Динамічні методи оцінки інвестиційних проектів

З математичної точки зору, ставка дисконту - це процентна ставка, яка використовується для перерахунку майбутніх потоків доходів в єдине значення теперішньої (поточної) вартості, яка є базою для визначення рин­кової вартості бізнесу. З економічної точки зору, в ролі ставки дисконту є бажана інвестору ставка доходу на вкладений капітал у відповідні з рівнем ризику подібні об'єкти інвестування, або - ставка доходу за альтернативни­ми варіантами інвестицій із зіставлення рівня ризику на дату оцінки.

Ставка дисконту має визначатися з урахуванням трьох факторів:

а) вартості грошей у часі;

б) вартості джерел, які залучаються для фінансування інвестиційного
проекту, які вимагають різні рівні компенсації;

в) фактору ризику або міри ймовірності отримання очікуваних у май­
бутньому доходів.

Ставка дисконту - це, зазвичай, щорічна ставка, що відображає рі­вень дохідності, яка може бути отримана сьогодні від використання ана­логічних інвестицій.

Ставкою дисконтування, що обумовлює тимчасову вартість грошей, залежно від конкретної ситуації, можуть бути: кредитна або депозитна став­ка, ставка дохідності на фінансовому ринку; досягнута прибутковість акти­вів фірми; прибутковість власного капіталу фірми; вартість капіталу тощо,, див. рис. 6.5.

Існують різні методики визначення ставки дисконту, проте найпоши­ренішими є:

S для грошового потоку для власного капіталу - метод кумулятивної по­будови та модель оцінки капітальних активів (САРМ - Capital Asset Pricing Model);

S для грошового потоку для всього інвестиційного капіталу - модель середньозваженої вартості капіталу (WACC - Weighted Average Cost of Capital).

Зокрема, метод кумулятивної побудови передбачає, що у структурі ставки дисконту до номінальної безризикової ставки позичкового відсотку додається сукупна премія за інвестиційні ризики, яка складається із премій

грошові потоки. Для подолання цих недоліків використовується Модифіко­вана внутрішня норма дохідності (MIRR).

Таблиця 6.17. Переваги та недоліки методу розрахунку IRR

4. Модель модифікованої внутрішньої норми дохідності (Moclijid Internal Rate of Return - MIRR).

Модифікована внутрішня норма дохідності (MIRR), на відміну від IRR, є ставкою дисконтування, яка прирівняє поточну вартість інвестицій­них витрат не з поточною, а з майбутньою вартістю грошових потоків за доходами проекту.

До переваг показника MIRR, порівняно з IRR, належать:

гг модифікована норма дохідності припускає, що грошові потоки від усіх проектів реінвестуються за ставки, що дорівнює вартості капіталу, у той час як прн застосуванні методу IRR, ставка рсінвестувапня дорівнює IRR;

- можливість урахування змінної вартості капіталу за роками реалізації проекту;

- показник MIRR завжди має єдине значення як для нетрадиційних (не­ординарних) так і для ординарних грошових потоків;

- нссуперечність рекомендаціям вибору варіанту інвестування за методом NPV.

Водночас, слід зазначити, якщо альтернативні варіанти істотно різ­няться за обсягом інвестиційних витрат, можливий помилковий вибір гір­шого варіанту капіталовкладень при використанні MIRR.

Відповідно показник M1RR можна визначити з рівняння:

Продовження таблиці 6.20.

Усі визначені нами методи оцінки інвестицій (статичні та динамічні) корисні в певних визначених ситуаціях. Для кожного з них існують особли­вості та виключення. А вибір того чи іншого показника для оцінювання ін­вестиційних проектів буде залежати від сподівань інвестора, міри регулю­вання галузі чи сфери діяльності, ризику, способів фінансування, грошових потоків, порівняння взаємовиключних альтернатив, схожості переваг альте­рнативних проектів, чи чітко окреслених строків та обсяги інвестицій і т.п.