Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Сутність, причини та стан глобалізації світового фінансового середовища




Читайте также:
  1. Аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства
  2. Аналіз і оцінка фінансового стану підприємства-контрагента
  3. Аналіз конкурентного середовища підприємства. Оцінка конкурентоспроможності підприємства та його продукції
  4. Аналіз потенційних небезпек виробничого середовища
  5. Аналіз стану маркетингового середовища готелю
  6. Аналіз фінансового стану ТОВ «Шкіряний завод «Платан ЛТД».
  7. Банківська система : сутність, процес становлення, функції.
  8. Банківська система в механізмі фінансового регулювання, її сутність та функції.
  9. Вибіркове спостереження, причини і умови його застосування
  10. вивчити причини зносу автомобіля і методи його зменшення, ознайомитись з умовами, в яких відбувається експлуатація автомобіля.

ТЕМА ІІ

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ СВІТОВОГО ФІНАНСОВОГО СЕРЕДОВИЩА.

СВІТОВІ ФІНАНСОВІ КРИЗИ.

Сутність, причини та стан глобалізації світового фінансового середовища

Одним з факторів, який впливає на функціонування міжнародних фінансів, сьогодні виступає глобалізація. У річному звіті Міжнародного валютного фонду за 1997 р. «Глобалізація: можливості і проблеми» дається визначення глобалізації як «зростаючої економічної взаємозалежності країн усього світу в результаті зростаючого обсягу і різноманітності міжнародних угод з товарами та послугами, світових потоків капіталу, а також унаслідок прискореного і повсюдного поширення сучасних технологій».

Термін глобалізація вперше був введений в 1983 році американським економістом Т. Левіном. Він визначив глобалізацію як процес злиття ринків окремих продуктів, що виготовляються ТНК. У зв’язку з цим глобалізація виступає відносно новим явищем, хоча її окремі форми були притаманні раннім Етапам розвитку економічних відносин.

Відтак, глобалізація – це за своєю сутністю вища стадія інтернаціоналізації, вона перетворює світове господарство на єдиний ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Глобалізація визначає процес швидкозростаючих взаємозв’язків і взаємозалежностей між національними ринками товарів, робочої сили, а також валют­ними і фінансовими ринками. Стрімке зростання обсягу фінансових угод і міжкраїнових потоків капіталу як один з найбільш значних і динамічних процесів у світовій економіці кінця ХХ ст. початку ХХІ ст. дає підстави для твердження, що тенденція глобалізації фінансової системи збережуться і в подальшому.

Глобалізація економіки приноси як вигоди, так і проблеми країнам світового суспільства. Найбільш очевидними вигодами глобалізації виступають:

Ø економічний розвиток;

Ø більш висока продуктивність виробництва;

Ø розповсюдження передових технологій не тільки у фінансовій сфері, але і в галузі фундаментальної і прикладної науки.

Відкрита економіка в сукупності з прозорою політикою місцевої влади призводить до швидкого економічного зростання. Зниження тарифних і нетарифних бар’єрів забезпечує щорічне збільшення світового ВВП від 100 млрд. долл. до 300 млрд. долл. Крім того, вона сприяє посиленню міжнародної координації. Глобалізація викликала переоцінку основних видів ризиків і методів їх обмеження, підсилила ефективність інвестиційних процесів.



Позитивний або від’ємний вектор змін в національній економіці під впливом глобалізації залежить від рівня розвитку економіки і позицій країни у світовому господарстві. Крім позитивної дії глобалізація несе одночасно і негативний ефект. Так, наприклад, в умовах глобалізації конкуренція змушує виробників знижувати собівартість продукції, скорочувати витрати на охорону навколишнього середовища, або переносити виробництво в країни де встановлені менш жорсткі екологічні стандарти.

Однозначної оцінки сучасної форми глобалізації, поки що не існує, оскільки таке явище порівняно недавно почало вивчатись. Однак зрозуміло, що однією з з рушійних сил глобалізації виступає фінансова складова. Вона стала самостійним процесом, який називають фінансовою глобалізацією.

Фінансова глобалізація виступає частиною глобалізації економіки і представляє собою процес формування і функціонування світової фінансової, валютної і кредитної систем, який супроводжується високою мобільністю капіталів на відповідних світових ринках. Структура фінансової глобалізації включає в якості суб’єктів – світові фінансові ринки, а також глобальні фінансові продукти.



Зміна напрямів і обсягів світових валютно-фінансових потоків відбувалася на ґрунті загальносвітової тенденції глобалізації економічного розвитку, у тому числі глобалізації міжнародних валютно-фінансових відносин. Аналітики фінансових ринків відзначають, що в основі глобалізації фінансової системи лежить взаємодія таких явищ:

Ø технічний прогрес, який дозволяє здійснювати міжнародні фінансові угоди у режимі реального часу і значно скоротити витрати на транспорт та комунікацію;

Ø зростаюча конкуренція, з одного боку, між кредитними і фінансовими інституціями на фінансових ринках, а з іншого – між самими фінансовими ринками внаслідок значного розвитку інформаційних технологій і телекомунікацій;

Ø реструктуризація кредитних і фінансових інституцій шляхом їх злиття і поглинання як наслідок зростаючої конкуренції між ними;

Ø широка інтернаціоналізація бізнесу через посилення транснаціонального характеру діяльності корпорацій;

Ø консолідація регіональних інтеграційних об’єднань;

Ø послаблення жорсткого контролю щодо здійснення міжнародних угод, пов’язаних з рухом капіталу дерегулювання фондових бірж як в індустріальних, так і в інших групах країн;

Ø макроекономічна стабілізація і реформи у ряді країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою, що створили сприятливий клімат для іноземних інвесторів; приватизація у країнах, що розвиваються, і трансформуючих, що сприяло виникненню нових комерційних боргових інструментів;

Ø широке використання «принципу важеля» (значне позичання коштів для своїх інвестицій) і розвиток процесів сек’юритиза­ції активів у промислово розвинутих країнах.

З 1980 р. система фінансових ринків стала функціонувати на глобальному рівні. Виникла світова фінансова мережа, яка об’єднала провідні фінансові центри різних країн: Нью-Йорк та Чикаго в Америці, Лондон, Цюріх, Франкфурт, Париж, Амстердам в Європі, Гонконг, Токіо, Багамські та Кайманові острови, Сінгапур, Бахрейн в Азії. Ці центри оперують із космополітизованими фінансовими активами, які втратили національну належність і прямують до районів сприятливої господарчої кон’­юнктури.

Зміцнення зв’язків між зазначеними центрами, по суті, означало фінансову революцію, яка має три ключові аспекти: по-перше, глобальна присутність міжнародних фінансових інституцій; по-друге, міжнародна фінансова інтеграція; по-третє, швидкий розвиток фінансових інновацій.

Розглянемо кожний аспект фінансової революції. Так, перший аспект полягає в тому, що особливого значення набуло формування системи міжнародних фінансових інституцій, серед яких організаціями світового рівня є спеціалізовані інститути ООН – Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), регіональні фінансові інституції, що виникли внаслідок завоювання політичної незалежності країнами «третього світу» й у зв’язку з необхідністю вирішення їхніх економічних проблем.

Другий аспект. Провідні країни світу – США, Великобританія, Японія значно послабили державний контроль над рухом капіталу. Великобританія зняла цей контроль у 1979 р., а в 1986 р. у країні було проведено реформування ринку акцій — так званий великий шок. США у 1980-ті роки, а Японія у 1986 р. розпочали лібералізацію внутрішніх фінансових ринків. Наслідком стало значне розширення фінансових ринків цих країн, посилення взаємопроникнення та переплетення національних фінансових капіталів, які почали більш вільно пересуватися з внутрішніх ринків на світові, і навпаки.

Третій аспект. Міжнародна фінансова інтеграція спричинила глибокі якісні зміни у фінансових технологіях. З’явилися фінансові інструменти. Прискорення руху потоків капіталів відбувається також завдяки запровадженню новітніх технологій у галузі телекомунікацій. Спостерігалося значне зростання фінансових інновацій.

Характеристиками фінансової глобалізації виступають наступні елементи:

Ø вільне та ефективне переміщення капіталів між країнами і регіонами світу, в тому числі за допомогою засобів зв’язку;

Ø функціонування світового валютного, кредитного і фінансового ринків;

Ø формування системи наднаціонального регулювання світових валютних, кредитних і фінансових систем;

Ø стратегічна участь у міжнародних валютних, кредитних і фінансових відносинах транснаціональних корпорацій.

Головними суб’єктами фінансової глобалізації виступають:

Ø міжнародні і регіональні фінансові організації (МВФ, група всесвітнього банку, СОТ, ЄБРР та інші);

Ø транснаціональні корпорації, інституціональні інвестори, включаючи пенсійні, інвестиційні, хедж фонди, страхові компанії.

Транснаціоналізації банківської інфраструктури і міжнародних кредитних і розрахункових операцій сприяє швидкий розвиток електронних засобів комунікації і супутникового зв’язку, що стимулює та прискорює розвиток платіжних систем, торгівлі в євровалютах та інших операцій на світових фінансових ринках. Оскільки фінансові суб’єкти глобалізації діють на багатьох ринках, вони, природно намагаються їх уніфікувати.

Фінансова глобалізація в значній мірі пов’язана з глобалізацією фінансових ринків. Вона розвивається і розповсюджується через ринкові механізми, що дає її ряд переваг. Наприклад, інвестори можуть гнучко реагувати на зміни курсів валют і відсоткових ставок і тим самим впливати на урядову інфляційну політику, податкову дисципліну і політику управління державним боргом. Глобалізація ринків стала можливою після зниження бар’єрів на шляху руху капіталів як у розвинутих країнах, так і країнах, що розвиваються. Більша чи менша свобода фінансових операцій на іноземних ринках дозволяє згладжувати розмір відсоткових ставок на фінансових ринках окремих країн. однак різниця в грошово-кредитній політиці, а відповідно у цінах на кредитні, валютні і фінансові ресурси, в різних країнах ще зберігається. Це обумовлено різницею в економічному розвитку країн, а саме, відсутністю чіткої синхронізації економічних циклів національних економік.

Для глобального фінансового ринку характерні міжнародні масштаби здійснення операцій, безперервність протягом доби процесів інвестування, кредитування, торгівлі валютою, цінними паперами; доступність світового фінансового ринку для інвесторів і позичальників в любій точці земної кулі; використання електронних мереж (Інтернет).

Глобалізація світового фінансового ринку припускає його ріст у світових масштабах за рахунок збільшення оборотів торгівлі, кількості учасників і інструментів. Подальший ріст глобального фінансового ринку продовжується під впливом ряду факторів. Кількість суб’єктів, які впливають на світовий фінансовий ринок збільшується. Банки і страхові компанії, які вже закріпили свої позиції на місцевих ринках, можуть без перешкоди проникну ти на фінансові ринки інших країн, утворюючи філіали або дочірні компанії, тим самим розширюючи світовий фінансовий ринок. При цьому процес утворення нових фінансових інститутів, спроможних впливати на ситуацію на світовому фінансовому ринку, достатньо трудомісткий. Для цього необхідно або нестандартне ноу-хау, або великий обсяг інвестиційних ресурсів.

Законодавчо закріплені нормативи, які визначають кредитоспроможність суб’єктів фінансового ринку, підвищують вимоги до учасників валютних, кредитних і фінансових відносин. Ці нормативи виражають визначені задані співвідношення між оцінкою ризиків вкладень і розмірів статутного капіталу. В результаті підвищується не тільки кількість, але й якість фінансових суб’єктів.

Існують два напрями розвитку фінансової глобалізації. З однієї сторони фінансова глобалізація дозволяє фінансовим суб’єктам захистити себе від ризику неочікуваних і різких змін курсів валют і відсоткових ставок з використанням інноваційних фінансових інструментів. З другого боку фінансова глобалізація породжує міжнародну валютну, кредитну і фінансову нестабільність, яка вимагає відповідних механізмів для врівноваження.

Фінансова глобалізація виступає невідворотним процесом. Проте, неможливо обмежити зростання світових фінансових ринків і мобільність капіталу. Ці фактори слід використовувати на благо держави та людства.

Глобалізація через скорочення бар’єрів у міжнародній торгівлі сприяє економічному зростанню країни та її добробуту. Теоретично фінансова глобалізація розширюючи кордони доступу до міжнародного ринку капіталу, також зумовлює зростання і фінансовий розвиток національних економік, а також призводить до більш ефективного розподілу коштів як між країнами, так і в часі, що дозволяє значно збільшити диверсифікацію інвестиційних портфелів.

Важливим чинником формування глобального фінансового середовища стала інтернаціоналізація господарського життя. За рахунок активізації міжнародного виробництва ТНК постала необхідність створення нового фінансового середовища.

Другим чинником, що зумовлює глобалізацію світових фінансів, стало активне поширення науково технічних досягнень. Динамічний прогрес телекомунікацій та комп’ютеризації фінансової сфери до форсованого розвитку світової фінансової системи. це дозволило підвищити якість обробки фінансової інформації, забезпечити надзвичайну швидкість здійснення міжнародних операцій та переміщення ресурсів між окремими сегментами фінансового ринку.

Третім чинником глобалізації сучасного фінансового середовища стала лібералізація міжнародних валютно-кредитних відносин і фінансових ринків, фінансова конкуренція посилює між країнами тенденцію лібералізації.

Четвертим чинником процесу глобалізації світових фінансів стало зростання інтеграції національних ринків грошей та капіталу. Прискорення темпів такої інтеграції, своєю чергою зумовлених також процесами інтернаціоналізації, інформаційної революції та лібералізації, поступово дало нову якість – виникла глобальна фінансова архітектура. Взаємо переплетіння національних фінансових ринків, зменшення бар’єрів між внутрішніми і міжнародними фінансовими ринками дало змогу величезним ресурсам вільно рухатись між різними сегментами світової фінансової системи.

Формування глобальної фінансової архітектури супроводжується стрімким зростанням світових фінансових потоків, різким збільшенням обсягів міжнародного переливу капіталу, гігантським розширенням масштабів міжнародних кредитних і фінансових ринків. Фінансові потоки у глобальному фінансовому середовищі проілюстровано на рисунку 2.1, основні сегменти фінансових потоків опосередковують рух товарів, послуг, а також міжкраїнний перелив капіталу.

 

 

Рис. 2.1. Основні сегменти світових фінансових потоків

В результаті зняття багатьма країнами різних обмежень на переміщення капіталу вплив внутрішніх факторів на національні фінансові ринки знизився, в той час як зовнішні фактори загальносвітового характеру стали домінуючими. Наприклад, зростання і падіння на фондових ринках більшості розвинутих країн і країн, що розвиваються в багатьох випадках виступають наслідком гри крупних світових інвесторів, які вкладають кошти у всі ринки. В даній ситуації велике значення набуває відстеження руху світових фінансових потоків, які не завжди сприятливо позначуються на регіональних ринках.

Фінансовий кризи, який зародився на одному ринку, може торкнутись і інших ринків, тому попередити його або зменшити негативні наслідки простіше, якщо прийняти одночасно дії і на ринку цінних паперів, і на строковому ринку, і на ринку іноземної валюти.

 

 


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 145; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2020 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты