МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИМИ РЕСУРСАМИ

Важливою умовою для нормального функціонування запроектовано­го виробництва є забезпечення обладнанням, матеріалами, сировиною та іншими ресурсами.

Матеріально-технічне забезпечення інвестиційного проекту - це процес, який містить: систему матеріально-технічного забезпечення проек­ту; визначення потреби в ресурсах, організацію збалансованості їх обсягів з виробництвом, розміщення замовлень на поставки та здійснення їх у стро­ки, відповідно до вимог безперервності та ритмічності інвестиційного про­цесу.

Система матеріально-технічного забезпечення інвестиційного проек­ту містить:

• постачання матеріальних ресурсів для реалізації проектів па стадії освоєння інвестицій;

• оптову торгівлю технологічним обладнанням, будівельними мате­ріалами, конструкціями та деталями. З мстою забезпечення споживачів матеріально-технічними ресурсами без квот (лімітів) вона здійснюється безпосередньо підприсметвами-виробниками або організаціями матеріаль­но-технічного забезпечення на основі прямих замовлень, споживачів - фір­мами (будівельних фірм, підприємств, організацій та населення);

• торгівлю будівельними матеріалами, конструкціями та деталями через систему будівельних бірж; торгових домів та посередницьких підпри­ємств тощо.

Таким чином, матеріально-технічне забезпечення інвестиційного проекту здійснюється через систему закупок та поставок. Ця система пе­редбачає поставку матеріалів, конструкцій та деталей, технологічного обла­днання, виконання будівельно-монтажних робіт та інших послуг (напри­клад, консультаційних).

Розрізняють такі організаційні форми закупок:

- прямі закупки, при яких існують правові зв'язки між двома суб'єктами
купівлі-продажу закупок через укладання договору поставок;

- посередницькі закупки, при яких особа, що здійснює проект, вступає у правові відносини з посередником, тобто особою, яка сприяє забезпе­ченню проекту необхідними ресурсами;

- біржові закупки, при яких особа, що здійснює проект, самостійно, або
через брокерів на товарних чи універсальних біржах укладає контракти
на поставку необхідних матеріально-технічних ресурсів.

Організація матеріального забезпечення може здійснюватися через систему виробтічо-технологічної комплектації. Ця система передбачає єдність комплектного виготовлення конструкцій та виробів, поставки та транспортування усіх матеріальних ресурсів відповідно до технологічної послідовності реалізації проекту та сприяє найбільш раціональному та бе­режному використанню ресурсів.

На стадії розробки проекту (планування) створюється модель техно­логічної комплектації. У складі планів проекту розробляється уніфікована иормативно-технологічна документація (УНТД) - комплекс документів, який є нормативною базою виробннчо-технологічної комплектації. Компле­кти конструкцій, виробів та матеріалів постачаються централізовано, зазви­чай, у повній технологічній готовності для виробничого споживання, у кон­тейнерах та пакетах безпосередньо у робочу зону проекту.

Поряд із розвитком виробничо-будівельної комплектації через буді­вельні організації подальший розвиток отримала форма постачання будов через територіально-посередницькі підприємства (оптторги) за замовленням проектних команд замовника. Останнім часом у сфері матеріально-технічного забезпечення проектів ночами використовуватися нові методи та технології, які базуються на концепції логістики.

Логістика - це наука управління матеріальними потоками від почат­кового джерела до кінцевого споживача з мінімальними витратами, пов'язаними з товарним рухом та потоком інформації. Основою логістики є логістичні ланки, за якими проходять товарний та інформаційний потоки від постачальника до споживача, а саме: постачання матеріалів, сировини та напівфабрикатів; збереження продукції та сировини; виробництво товарів; розподіл, у т. ч. відвантаження товарів зі складу готової продукції.

Розрізняють логістику, пов'язану із забезпеченням виробництва ма­теріалами: закупівельну, виробничу, збутову або маркетингову. Окремо ви­діляють транспортну логістику, яка за змістом є складовою частиною кож­ного з трьох видів логістики.

Невід'ємною частиною усіх видів логістики є обов'язкова наявність логістичного інформаційного потоку, який містить збір даних про товарні потоки, їх передавання, обробку та систематизацію з подальшою видачею готової інформації. Таку систему називають комп 'ютерною логістикою.

Важливим у процесі забезпечення матеріально-технічними ресурсами проектів є визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах для реа­лізації інвестиційних проектів, яке проводиться за такими напрямами:

- визначаються види та кількість матеріалів, сировини та комплек­туючих виробів, то перероблятимуться;

-вивчається ринок відповідних матеріалів, сировини та комплек­туючих виробів і підбираються такі умови їх постачання, які будуть най­більш сприятливі стосовно якості, кількості, вартості, доступності та надій­ності поставок;

-передбачається альтернативний варіант забезпечення кожним ви­дом ресурсів;

-розраховуються можливі втрати матеріалів і сировини при транс­портуванні та зберіганні;

- складається оптимальна програма поставок матеріалів сировини та устаткування, яка б задовольняла умовам якості, кількості та вартості.

Крім того, з кожного виду ресурсів, таких як електроенергія, вода, тепло-енергія, слід визначити джерела постачання та їх доступність, надій­ність, можливий вплив роботи державної електромережі на роботу підпри­ємства та вплив перебоїв у забезпеченні ресурсами.

Серед питань, що сприяють забезпеченню робочою силою, потрібно визначити необхідну чисельність робітників та службовців для всього прое­кту; вивчити можливі джерела залучення управлінських, технічних кадрів, кваліфікованої та некваліфікованої робочої сили; з'ясувати можливості пе­репідготовки місцевого персоналу, оцінити продуктивність його праці; про­аналізувати й оцінити ставки заробітної плати у минулому, діючі та на май­бутнє.

Погреби в матеріально-технічних ресурсах для реалізації інвестицій­них проектів визначаються, аналізуються та уточнюються на стадії підгото­вки ТЕО як у кількісному, так і в якісному вигляді. При виконанні цієї робо­ти необхідно розглядати соціально-скономічні, фінансові та технічні факто­ри, які можуть сильно вплинути на види, кількість та якість ресурсів. До них, зокрема, належать:

У соціаіьно-економічні фактори: соціальне та культурне середо­вище, соціально-економічну політику та регулювання, інфраструктура ме­режа, система транспорту та комунікацій;

- комерційні та фінансові (економічні) фактори: розмір проекту, кваліфікація та продуктивність прані персоналу, вимоги ринку до якості продукту, матеріалів, сировини тощо;

У технічні фактори: сфера промисловості, технологія та техноло­гічний процес, тип машин та обладнання, виробнича потужність та розраху­нковий обсяг виробництва.

Найважливіший етап у забезпеченні матеріально-технічними ресур­сами проекту є забезпечення будов технологічним обладнанням, яке класи­фікується за такими ознаками:

• виробниче призначення;

• особливості конструювання та умови виготовлення;

• умови надходження, зберігання та монтажу;

• строки експлуатації та умови виведення з виробництва та інші.
Організація комплектування обладнання для підприємств, що буду­
ються або реконструюються, здійснюється з урахуванням таких специфіч­
них особливостей:

- тривалість циклу виготовлення обладнання потребує ретельної розробки документації та попереднього замовлення обладнання на заводах, відповідної галузі промисловості. Це передбачає тісний взаємозв'язок дій проектної команди замовника, проектувальника та виробника обладнання;

- поставка обладнання (передусім, основного технологічного) для об'єкта, що будується або реконструюється, здійснюється одночасно;

- складність та велика відповідальність комплектації обладнання окремими елементами, частками, вузлами та комплектуючими виробами за кооперацією, що випускаються підприємствами-співвиконавцями, у декіль­ка раз збільшується при переході до великоблочного постачання; поставка більшої частини обладнання у вигляді укрупнених вузлів та блоків, монтаж яких потребує ряд виробничих передзбірних операцій;

- необхідність чіткої узгодженості планів комплектування з плана­ми фінансування капітального будівництва, планами будівельно-монтажних робіт та планами виробництва машинобудівельних заводів;

- необхідність узгодженості планів комплектування з планами роз­поділу продукції різними збутовими організаціями.

Комплектування будівель обладнанням здійснюється методом за елементами або методом укрупнених комплектних поставок обладнання підвищеної заводської та монтажної готовності.

Найбільш поширеними є поставки комплектних технологічних ліній (КТЛ) - це найбільш висока міра організації машинобудівного виробництва та більш прогресивний метод комплектування будівель обладнанням. Сут­ність цього методу полягає у тому, що постачальником усього обладнання, у тому числі не стандартизованого, а також усіх комплектуючих виробів, які входять у технологічну лінію або установку, незалежно від того, хто їх ви­готовляє, виступає одна комплектуюча організація. Комплектні поставки технологічних ліній, установок та агрегатів здійснюються на основі прямих договорів між постачальниками та замовниками за умови дотримання чер­говості поставок та проведення технічного нагляду та шефмонтажпих робіт. Поставки обладнання у вигляді КТЛ та агрегатів забезпечують: скорочення строків поставки; підвищення рівня комплектності та міри заводської гото­вності до монтажу обладнання, що поставляється; використання прогресив-

них форм планування та контроль за поставкою обладнання; раціональна організація служби технічного нагляду та шефмонтажу.

Матеріально-технічне постачання інвестиційних проектів здійсню­ється за графіками, які чітко пов'язані зі строками виконання будівельно-монтажних робіт. Графіки є обов'язковим додатком до договорів. Замовник або за його дорученням проектна команда, узгоджують з підпрнємствами-виробникамп технічні умови та іншу технічну документацію на виготов­лення та поставку окремих видів матеріально-технічних ресурсів, а також розглядають технічні питання, пов'язані з розміщенням замовлень на виго­товлення ресурсів.

7.7. МОНІТОРИНГ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

У період освоєння інвестицій (реалізації інвестиційного проекту), особливо, якщо цей період тривалий, ринкова кон'юнктура зазнає значних коливань, а це, своєю чергою, впливатиме на інвестиційний процес: зміню­ються інвестиційні попит та пропозиція, а отже змінюється і ціни на інвес­тиційні товари. Протягом певного часу можуть змінитися також потреби, заради яких розробляється інвестиційний проект. Крім того, початковій"! план може виявитися неспроможнім через ряд факторів, наприклад, перене­сення строків початку будівництва, перегляд умов фінансування, необгрун­тованого планування зв'язків між завданнями проекту, зриву постачання документації або обладнання постачальниками, непередбачених технічних труднощів, зміни зовнішніх умов тощо.

Таким чином, усі основні елементи інвестиційного проекту мають ретельно контролюватися керівництвом проекту. Менеджер проекту має визначити процедуру та встановити послідовність збору даних через певні інтервали часу, проводити аналіз одержаних результатів, аналізувати пото­чні відхилення фактичних та планових показників і прогнозувати вплив по­точного стану справ на виконання обсягів робіт, що залишилися.

Система контролю за інвестиційним проектом, має містити: зміст інформації, що аналізується; структуру звітів та відповідальність за збір даних; аналіз інформації та прийняття рішень. Усі ці заходи розробляються до реалізації проекту за участю усіх зацікавлених сторін. Система керівниц­тва має забезпечити необхідний вплив там і тоді, коли і де вони необхідні. Наприклад, якщо виникає затримка введення об'єкта в експлуатацію, то прискорити цей процес можливо за рахунок перерозподілу матеріальних, фінансових чи трудових ресурсів. Якщо ж затримується поставка проектної документації, збільшуються витрати на матеріали та обладнання, субпідря­дники порушують директивні строки, то необхідно переглянути план проек­ту. Корекція плану може бути обмеженою переглядом основних параметрів,

а може вимагати розрооки нової моделі, починаючи з поточного стану до моменту закінчення робіт.

Основними принципами побудови ефективної системи контролю в процесі реалізації інвестиційного проекту мають бути:

> наявність чітких планів;

> наявність реальної системи звітності;

> наявність ефективної системи аналізу фактичних показників та тенденцій;

> наявність ефективної системи реагування.

Плани мають бути змістовними, чітко структури юван ими та фіксо­ваними з тим, щоб забезпечити основу для контролю. Якщо плани понов­люються часто та без застосування процедур контролю за змінами, то конт­роль за проектом буде втрачений.

Звіти мають відображати стан проекту щодо вихідних планів на ос­нові єдиних підходів та критеріїв. У результаті аналізу зібраних даних кері­вництво проекту має визначити, чи відповідає поточна ситуація запланова­ній, а якщо ні, то вирахувати розмір наслідків відхилень. Спеціальні звіти мають використовуватися для передбачення тенденцій у вартісних та часо­вих оцінках робіт проекту. У найпростішому випадку передбачення можуть вказувати на збільшення вартості проекту, або на затримки по строкам. За­вершальним етапом процесу контролю за проектом є дії, які приймаються керівництвом та направляються на переборення відхилень у процесі робіт проекту. Ці дії можуть бути направлені на виправлення виявлених недоліків та переборення негативних тенденцій у рамках проекту.

У рамках функцій контролю та оперативного управління реалізацією проекту вирішуються завдання вимірювання, прогнозування та оцінки опе­ративної ситуації, що склалася, за досягнутими результатами, витратами часу, ресурсів та фінансів, аналізу та усунення причин відхилення від роз­робленого плану та корекція плану. Отже, при управлінні проектом контро­люються три основні кількісні характеристики такі, як час, обсяг робіт та вартість. Крім того, керівництво відповідає за управління змістом робіт, якістю та організаційною структурою.

Механізм проведення постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій називають моніторингом інвестиційних проектів. За­гальний моніторинг проекту здійснює інвестор (замовник) або від його іме­ні дирекція підприємства, що будується. Такий моніторинг за угодою з інве­стором можуть здійснювати фірма-девелопер або генеральний підрядник відповідно до договору консорціуму.

Побудова системи моніторингу реалізації інвестиційного проекту має оазуватися за такими принципами:

1. Вибір для спостереження найбільш важливих напрямів реалі­зації інвестиційного проекту.Реалізація цього принципу базується на то-

му, що, насамперед, спостереження має відбуватися за реалізацією календа­рного плану та бюджету проекту за окремими розділами.

2. Побудова системи інформаційних (звітних) показників зв ко­жного напряму реалізації інвестиційного проекту.Така система показни­ків має грунтуватися на даних оперативного бухгалтерського обліку та ста­тистичної звітності. Ця система відображає хід реалізації календарного пла­ну проекту за обсягами та найбільш важливими структурними показниками, виконання бюджету за обсягом та структурою витрат та інше.

3. Розробка системи узагальнюючих (аналітичних) показників за кожним напряму реалізації проекту.Система оціночних показників буду­ється, виходячи з мсти моніторингу окремих напрямів діяльності інвести­ційного проекту, та базується на привабливості для цього інформативних (звітних) показників. У розрізі кожного з напрямів формується конкретний перелік найбільш важливих оціночних показників.

4. Встановлення періодичності формування звітної бази даних (інформаційних та аналітичних показників).Така періодичність визнача­ється, виходячи з періодичності календарного плану та бюджету реалізації інвестиційного проекту. З урахуванням цієї періодичності розрізняють опе­ративні (тижневі або декадні) зведення, місячний чи квартальний звіт.

5. Аналіз основних причин, які призвели до відхилення фактич­них результатів від передбачених.У процесі такого аналізу розрізняють ті показники, за якими спостерігаються «критичні відхилення» від календар­ного плану та бюджету.

6. Виявлення резервів та можливостей нормалізації ходу реалі­зації інвестиційного проекту.У процесі реалізації цього принципу резерви розглядаються у розрізі окремих функціональних блоків з вивченням мож­ливостей замовника та підрядника з нормалізації ходу реалізації інвестицій­ного проекту.

7. Обгрунтування пропозицій зі зміни календарного плану та бюджету інвестиційного проекту.Завершальним етапом моніторингу ін­вестиційних проектів є розробка обгрунтованих пропозицій щодо коригу­вання календарного плану та бюджету проекту. У окремих випадках може бути обгрунтована пропозицію про «вихід» з інвестиційного проекту.

Отже, розроблена за цими принципами система моніторингу реаліза­ції інвестиційного проекту має коригуватися при зміні інвестиційного сере­довища, напрямів інвестиційної діяльності та інших факторів.

Основним напрямом моніторингу реалізації інвестиційного проекту є своєчасне виявлення відхилень від календарного плану та бюджету, які ви­кликають зниження ефективності інвестиційної діяльності: аналіз причин, які призвели до цих відхилень, та розробка пропозицій з відповідного кори­гування окремих напрямів інвестиційної діяльності з метою її нормалізації та підвищення ефективності.

Хід робіт, що підлягають виконанню відповідно до календарного плану, відстсжусться на основі збору та обробки інформації. При цьому цінним джерелом даних є звіти виконавців про хід виконання робіт. Збір та обробка інформації дозволяють не тільки оцінювати поточний стан справ, але і прогнозувати подальший хід робіт.

Для оцінки виконання календарного плану й окремих робіт отримує застосування цілий ряд методів.

Метод простого контролю (метод «0-100») дозволяє відстежувати тільки моменти завершення робіт. Незавершеній роботі, в якій би стадії во­на не знаходилася, привласнюється оцінка 0 %, а завершений - 100 %, при­чому вважається, що робота виконана, тільки якщо досягнутий її кінцевий результат.

Метод детального контролю передбачає оцінку проміжних стадій виконання завдання. Наприклад, роботі привласнюється оцінка 50 %, якщо цілі досягнуті наполовину. Очевидно, що метод детального контролю скла­дніше методу «0-100», оскільки вимагає від менеджера оцінки міри завер­шеності робіт, що знаходяться в процесі виконання. У більшості випадків тільки використання цих двох методів дає прийнятні результати.

Коли не можливо точно оцінити стан виконуваної роботи, застосо­вують модифіковані варіанти методу детального контролю, наприклад, ме­тод «50/50», що пропонує оцінку міри завершеності роботи в той момент, коли на її виконання витрачено 50 % виділених коштів. Інша модифікація детального контролю - метод етапів - використовується, зазвичай, при аналізі робіт великої тривалості. Робота поділяється на ряд технологічних етапів, які визначають міру її завершеності.

Застосовуючи зазначені підходи, можна розробити інтегровану сис­тему контролю, що забезпечує облік міри завершеності як окремих робіт, так і проекту загалом, у т. ч. розрахунок за виконані етапи.

Отримана таким чином інформація використовується для вироблення управлінських рішень щодо успішної реалізації інвестиційного проекту.

Залежно від функцій учасників реалізації інвестиційної діяльності моніторинг можна спеціалізувати за видами, а саме:

- загальний моніторинг проекту здійснює інвестор (замовник) або від їх імені дирекція підприємства, що будується. Такий моніторинг за уго­дою з інвестором можуть здійснювати фірма-девелопер або генеральний підрядник;

- технічний моніторинг, який крім інвестора та його представни­ків, здійснюють звичайно генеральний проектувальник та інші проектува­льники -- у межах авторського нагляду. Технічний моніторинг проводиться з метою забезпечення відповідності об'ємно-планувальних та конструктив­них рішень, прийнятих у будівельній та технологічній частинах проекту, вимогам ДІіН, Держстандарті в та технічних умов;

-фінансовий моніторинг, який проводиться інвестором, замовни­ком, фірмою-девелопером (за їх дорученням) а також іншими учасниками проекту на першому етапі освоєння інвестицій (проектування та будівницт­во) за такими показниками, як загальний обсяг інвестицій за проектом, ви­трати на земельну ділянку, витрати на проектно-дослідницькі роботи, вар­тість будівельно-монтажних робіт (договірна ціна), контрактова вартість обладнання, інструментів та реманенту; джерела фінансування проекту; власний капітал, акціонерний капітал та інші залучені кошти; запозичені кошти, кредити банку та інші боргові зобов'язання; лізинг та інші запозиче­ні кошти; мобілізація внутрішніх ресурсів тощо. Постійному нагляду підля­гає річна програма завершення (продовження) інвестиційного процесу, від-стежуються місячні планові та фактичні обсяги інвестицій, будівельно-монтажних робіт, витрати на обладнання. Аналізується рівень використання власного капіталу, залучених та запозичених коштів, виявляються відхи­лення, обґрунтовується необхідність мобілізації внутрішніх ресурсів та ви­користання інших джерел фінансування. На цьому етапі в процесі фінансо­вого моніторингу вже можна робити оцінку поточних показників ефектив­ності інвестицій, розраховувані динамічну норму ефективності і порівнюва­ти її з внутрішньою, визначати можливий очікуваний строк окупності інвес­тицій за умовами року експлуатації підприємства (черги), який підлягає фі­нансовому моніторингу;

-маркетинговий моніторинг, який проводиться з метою забезпе­чення своєчасних поставок на будову матеріально-технічних ресурсів, і йо­го здійснюють ті учасники, на яких покладені обов'язки у контрактах з ма­теріально-технічного забезпечення будов.

Літера тура для вивчення теми

1. Господарський кодекс України. Прийнятий 16 січня 2003 року. N» 436-IV / Голос України 2003, № 49-50 від 14.03.2003.

2. Цивільний кодекс України. Прийнятий 16 січня 2003 року, № 435-1V. Редакція ЦКУ від 23.02.2006 p., чинна з 12.04.2008 р.

3. Закон. України "Про ціни і ціноутворення", від 22.09.2006 p., № 189-V / Відомості Верховної Ради, 2006, № 47, ет.462.

4. Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок затвердження ін­вестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплекс­ної державної експертизи" від 11 квітня 2002 p., № 483.

5. Постанова Кабінету Міністрів "Про затвердження Загальних умов укла­дення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" від 1 серпня 2005 p., № 668.

6. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової полі­тики України "Про затвердження Правил визначення вартості будівниц­тва (ДБН Д. 1.1-1-2000)". від 27.08.2000 р. № 174.

7. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової полі­тики України "Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України (ДБН Д. 1.1 -7-2000)" від 14 грудня 2000 p., № 285.

8. Державні будівельні норми України. Затверджено наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 20.01.2004 p., № 8.

9. Беренс В., Хавранек П. М. Руководство по оценке эффективности инве­стиций. - М.: Экономика, 1995. - 527 с.

10. Бланк II. А. Инвестиционный менеджмент. - К.: МП "Итем" ЛТД "Юнайтед Лондон Трейд Лимитсд", 1995. - С. 447.

11. Золотогоров В. Г. Инвестиционное проектирование: Учеб. пособ. -Мн.:ИП «Экоперспсктпва», 1998. - 463 с.

12. Мир Управления проектами / Под ред. X. Решке, X. Шелле. / Пер. с англ. - М.: Алане, 1993. - 304 с.

13. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002. -472 с.

14. Пересада А. А., Майорова Т. В. Ляхова О. О. Проектне фінансування: Підручник. К.: КНЕУ, 2005. - 736 с.

15. Управление инвестициями: В 2-х г. Т. 1 / В. В. Шеремет, В. М. Павлю-ченко, В. Д. Шапиро и др. - М.: Высшая школа, 1998. - 416 с.

16. Управление инвестициями: В 2-х т. Т. 2 / В. В. Шеремет, В. М. Павлю-ченко, В. Д. Шапиро и др. - М.: Высшая школа, 1998. - 5 12 с.

Контрольні запитання та завдання для вивчення теми

1. Охарактеризуйте зміст управління проектами.

2. Назвіть завдання та напрями, за якими здійснюється управління інвес­тиційними проектами.

3. Охарактеризуйте основні складові організаційної структури управління інвестиційними проектами.

4. Визначте основні цілі організації управління інвестиційним проектом.

5. Визначте роль різних рівнів організаційної структури проекту у прийн­яті рішень на різних стадіях проектного циклу.

6. Охарактеризуйте основні схеми управління інвестиційним проектом.

7. Охарактеризуйте основні підходи до організації інвестиційного проекту.

8. Визначте роль матеріально-технічного забезпечення для реалізації інве­стиційного проекту.

9. Охарактеризуйте процес визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах для реалізації інвестиційного проекту.

10. Визначте особливості забезпечення проекту технологічним обладнанням.

11. Що містить система контролю за інвестиційним проектом?

12. Визначте мету, види і напрями інвестиційного моніторингу.

13. За якими принципами має будуватися система моніторингу інвестицій­них проектів?

ТЕМА 8. ІНВЕСТИЦІЙНІ РЕСУРСИ