Кризи як природній стан економіки. Причини та наслідки світових криз.

Протягом двохсот років становлення та розвитку світового індустріального суспільства в економіці багатьох країн виникали кризи, під час яких спостерігається наростаючий спад виробництва, скупчення нереалізованих товарів на ринку, падіння цін, крах системи взаєморозрахунків, крах банківської системи, банкрутство виробничих і торговельних фірм, різкий скачок безробіття. В спеціальній літературі економічні кризи характеризуються як порушення рівноваги між попитом і пропозицією на товари та послуги.

На початках з’явились кризи не виробництва сільськогосподарської продукції, з середини ХІХ століття – як порушення рівноваги між промисловим виробництвом і платоспроможним попитом.

Економічні кризи до ХХ століття обмежувались однією, двома або трьома країнами, в подальшому вони стали набувати міжнародного характеру. Не дивлячись на те, що в останні десятиліття світовим товариством створені механізми по попередженню світових криз (посилення державного регулювання господарських процесів, створення міжнародних фінансових організацій, проведення моніторингу та інше), як свідчить історія світових катаклізмів, ні точно передбачити, ні усунути кризові явища в світовій економіці не можливо. В Євразії і Америці протягом двох століть економічні кризи відбувались приблизно 20 раз.

Сьогодні економічні кризи торкаються практично всіх країн світу, за виключенням бідних держав, які знаходяться в перманентній фінансово-економічній кризі. Глобальні економічні кризи сьогодення проявляються через зростання цін на нерухомість і споживчі товари, скорочення робочих місць як в комерційних так і в державних організаціях, у відсутності стабільності та втраті віри у майбутнє. Світова економічна криза спроможна повністю змінити світову фінансово-економічну систему, підсилити роль держави у розробці та реалізації антикризових явищ.

Специфіка розвитку кризи, їх глибина і наслідки в тому чи іншому степені різняться за країнами та регіонами. В країнах СНД значну роль у розповсюджені кризи відіграла слабка власна економіка. Світова криза викрила економічні проблеми пострадянського простору, які можна оцінити як національні фактори у розповсюджені кризових процесів у цих країнах.

Серед основних проблем країн СНД, які посилили дію глобальної фінансово-економічної кризи 2008-2009 років в цих країнах слід виділити:

Ø нерозвиненість ринкових інститутів, включаючи недостатній розвиток національних валютно-фінансових систем, а також сильна залежність від іноземних кредитів;

Ø низький ступінь диверсифікації економіки переважно паливно-сировинної спрямованості (проблема «моноекспорта») і сильна прив’язаність до глобального інвестиційного попиту (нафта, нафтопродукти, метали, добрива);

Ø слабка конкурентоспроможність несировинних секторів економіки і висока залежність від імпортних товарів (технології, машини, обладнання і т.д.).

Природа кризових явищ у високо розвинутих країнах і країнах з ринками, що формуються (у тому числі країни СНД) є дещо різною, а відтак механізми за допомогою яких запущено розповсюдження кризи є також різними. Якщо у США «пусковим механізмом» розвитку кризових явищ стали проблеми на ринку іпотечного кредитування, то в деяких країнах пострадянського простору кризовий процес був запущений переважно в результаті проблем у банківській системі, і як наслідок у сфері кредитування реального сектору економіки.

На відміну від криз попередніх років, головною причиною кризи 2008-2009 рр. для країн СНД є існування глобальних факторів розвитку кризи – міжнародний рух капіталу (відтік грошових коштів за кордон і обмеження доступу до зовнішніх джерел фінансування) і зовнішня торгівля (зниження попиту на товари у світі пов’язане з цим падіння цін на експорт).

Проводячи невеликий екскурс в історію світових криз ХХ століття слід виділити Азіатську фінансову кризу, яка розпочалась у липні 1997 року в Таїланді. Початком кризи була девальвація тайської валюти, яка була сильно переоцінена по відношенню до долара США. Індонезія, Південна Корея і Таїланд найбільш всього постраждали від кризи у цей період. Гонконг, Малайзію і Філіппіни криза торкнулася в значному степені. Менш важкі кризові явища були в Китаї, Індії, Тайвані, Сінгапурі і В’єтнамі.

Протягом декількох місяців економічного зростання азіатські країни отримували міжнародні кредити. Величина зовнішнього боргу Таїланду була настільки великою, що країна виявилась неспроможною виконати свої зобов’язання і опинилась у стані банкрутства. Уряд країни провів девальвацію місцевої валюти. Як наслідок криза знайшла своє розповсюдження по всій Східній Азії. Можливе падіння південнокорейської економіки, 11-ої за значимістю економікою у світі спонукало МВФ надати допомогу азіатським країнам. МВФ було виділено Південній Кореї, Таїланду і Малайзії 40 млрд. дол.

Входження у склад Китайської республіки у 1997 році Гонконгу, спричинило економічне потрясіння в даній країні. Це було викликано тим, що світові інвестори вивели свої активи з азіатських бірж, Таїланд девальвував свою валюту, ініціювавши регіональну фінансову кризу. В наступні декілька місяців азіатські ринки обвалились. Інвестори Гонконгу спостерігали обвал індексу Hang Seng протягом трьох днів, який за цей час втратив більше четвертої частини своєї вартості.

Аргентинська економічна криза була проявом стагнації економіки країни протягом кінця 1990 років початку 2000 років. В 1999 році уряд країни стикнувся з високим рівнем безробіття і переоціненим курсом валюти із-за фіксованого обмінного курсу. В 1999 р. ВВП Аргентини знизився на 4 % і в країні почалась рецесія. Новий уряд не зміг запропонувати ефективної економічної програми, продовжуючи обраний курс попереднім урядом. Єдиною реальною дією була «заморозка» банківських депозитів. В 2001 році сума банківських рахунків становила 40 млрд. дол., уряд зобов’язав банки відмовитись видавати гроші. Наступним кроком уряду було переведення доларових збережень громадян в національну валюту, і населення втратило половину своїх заощаджень. Це було зроблено з метою погашення великої суми зовнішньої заборгованості країни.

Сучасна економічна криза в 2008-2009 роках торкнулась практично всіх країн світу. Ця економічна криза розпочалась як локальна іпотечна криза у США. Вона переросла у глобальну економічну кризу тільки із-за того, що в останнє десятиріччя економіка США пов’язана тісними зв’язками зі світовою фінансово-економічною системою. Тому любе потрясіння на ринках США викликає хвилі по всій світовій економіці.

Перші його ознаки з’явились ще у 2005 році, коли аналітики спостерігали зниження темпів росту цін на нерухомість. До цього моменту протягом довшого часу вони зростали завдяки таким факторам як природне дорожчання – результат інфляції, інвестиційної привабливості, яка була породжена вірою у постійний ріст цін та доступністю іпотеки. Саме доступна іпотека виявилась тим фактором, який вплинув на початок фінансової кризи.

Видача іпотеки призвела до того, що банки на початку 2008 року один за одним почали банкрутувати. Крім того із-за зменшення ліквідності стали дорожчими кредитні ресурси, як споживчі так і для компаній. В результаті компанії для розвитку не могли отримати кредитів, що призводило до їх закриття та виникненню нової хвилі безробіття.

Другою причиною, яка спровокувала глобальний економічний кризи стало «перевиробництво» доларів США. Іншими словами американський долар останнім часом практично нічим не був забезпечений. Тобто США виробляли товари та послуги на меншу суму ніж споживало. ВВП США становить приблизно 20 % світового ВВП. Споживають США 40 % виготовлених у всьому світі товарів і послуг, тобто до кризи виготовляли товарів і послуг на 1 долар, а споживали – на 2. При цьому, у США здійснювались колосальні витрати на різні соціальні і медицинські програми, тобто на програми, які спрямовані на підвищення рівня життя.

Розповсюдження світової фінансової кризи відбулось наступним чином: 1) американські банківські групи, які мають філіали та дочірні банки у всьому світі зменшили виділення коштів на їх розвиток; 2) акції банків, які відчули на собі вплив фінансової кризи стали падати в ціні; 3) дякуючи глобалізації, багато європейських банківських груп активно вкладали кошти в американську іпотеку. Відчувши негативну реакцію вони зменшили прогнози, щодо свого прибутку, що не могло не вплинути на падіння цін на їх акції на фондовому ринку. За рахунок цього почалась паніка на європейських біржах – фінансова криза перейшла до Європи.

Світова криза призвела до різних наслідків у різних країнах. При чому, в деяких країнах вона викликала фінансову кризу, в деяких – економічну, а в деяких – фінансово-економічну кризу.