними;

* організаційно-скономічний механізм реалізації проекту (взаємодія уча­сників);

* організаційні, операційні і часові рамки.

Проектні матеріали:

І) Офіційні документи, обов'язкові при проектуванні об'єктів ка­
пітального будівництва (проектна документація), у тому числі:

236

* ТЕО проекту будівництва підприємства, будівель, споруд;

* проект будівництва підприємства, будівель, споруд;

* обгрунтування інвестицій в будівництво підприємства, будівлі чи

споруди;

* бізнес-план, що подається в певній формі в складі заявки на участь в конкурсному розподілі централізованих інвестиційних ресурсів.

2) Додаткові матеріали, що розроблюються учасниками інвести­ційного проекту при експертизі цих проектів і підготовці до реалізації про­ектів.

Вимоги до проекти ilk матеріалів

Вихідна інформація про проект міститься у проектних матеріалах. Для того, щоб проектні матеріали могли бути використані при оцінці проек­ту, його аналізі та експертизі необхідно, щоб в них містилися такі відомості:

1) опис складу учасників;

2) опис дій, які необхідно виконати з вказівкою визначених обсягів, строків та виконавців;

3) інформація про підприємства-учасники;

4) інформація про продукцію, що буде вироблятися, у тому числі, від­мінність від тої, що присутня на ринку;

5) інформація про кон'юнктуру продукції, що буде вироблятися, а та­кож про необхідні ресурси;

6) обгрунтування допустимості в проекті містобудівних, архітектур­них, інженерних, технологічних та інших рішень, відомості про наявність вихідної дозвільної інформації;

7) обгрунтування можливості укомплектування підприємства спеціа­лістами необхідної професії і кваліфікації в період реалізації проекту;

8) інформація про екологічні та соціальні наслідки реалізації проекту;

9) обгрунтування юридичної допустимості проекту;

10) обгрунтування комерційної реалізації проекту;

11) відносини місцевої адміністрації до реалізації проекту;

12) обгрунтування прийнятих у проекті цін на продукцію, що вироб­ляється, роботи та послуги;

13) опис організаційно-економічного механізму реалізації проекту, у т. ч. перелік необхідних заходів державної підтримки;

14) розрахунки й обгрунтування результатів і витрат для кожного учасника проекту, а також для сторонніх економічних суб'єктів, інтересів яких торкаються в процесі реалізації проекту;

1 5) обгрунтування економічної доцільності реалізації проекту для йо­го учасників народного господарства загалом й окремих регіонів, зокрема;

16) умови припинення реалізації проекту. Наказом Міністерства економіки України затверджені методичні ре­комендації щодо складання бізнес-плану, які узагальнюють світовий досвід розроблення бізнес-плану підприємств [2]. Ці рекомендації призначені для

надання методичної допомоги підприємствам при складанні річних та дов­гострокових планів їх розвитку.

Учасник інвестиційного проекту■- це особа (фізична або юридич­на), яка зобов'язана виконати відповідну дію у випадку, коли вона прийме рішення про участь в реалізації проекту. Інтереси учасника повинні врахо­вуватися при реалізації проекту. До них можуть входити: інвестори, фінан­сові установи, підрядчики, постачальники обладнання, гуртові покупці про­дукції та ін. До складу учасників також можуть входити державні та кому­нальні установи.

До дій, що виконують учасники проекту,варто віднести здійснен­ня інвестицій і виробництво продукції (надання послуг чи виконання робіт, разом із будівельно-моіпажними), продаж чи покупку цінних паперів. Сюди належить також операції з надання (погашення) позик, продажу чи покупки товарів учасником проекту.

Організаціґиіо-скономічний механізм реалізації проекту- цс фо­рма взаємодії учасників проекту.

Організаційно-економічнпй механізм містить: і- Нормативні документи, на основі яких здійснюється взаємодія учасни­ків. і- Зобов'язання, що приймаються учасниками у зв'язку зі здійсненням спільних дій з реалізації проекту, гарантії таких зобов'язань і санкції за їх порушення. 4- Умови фінансування інвестицій, а також заходи із взаємної фінансової,

організаційної або іншої підтримки. і- Особливі умови обороту продукції та ресурсів між учасниками, цін для взаємних розрахунків, товарне кредитування, безкоштовне передавання основних засобів у постійне або тимчасове користування. і~ Система управління реалізацією проекту, що забезпечує відповідну си­нхронізацію діяльності учасників, захист інтересів кожного із них і сво­єчасне коригування подальших дій. 4- Основні особливості облікової політики кожного підприємства-учасника.

Організаційні, операційні та часові рамки проектуОпераційні рамки проекту характеризуються складом учасників та їх діями. Різноманітні дії, передбачені проектом, можуть відображатися у про­ектних матеріалах і розрахунках ефективності з різною мірою деталізації.

Часові рамки характеризуються періодом реалізації проекту та його розбиттям на окремі інтервали часу, кроки.

Період реалізації проекту - відрізок часу, протягом якого здійсню­ються передбачені в проекті дії.

Графік реалізації проекту, у якому відображаються всі види діяльно­сті, які планують виконати учасники в рамках реалізації проекту.

Враховуючи основні риси інвестиційних проектів, їх класифікують за такими ознаками, див. табл. 6.1. Однак, деякі з наведених характеристик при класифікації проектів не є абсолютними, і певною мірою, достатньо умовні. Зокрема, розподіл проектів за обсягом необхідних інвестицій зале­жить від розмірів компанії, бо очевидно, що в великій фінансово-промисловій групі та невеликому заводі з виробництва меблів критерії для великих та малих інвестиційних проектів різні.

Оскільки існують фінансові, реальні та інноваційні інвестиції, то і проекти можуть розрізнятися за такими напрямами вкладання коштів. Галу­зеві та регіональні проекти мають місце лише в тих випадках, коли суб'ектом інвестування є керівний орган галузі (міністерство) або представ­ники місцевих органів влади. Міжнародні проекти здійснюються за міжде­ржавними угодами за участю, зазвичай, міжнародних фінансово-кредитних інститутів.

Основою класифікації проектів за типом доходів є мита, задля якої вкладаються інвестиції. Це може бути як одержання реального доходу від інвестиційних заходів, так і соціального ефекту.

Важливим в аналізі інвестиційних проектів є виділення різних відно­шень взаємозалежності. Наприклад, два проекти називають незалежними, якщо рішення про прийняття одного не впливає на рішення про прийняття іншого. Якщо два або більше проекти, що аналізуються, не можуть бути реалізовані одночасно, тобто прийняття рішення по одному з них автомати­чно означає, що проекти, що залишилися, мають бути відхилені, то такі проекти називають альтернативними, або взаемовиключними.

Розподіл проектів на незалежні та альтернативні має велике значення при формуванні інвестиційного портфеля в умовах обмеженого обсягу інве­стицій. Розмір верхньої межі обсягу виділених коштів може бути в момент планування невизначеною, яка залежить від різних факторів, наприклад, суми прибутку поточних та майбутніх періодів. В цьому випадку незалежні проекти визначають за мірою їх пріоритетності.

За рівнем ризику проекта можуть ранжуватися від позаризикових до проектів з високою мірою ризику. Наприклад, мінімальний ризик мають державні інвестиційні проекти, метою яких є, зазвичай, соціальний ефект, а найбільш ризикованими вважають інноваційні (венчурні) проекти - мстою яких є одержання надприбутків від впровадження нових ідей, техніки, тех­нологій тощо.

У процесі залучення коштів для фінансування інвестиційних проектів має значення форма власності. Зрозуміло, що для індивідуальних інвесторів важче знайти необхідні кошти для реалізації інвестиційних проектів, ніж для колективних чи спільних. Державні інвестиційні проекти реалізуються, зазвичай, за рахунок централізованих державних коштів або коштів Держа­вного та місцевого бюджетів.

У процесі аналізу інвестиційного проекту важливе значення має тип грошового потоку. Потік називається одинарним, якщо він складається з інвестицій, здійснених одночасно або протягом декількох послідовних базо­вих періодів, та подальших притоків грошових коштів. Якщо притоки гро­шових коштів чергуються в будь-якій послідовності з їх відтоками, то потік називають неординарним (див. рис. 6.1.).

а) ординарний грошовий потік б) неординарний грошовий потік Рис. 6.1. Типи грошового потоку інвестиційного проекту

Якщо прийняття нового проекту сприяє росту доходів по одному або декільком іншим проектам, то такі проекти пов'язані між собою відношен­нями компліментарності. Визначення відношення компліментарності при­пускає пріоритетність розгляду проектів в комплексі, а не ізольовано. Це має особливе значення, коли прийняття проекту за обраним основним кри­терієм не є очевидним, - в цьому випадку мають використовуватися додат­кові критерії, в тому числі і наявність, і міра компліментарності.

У випадку, коли прийняття нового проекту сприяє зниженню доходів по одному або декільком іншим проектам, то такі проекти пов'язані між собою відношеннями заміщення. Як приклад можна навести проект, який передбачає відкриття шиноремонтного виробництва на заводі, який вигото­вляє ці шини. Зрозуміло, що прийняття цього проекту знизить попит на нові вироби.

Розробка та реалізація інвестиційного проекту (насамперед, виробни­чого спрямування) проходить тривалий шлях від ідеї до випуску продукції. В умовах ринку цей період прийнято розглядати як цикл інвестиційного проекту або інвестиційний цикл, який охоплює три фази:

• передінвестиційну (попередні дослідження до остаточного прийн­яття інвестиційного рішення);

• інвестиційну (проектування, укладання договорів, будівництво);

• виробничу (етап експлуатації знову створених об'єктів), див. рис. 6.2.
Кожна з цих фаз своєю чергою поділяється на стадії та етапи, яким

відповідають своя мета та методи. Так, в передінвестиційній фазі є декілька паралельних видів діяльності, які частково займають і наступну, інвестицій­ну фазу. Таким чином, як тільки дослідження інвестиційних можливостей визначать доцільність проекту, починаються етапи сприяння інвестиціям та планування їх здійснення.

Рис. 6.2. Фази інвестиційного циклу

Зрозуміло, що в інвестиційному циклі найвагомішою є передінвес-тиційна фаза, яка відповідно до розробок ЮНІДО¹ містить чотири стадії:

* пошук інвестиційних концепцій (opportunity studies);

* попередня підготовка проекту (pre-feasibility studies);

* остаточне формулювання проекту та оцінка його техніко-скономічної та фінансової прийнятності (feasibility studies);

* етап фінального розгляду проекту та прийняття по ньому рішення (final evaluation).

На першому етапі проводиться укрупнена оцінка найважливіших те-хніко-економічних параметрів, яка дозволить виявити доцільність розробки конкретного інвестиційного проекту та приблизно оцінити його економічну життєздатність. Розробка ТЕО проекту починається з того, що формулюєть­ся кінцева мста проекту та виявляються можливі шляхи досягнення цієї мс-

¹ ЮНІДО (UNIDO, United Nations Industrial Development Organization) - організація ООН з проблем промислового розвитку

ти, тобто розглядається багатоваріантність напрямів розробки проекту з точки зору вибору технології, устаткування, виробничої потужності, місця розташування, фінансування, строків виконання проекту і т. ін. У випадку, коли за попередніми розрахунками усі витрати за проектом значно переви­щують надходження, тобто проект є збитковим, його відхиляють і до нього більше не повертаються.

У випадку, коли попередня оцінка ефективності проекту не дала од­нозначної негативної відповіді про його економічну життєздатність і пока­зала, що проект є або, можливо, буде прибутковим, можна переходити до другого етапу розробки ТЕО, див. рис. 6.3.

Другий етап розробки ТЕО передбачає розширену, деталізовану оці­нку ефективності інвестиційного проекту в конкретних розрахунках та циф­рах. Кінцевим результатом цієї роботи має стати Попередній Інформаційний Меморандум, що надалі використовується при переговорах з інвестором. В цьому документі мають бути відображені такі аспекти інвестиційного прое­кту: загальна інформація про інвестиційний проект; оцінка маркетингових факторів; визначення виробничої програми; вибір технології, виробництва та технологічного устаткування; вибір місця розташування виробництва; забезпеченість ресурсами; екологічна оцінка проекту; вибір проектувальни­ків, підрядників та постачальників обладнання, сировини, покупців продук­ції тощо; інституціональні аспекти проекту; фінансова та економічна оцінка проекту; аналіз чутливості; оцінка ризиків проекту.

Попередній Інформаційний Меморандум є тим основним первісним документом, що дає потенційному інвестору або кредитору необхідну інфо­рмацію про інвестиційний проект, тобто дозволяє прийняти рішення про можливу участь у проекті.

Інвестиційна фаза циклу (або освоєння інвестицій), поділяють на такі стадії:

> встановлення правової, фінансової та організаційної основ для здійс­
нення проекту;

> придбання та передавання технологій, у т. ч. основні проектні роботи;

> детальне проектне опрацювання та укладання контрактів, у т. ч. участь
у тендерах, оцінку пропозицій та проведення переговорів;

> придбання землі, будівельні роботи та монтаж обладнання;

> передвиробничий маркетинг, у т. ч. забезпечення поставок та форму­вання адміністрації фірми;

> набір та освіта персоналу;

> здавання в експлуатацію та пуск підприємства.

Інвестиційна фаза - це період реалізації інвестиційного проекту. Го­ловним завданням цього періоду є виконання суб'єктами інвестиційної дія­льності своїх функціональних обов'язків щодо проекту. Крім того, вони повинні виконувати постійний контроль та нагляд за процесом реалізації проекту, оцінювати поточні результати (відхилення) та вносити корективи у бізнес-план, проект організації виробництва, проект організації робіт, план фінансування, календарний план або сітьовий графік та інші документи, за допомогою яких можна спостерігати та регулювати освоєння інвестицій.

Механізм проведення такого постійного нагляду та контролю за про­цесом освоєння інвестицій прийнято називати моніторингом інвестиційних проектів.

Експлуатаційна фаза є останнім в проектному циклі, де інвестор одержує результати від вкладеного капіталу. Крім того, основою експлуата­ційної фази є реабілітаційні дослідження, які проводяться на рівні фірми або підприємства. Основною метою досліджень є аналіз технічного, комерцій­ного, фінансового та економічного стану підприємства з метою збільшення ефективності його діяльності та прибутковості зі збереженням його як само­стійної економічної одиниці, а також для прийняття рішень про злиття з іншими компаніями або про його повне закриття. Таке дослідження містить: і- попередню діагностику, де проводиться аналіз підприємств, які по­требують реабілітації; і- діагностику - стадія на якій визначаються слабкі сторони підпри­ємства, а також можливі сторони реабілітації; і- короткострокові заходи з реабілітації- на цій стадії здійснюються заходи, які не потребують великих капіталовкладень (реорганізація

фінансового управління, управління запасами, контролю або попе­реджувального технічного обслуговування); і- оцінку проектів та збільшення фінансування - у випадку завершен­ня діагностичного аналізу, вирішується питання про залучення до­даткових інвестиційних коштів для фінансування реабілітаційних проектів; і- реабілітацію - це заключний процес, який містить: додаткове на­вчання з усіх аспектів реабілітації, введення попереджувального те­хнічного обслуговування та контролю якості, покращення фінансо­вого та загального управління, консультування з питань стратегії, планування та інвестування. Таким чином, знову починається фаза передінвестиційних дослі­джень.

Загальна процедура впорядкування інвестиційної діяльності щодо конкрсіного проекту формалізується у вигляді так званого проектного ци­клу (спрощена форма інвестиційного циклу), який має такі етапи.

* Формулювання проекту (ідентифікація). На цьому етапі керівництво аналізує поточний стан підприємства та визначає найбільш пріоритетні напрями його подальшого розвитку. Результатом цього аналізу є бізнсс-ідся, яка подається як інвестиційний проект.

* Розробка (підготовка) проекту. На цьому етапі здійснюється поступове уточнення та вдосконалення плану проекту за всіми його напрямами -комерційному, технічному, фінансовому, економічному, інституціона-льному тощо. Важливим на цьому етапі є також пошук та збір вихідної інформації для вирішення окремих завдань проекту.

* Експертиза проекту. Це найважливіший етап проектного циклу, на якому інвестор або сам проводить експертизу інвестиційного проекту за всіма напрямами, або залучає для цього авторитетну консалтингову компанію.

* Здійснення проекту. Стадія охоплює реальний розвиток бізнес-ідеї до того моменту, коли проект вводиться в експлуатацію. Вона містить та­кож основну частину реалізації проекту, завданням якої є перевірка на­явності грошових потоків, які генерує проект, для покриття вкладених інвестицій та забезпечення бажаної інвестором віддачі.

* Оцінка результатів. Проводиться як по закінченню проекту загалом, так і в процесі його реалізації. Основна мета стадії порівняння ідей, закладених у проект із мірою їх фактичного виконання.

БІЗНЕС-ПЛАН ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

Після проведення усіх необхідних досліджень, які передують прийн­яттю інвестиційного рішення, необхідно скласти певний підсумковий доку­мент, який дозволить учасникам інвестиційного проекту не лише прийняти.

але й зафіксувати, що, коли та кому належить зробити, щоб виправдалися сподівання на ефективність проекту. Для цього складається бізнес-план, який є головним інструментом для відбиття підприємницької ідеї.

Бізнес-план - це стандартний документ, у якому детально обґрунто­вуються концепція призначеного для реалізації реального інвестиційного проекту і наводяться основні його технічні, економічні, фінансові та соціа­льні характеристики. Він описує основні аспекти майбутнього проекту, ана­лізує всі проблеми, на які проект може натрапити, а також визначає способи їх вирішення. Таким чином, бізнес-план інвестиційного проекту дає можли­вість з'ясувати життєздатність проекту за умов ринкової конкуренції, міс­тить орієнтири подальшого розвитку підприємства, а також є підставою для отримання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Головними принципами, якими слід керуватися при розробці бізнес-планів інвестиційного проекту, є:

* безперервність - означає, що роботи зі складання інвестиційних бізнес-планів на підприємстві повинні вестися постійно, без перерв. Для забез­печення реальності цих планів до них слід вносити оперативно необхід­ні зміни, які можуть бути обумовлені змінами у макро- та мікросередо-вищах; <і* багатоваріантність - відображає потребу в отриманні не одного, а сукупності альтернативних варіантів бізнес-планів інвестиційного про­екту. З безлічі отриманих планів перевага наддасться якнайкращому з них для конкретних умов виробництва та збуту;

* множинність мети - має забезпечити як можливість вибору у конкрет­ній ринковій ситуації певної кількості як домінуючих інвестиційних ці­лей, так і вирішення оптимізаційних параметрів на основі багатоцільо­вого підходу;

* кількісна оцінка мети розвитку підприємства - означає потребу пода­вати у цифровому виразі, заплановані до досягнення мети, виробництво та збут готової продукції або послуг;

*науковість - означає необхідність побудови інвестиційних планів на основі економічних і фінансових розрахунків, які базувалися б на пра­вильно обраних елементах системи планування, достатньо точних поча­ткових даних і прогресивних нормах і нормативах;

*збалансованість - відображає потребу отримання системи тісно взає­мопов'язаних і узгоджених бізнес-планів, які реалізуються одночасно на певному підприємстві;

*оптимальпість - полягає в необхідності знаходження та реалізації як­найкращих рішень бізнес-планів;

* системність - обумовлює потребу проектування всіх елементів систе­ми інвестиційного планування у тісній єдності та взаємообумовленості;

* спадкоємність - полягає в тому, що числові оцінки економічних, фі­нансових і інвестиційних показників, що отримуються в результаті роз-

робки бізнес-плану, повинні повністю відповідати стратегічному плану розвитку фірми;

* швидке (гнучке) реагування - припускає необхідність оперативного вне­сення відповідних коригувань у плани інвестиційної діяльності підпри­ємства, зумовлені змінами, що відбулися в мікро- та макросередовиїці. Згідно з методичними рекомендаціями Міністерства економіки Укра­їни [2], розроблення бізнес-плану підприємства здійснюється в декілька етапів:

1) підготовчий;

2) розроблення бізнес-плану;

3) реалізація бізнес-плану.

Головним елементом на підготовчому етап є формування перспекти­вної бізнес-ідеї, яка є ідею виробництва нової продукції (надання нових по­слуг, виконання робіт), впровадження нового технічного, організаційного або економічного рішення тощо. На цьому етапі підприємство здійснює збір та аналіз інформації про продукцію (послуги), визначає основні напрями та тенденції розвитку галузі, формулює бізнес-ідею (концепцію розвитку ви­робництва) та здійснює її попередню техніко-економічну оцінку.

На підставі аналізу технічної можливості підприємства, відгуків по­купців, результатів випуску такої самої або аналогічної продукції конкурен­тами, пропозицій працівників підрозділу маркетингу, результатів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, підприємство обґрунтовує перспективність бізнес-ідеї.

У разі прийняття позитивного рішення стосовно впровадження біз­нес-ідеї підприємство здійснює розроблення бізнес-плану. Формується гру­па розробників бізнес-плану, визначається система організаційного та фі­нансового забезпечення бізнес-планування.

На етапі реалізації бізнес-плану визначаються та виконуються за­вдання як на підприємстві, так і за його межами, серед яких основними є: 4- формування потрібних для реалізації бізнес-плану практичних завдань,

їх логічної послідовності та графіка виконання; 4- визначення необхідних ресурсів для виконання кожного завдання; і- розроблення кошторису реалізації та потоків ресурсів, що забезпечують

фінансування протягом усього часу реалізації бізнес-плану; ^ здійснення практичних завдань, контроль показників його реалізації та

коригування, за необхідності, завдань і розрахунків, зроблених під час

складання бізнес-плану.

Розробляючії бізнес-план, варто враховувати певні вимоги до його форми, у тому числі:

* Чітку структуризацїю документа. В міжнародній практиці при­йняті певні вимоги, яким має відповідати конкретний документ, і зокрема, є ряд обов'язкових розділів, присвячених конкретним аспектам інвестиційно­го проекту.

* Достовірність інформації, яка наводиться у бізнес-плані, та об­грунтованість економічних показників. Усі показники, як кількісні, так і якісні, що наводяться в бізнес-плані, мають бути ретельно звірені з докуме­нтами, зяких вони одержані. Для усіх економічних показників необхідні документальні підтвердження, розрахунки та обгрунтування.

* Наочність матеріалу, що подасться. Бізнес-план має містити
схеми, таблиці, графіки, діаграми тощо, це повинно полегшити розуміння
найважчих моментів документа.

* Якість оформлення. Бізнес-план маг бути найкращим чином оформленим, як з точки зору викладу матеріалу, так і щодо помилок та ви­правлень.

* Обсяг бізнес-плану. Зазвичай, обсяг бізнес-плану залежить від об­
сягу інвестицій, проте на практиці вважається оптимальним обсяг в межах
40-50 сторінок. Крім того, бізнес-план може містити і додатки, обсяг яких
не регламентується.

З урахуванням цих вимог, структура бізнес-плану інвестиційного проекту може мати такий вигляд, див. табл. 6.2.

Таблиця 6.2. Структура бізнес-плану інвестиційного проекту

Водночас загальна схема та порядок викладу змісту бізнес-планів можуть різнитися залежно від характеру інвестиційного проекту. Так, для великих інвестиційних проектів, які потребують значних капітальних ви­трат, або ж розраховані на тривалий період, а також пов'язані-з випуском і впровадженням на ринок нових видів продукції, товарів, послуг, має бути розроблений повний варіант бізнес-плану. Він передбачає врахування та деталізацію всіх напрямів майбутньої діяльності, аналіз можливих ризиків і шляхів їх уникнення. Окремі висновки, пропозиції підтверджуються необ­хідними розрахунками, графіками, таблицями.

Для невеликих інвестиційних проектів (наприклад, для обгрунтуван­ня одержання інвестиційного кредиту) допускається скорочений варіант бізнес-плану, який визначає загальні цілі та шляхи їх досягнення.

Підготовка будь-якого бізнес-плану інвестиційного проекту - це важ­кий та трудомісткий процес. Для його розробки необхідно розглядати декі­лька сценаріїв розвитку з урахуванням чутливості до змін на ринку, а також необхідний постійний контроль та коригування проекту з урахуванням фак­тичних змін в грошовому потоці. Здійснити цс можливо лише за допомогою інформаційно-комп'ютерних технологій фінансового планування та конт­ролю за інвестиціями. Сьогодні на ринку інформаційних технологій Украї­ни представлений та успішно використовуються ряд програм такого виду: MICROSOFT PROJECT, TIME LIME, PRIMAVERA, COMFAR, PROJECT EXPERT, АЛЬТ-ІНВЕСТта ін.

Найчастіше розробка практичного бізнес-плану інвестиційного прое­кту може бути здійснена за допомогою пакету прикладних програм (ППП) «Project Expert».

ППП «Project Expert» є системою стратегічного інвестиційного прое­ктування, в основу якої покладені методика оцінки інвестиційних проектів ЮН1ДО та методика фінансового аналізу, яка відповідає міжнародним ста­ндартам бухгалтерського обліку.

Ця програма має можливість провести детальний аналіз проекту з урахуванням впливу на нього загальноекономічних чинників, що характери­зують соціально-економічний стан країни, тенденції інфляції, співвідно­шення курсу валют, динаміки масштабів і структури витрат на виробництво, у т. ч. сировину, матеріали та комплектуючі вироби, заробітну плату керів­ників та виробничого персоналу, вартість основних виробничих фондів, особливості порядку та часу проходження платежів за реалізовану продук­цію, інвестиційний клімат, умови залучення капіталу, можливі зміни у сис­темі податків тощо.

Великі можливості мас система планування й управління інвестицій­ними проектами, зокрема, у частині організації контролю за процесом реалі­зації проектів. Вона передбачає: актуалізацію (оновлення) фактичних даних про процес реалізації бізнес-проектів; контроль за наслідками порівняння початкового плану та фактичних даних із заданою періодичністю аналізу ситуації. На підставі звіту, сформованого в результаті виконання процедур контролю, здійснюється управління інвестиційними проектами, найважли­вішим принципом якого є своєчасне ухвалення оперативного рішення про коригування бізнес-плану проекту або його припинення у разі виникнення непередбачених проблем. Крім того, вона передбачає реалізацію процедур оптимізації, що стосуються процесу розподілу обмежених засобів бюджету, на базі заздалегідь встановлених пріоритетів і ранжування проектів з метою визначення серед альтернативних найбільш привабливого.

Програмний комплекс «Project Expert» може використовуватися як на стадії розробки інвестиційного проекту, так і на стадії його експлуатації, бо дозволяє достатньо швидко провести перерахунок (актуалізацію) бізнес-плану, за допомогою якого дається обгрунтування економічної ефективності інвестиційного проекту, що реалізується.

ППП «Project Expert» забезпечує подання результатів фінансового аналізу у вигляді таблиць, діаграм і графіків, які можуть бути виведені на друк. Користувач одразу може провести інтегральну оцінку проекту за бага­тьма критеріями. Тому він є достатньо перспективним і зручним інструмен­том для практичного використання при розробці як інвестиційних стратегі­чних планів, так і обгрунтуванні економічної ефективності окремих проек­тів.