Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Висновки. 1.Фінанси та фінансова система суспільства.




План

1.Фінанси та фінансова система суспільства.

2.Держбюджет - головна ланка фінансової системи. Роль ОВС у забезпеченні зменшення дефіциту Держбюджету України.

3.Податки та податкова система.

4.Фінансова політика.

Фінанси та фінансова система суспільства Термін “фінанси” походить від латинськогоfinancia, що означає обов’язкову сплату грошей. В сучасному розумінні цей термін почали застосовувати ще наприкінці XVIII ст. в Італії у значенні мобілізації державою грошей

для виконання своїх функцій. В такому розумінні фінанси слід визначити, по-перше, як продукт наявності держави і, по-друге, товарно-грошових відносин. Розвиток цих двох обставин призвів до того, що фінанси стали універсальним і дуже активним елементом економічного життя суспільства. Набули високого розвитку методи і форми мобілізації коштів та розподілу їх для задоволення потреб населення, удосконалення і розширення виробничих процесів у державі. Подальший розвиток фінансів призвів до появлення фінансового (насамперед, бюджетного) права, що утворює правовий грунт, об’єкт правового контролю з боку законодавчих структур. У системі правових чинників законодавчо фіксуються фінанси як економічна категорія.

Специфіка відносин, що визначають фінанси як економічна категорія, полягає в тому, що: 1) вони завжди мають грошову форму свого існування; гроші - обов’язкова умова фінансів; немає грошей - немає фінансів; фінанси - суспільна форма існування грошей, зумовлена ними; не треба, однак, ототожнювати гроші і фінанси: останні існують у вигляді грошових фондів, де яскраво проглядає мета використання грошей (наприклад, фонди відтворення, накопичення, споживання, амортизаційний та інші); 2) фінансові відносини мають розподільчий характер; різноманітність розподільчих відносин виявляється в розмаїтті таких категорій, як кредит, заробітна плата, ціна, премії і т. ін.; все це - фінансові категорії; взагалі ці категорії можна розподілити на дві великі групи - перша зв’язана зі створенням різних форм грошових доходів та накопичень у процесі первісного розподілу вартості суспільного продукту (по елементах “C”, ”V”, ”M”); друга зв’язана з перерозподілом вартості продукту між суб’єктами господарювання (вилучення частки прибутку в розпорядження держави, сплата податків і т. ін.); 3) рух грошей обов’язково супроводжується створенням та використанням фінансових ресурсів як матеріальних носіїв фінансових відносин; вони формуються у суб’єктів господарювання та держави за рахунок різних видів грошових доходів, відрахувань та перерахунків, а використовуються на розширене відтворення, матеріальне стимулювання працівників, задоволення соціальних та інших потреб суспільства. Використання фінансових ресурсів здійснюється, головним чином, через грошові фонди цільового та спеціального призначення (хоч можлива і нефондова форма їх використання). Крім того, для фінансових ресурсів необхідний їх обіг та кругообіг, а також належність кому-небудь із суб’єктів економічної структури (державі, фірмі, приватній особі та ін.); фінансові ресурси завжди регламентовані законодавчо-правовими чинниками їх формування та використання. Відсутність останнього призвело б до розвалу фінансової системи, виникнення стихії та анархії в русі фінансових ресурсів, нецільового їх використання.

Таким чином, фінанси- сукупність грошових відносин, що виникають у процесі розподілу та перерозподілу вартості суспільного продукту та частки національного багатства у зв’язку з формуванням грошових доходів та накопичень у суб’єктів господарювання та держави і використанням їх на розширене відтворення, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

Фінанси виконують наступні функції: 1) розподільчу, завдяки якій формуються первинні доходи (заробітна плата робочих, службовців, фермерів, селян, що зайняті у сфері матеріального виробництва); вторинні доходи пов’язані з перерозподілом засобів між галузями та територіями, суб’єктами праці та господарювання з метою більш ефективного та раціонального використання доходів та накопичень, а також забезпечення засобами існування працівників невиробничої сфери; 2) контрольну, завдяки якій виступають як інструмент формування та використання грошових доходів та фондів, тому об’єктивно віддзеркалюють хід процесу відтворення; контрольна функція виявляється в контролі за розподілом валового внутрішнього продукту по відповідних фондах та використанням їх за цільовим призначенням; 3) регулюючу, завдяки якій держава через фінанси (державні витрати, податки, кредит) втручається у процес відтворення, здійснює фінансову політику. Сукупність організаційних форм вияву фінансів утворює фінансовий механізм.

Фінансова система є розвитком більш загального поняття “фінанси”. Фінансова система - це сукупність елементів, що створюють окремі ланки фінансових відносин. Всі вони з’єднані в єдине ціле, але мають свою специфіку прояву у процесі відтворення. Наприклад, фінанси підприємств обслуговують матеріальне виробництво і з їх участю створюється валовий внутрішній продукт; через бюджет мобілізуються ресурси в централізований фонд держави, і гроші перерозподіляються; позабюджетніфонди також мають цільове призначення: пенсійний фонд мобілізує засоби на виплату пенсій; страховий фонд спрямований на виплати застрахованій особі грошей при страховому випадку. Кожна ланка фінансової системи являє собою форму та методи створення, розподілу та використання фондів грошових засобів держави та підприємств.

Фінансова система України включає такі ланки фінансових відносин: державну бюджетну систему; позабюджетні спеціальні фонди; державний кредит; фонди страхування; фінанси підприємств різних форм власності. Перші три блоки фінансових відносин - це централізовані фінанси, які використовуються для регулювання економіки і соціальних відносин на макрорівні. Фінанси підприємств - це децентралізовані фінанси, які використовуються для регулювання і стимулювання економіки і соціальних відносин на мікрорівні.

Держбюджет - головна ланка фінансової системи. Роль ОВС у забезпеченні зменшення дефіциту Державного бюджету України Держбюджет посідає провідне місце в бюджетній системі, яка в Україні включає: Держбюджет України, бюджет автономної Республіки Крим, місцеві бюджети. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведенимбюджетом України. Він використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України.

Держбюджет є основним фінансовим планом держави, основним фондом фінансових ресурсів, конкретний розмір якого відображає ступінь їх централізації. За своєю економічною суттю держбюджет - це грошові відносини, що виникають у державі з юридичними і фізичними особами у зв’язку з перерозподілом національного доходу (частково національного багатства) та створенням і використанням бюджетного фонду, який призначений для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони та державного управління. Завдяки держбюджету держава має можливість концентрувати фінансові ресурси на вирішальних ланках економічного і соціального розвитку.

Структурно держбюджет завжди включає дві складові частини: доходну та витратну. Доходи бюджету виражають економічні відносини, що виникають у державі з юридичними та фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду держави. Формою прояву цих економічних відносин є різні види платежів у державний бюджет, а їх матеріально-речовим втіленням - кошти, що мобілізуються у бюджетний фонд. Бюджетні доходи, з одного боку, є результатом розподілу вартості суспільного продукту між різними учасниками процесу відтворення, а з другого боку - виступають об’єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості, оскільки остання використовується для формування бюджетних фондів територіального, галузевого і цільового призначення.

Витрати бюджету виражають економічні відносини, що виникають у зв’язку з розподілом грошового фонду держави і його використанням
за галузевим, цільовим та територіальним призначенням. У витратах
бюджету виявляються дві сторони єдиного розподільчого процесу: розщеплення бюджетного фонду на складові частини і формування грошових фондів цільового призначення у підприємств, організацій, установ матеріального виробництва та невиробничої сфери, які одержують бюджетні асигнування.

Держбюджет України на 1998 рік становить по доходах 21.101 млн. гривень, по видатках - 24.481,8 млн. гривень. Доходи Держбюджету України формувались за рахунок таких основних джерел: податок на додану вартість (8.756.400 тис. грн.); акцизний збір (1.329.963 тис. грн.); мито, в т. ч. державне (146.210 тис. грн.); рентна плата (200.560 тис. грн.); низка джерел доходів Держбюджету України пов’язана із зборами - за спеціальне використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього середовища, внесків до Пенсійного фонду України, внесків до Фонду Чорнобиля, внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення, внесків до Державного інноваційного фонду і його регіональних відділень та інших джерел.

Видатки Держбюджету України спрямовані в таких напрямках: витрати на державне управління (1.075.314,9 тис. грн.), витрати на утримання судової влади (112.995 тис. грн.), соціальний захист та соціальне забезпечення населення (1.985.020 тис. грн.); фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу (541.058 тис. грн.); фінансування соціально-культурних закладів, установ та заходів (2.635.550 тис. грн.); фінансування науки (736.978 тис. грн.); фінансування промисловості та енергетики (1.909.600 тис. грн.); фінансування національної оборони (1.678.269 тис. грн.); фінансування правоохоронної діяльності та забезпечення безпеки держави (1.652.090 тис. грн.), в тому числі фінансування органів внутрішніх справ (572.430 тис. грн.); з бюджету також фінансується виплата всіх видів пенсій, зовнішньополітична діяльність тощо.

Перевищення видатків бюджету над його доходами - бюджетний дефіцит. Граничний розмір дефіциту Держбюджету України на 1998 рік встановлений в сумі 3.380.723 тис. грн., що становить 3,3% ВВП і 13,8% видатків Державного бюджету України або 21% витрат бюджету. Дефіцит - по­казник негативних явищ в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової оди­ниці. Причини дефіциту: спад виробництва, зменшення ефективності фун­к­ці­о­ну­вання окремих галузей, слабке технічне переоснащення та структурні зміни, великі воєнні витрати та витрати на управління, інші фактори. Шляхами подолання бюджетного дефіциту є скорочення витрат бюджету, зміни в податковій та кредитній політиці. До недавнього часу використовувалась і грошова емісія. Шляхом подолання дефіциту держбюджету можуть бути внутрішні та зовнішні державні позики. Збільшення суми державних позик веде до збільшення державного боргу. Державний борг - величина заборгованості (внутрішньої та зовнішньої) держави своїм кредиторам; він розділяється накапітальний і поточний. До першого відноситься вся сума випущених і непогашених боргових зобов’язань держави; до другого відносяться витрати дер­жави по виплаті доходів кредиторам та погашенню зобов’язань, термін спла­ти яких настав. Бюджет України на 1998 рік передбачає тільки на обслу­говування державного зовнішнього боргу витрати на суму 2.885.220 тис. грн.

Певна роль у забезпеченні зменшення дефіциту Державного бюджету України, зменшення державних боргових зобов’язань належитьорганам внутрішніх справ.

Перш за все, співробітники Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю, а також підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю постійно відслідковують та аналізують економічну ситуацію у різних сферах економіки щодо появи кримінальних ефектів та активно протидіють їм, сприяючи збереженню державних коштів.

Крім того, різні відділи цих служб розкривають злочини, які пов’язані з протизаконним використанням кредитних ресурсів держави, їх несвоєчасним поверненням та недоцільним використанням.

Суттєвого значення набувають різні заходи названих вище служб кримінальної міліції України, які пов’язані з їх протидією кримінальним аферам у сфері приватизації та роздержавлення: заниженню балансової вартості об’єктів приватизації, порушенню порядку проведення приватизаційних конкурсів та аукціонів, що суттєво зменшує можливості поновлення податкової частини Державного бюджету.

Важливо, на закінчення, підкреслити, що і самі підрозділи, служби та учбові заклади МВС є одними з найбільш значних споживачів витратної частини нашого Держбюджету, і кожний співробітник повинен дуже ретельно, ощадливо використовувати надану йому державою зброю, одяг, техніку, засоби зв’язку, службові приміщення та меблі, що буде, у свою чергу, сприяти зменшенню витрат з Державного бюджету України.

 

Податки та податкова система Важливим інструментом фінансової системи виступають податки. В сучасному суспільстві податки - основна форма доходів держави. Однак, крім чисто фіскальної функції (вилучення), податки використовуються

для впливу держави на виробництво, його динаміку, структуру, розвиток науково-технічного прогресу, тобто використовуються як стимул розвитку господарства. Ще А. Сміт визначив такі принципи оподаткування: рівно­мір­ністьвідносно доходу, визначеністьпо терміну та по розміру сплати, зручністьсплати, дешевизнапо відношенню до утримання податкового апарату. Важливо також, щоб податки сплачувались з доходу, а не з капіталу, бо таке оподаткування може нанести збиток національному капіталу, виникне загроза втрати країною шляхом оподаткування частки її капіталу. В той же час жодна фіскальна система не може забезпечити такі умови, при яких податки спла­чувались би тільки за рахунок доходів і не торкались капіталу. Тому об’єкт опо­даткування не один, їх багато; крім доходу і капіталу, до них включається земля, майно громадян, а також юридичних осіб. Численність об’єктів оподат­ку­вання вимагає не одного, а системи податків, які разом з розробленими державою принципами та методами оподаткування складають податкову систему.

Податкова система - сукупність податків, що діють у межах країни, методи та принципи побудови податків. Так, податкова система України включає державні та місцеві податки та збори, розділяється на податки фізичних та юридичних осіб (господарські структури). Останні, в свою чергу, діляться на податки: а) прямі; б) непрямі.Прямі податки - це податки на окремі об’єкти майна (земля, природні ресурси та інші) або доход окремих фізичних та юридичних осіб, що зменшують суму доходу платника; непрямі податки - це платежі, які включаються в ціну товару, збільшують її розміри і, нарешті, зменшують доходи платників. Найбільш розповсюджені непрямі податки в останні роки - це податки з обороту, з продажу, на паливо, на додану вартість, акцизи, митні пошлини. Ці податки яскраво фіксують фіскальну суть та інтереси держави. Значну частину податків становлять відрахування та внески до цільових фондів. Більш детально податкова система України відображена на рис. 46.

 

 


 

Рис.46. Система оподаткування в Україні

Стягнення податків та зборів в Україні регулюється податковим законодавством, яке постійно вдосконалюється. Найновішими з таких законів є: Закон України “Про податок на додану вартість”, прийнятий в квітні 1997 року (податок стягується по двох ставках: 20% і 0%; Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, прийнятий у травні 1997 року (основна податкова ставка 30%); Закон України “Про плату за землю”, прийнятий 19 вересня 1996 року; Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування”, прийнятий 18 лютого 1997 року; Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, прийнятий 18 лютого 1997 року, та інші.

 

Фінансова політика Фінансова політика - діяльність держави по цілеспрямованому використанню фінансів. Суть

фінансової політики багатогранна, включає: розробку науково обгрунтованих концепцій розвитку фінансів, визначення основних напрямків їх використання та розробку заходів по досягненню визначеної мети. В залежності від терміну та характеру завдань, що вирішуються, фінансова політика поділяється на фінансову стратегію та фінансову тактику. Перша визначає довгостроковий курс держави в галузі фінансів, передбачає вирішення широкомасштабних завдань, друга - вирішення завдань конкретного етапу розвитку шляхом своєчасного перегрупування та перерозподілу фінансових ресурсів та зміни засобів організації фінансових зв’язків між суб’єктами ринкової економіки.

Основна мета фінансової політики - оптимальний розподіл валового вну­трішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними верст­вами населення, територіями, створення надійних соціальних гарантій населенню.

Фактори, що впливають на фінансову політику, багатогранні, їх можна розділити на дві великі групи: зовнішні та внутрішні. До перших слід віднести залежність держави від економічних відносин з іншими державами (тут і поставки сировини, обмін технологіями, експортні можливості держави, її інтегрованість зі світовими економічними системами тощо). До других належать: форма власності, структура економіки, що склалася, рівень добробуту, стан розвитку економіки, організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, розвиток форм кредитування та ін. Тому можна сказати, що фінансова політика - динамічний процес, що змінюється з урахуванням практичної необхідності, потребує диференційованого підходу.

Це знаходить своє відображення в напрямках та формах здійснення фінансової політики. Перший напрямок - постійне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення; другийнапрямок - мобілізація і використання фінансових ресурсів по забезпеченню соціальних гарантій; третій напрямок - вплив за допомогою фінансового механізму на раціональне використання природних ресурсів, заборону технологій, що загрожують здоров’ю людини. Фінансова політика повинна бути спрямована на забезпечення права людини на життя в умовах здорового навколишнього середовища і впровадження передових ресурсозберігаючих технологій в умовах ринкової економіки.

Невід’ємними складовими частинами фінансової політики є: податкова політика, бюджетно-фінансова політика, кредитна політика. Найважливішими складовими частинами сучасної фінансової політики України є боротьба з інфляцією, подолання спаду виробництва та дефіциту бюджету, підвищення рівня соціального захисту населення. Це потребує визначення фінансового механізму, за допомогою якого здійснюється діяльність держави в галузі фінансів, розробки форм реалізації фінансової політики. Досвід показує, що існують три основні форми фінансової політики: 1) класична, головною метою якої є невтручання держави в економіку, збереження вільної конкуренції, використання ринкового механізму як головного регулятора господарських процесів. Наслідок цієї політики - стримання державних витрат і податків, забезпечення умов формування збалансованого бюджету; 2)регулююча, головною метою якої є втручання та регулювання державою циклічного розвитку економіки. Інструментами такої політики є збільшення державних витрат для регулювання попиту, головний механізм - подоходний податок по прогресивних ставках, що забезпечує вилучення доходів, які використовуються у вигляді заощаджень, перетворення їх в інвестиції. Проводиться дефіцитне фінансування, а сам дефіцит бюджету використовується для регулювання економіки. Класичне тлумачення ця форма політики знайшла в працях Дж. М. Кейнса та неокейнсіанців; 3) планово-директивна, головною метою якої є забезпечення максимальної концентрації фінансових ресурсів у державі для наступного перерозподілу згідно з основними напрямками державного плану розвитку економіки. Така політика проводилася в межах колишнього СРСР і будувалась на двоканальному вилученні чистого доходу (вилучалось до 80 % його), граничній концентрації повноважень в єдиному фінансовому центрі (Мінфіні). Така політика показала ефективність у критичних ситуаціях (війна та надзвичайні заходи фінансування в період відбудови народного господарства), однак надалі вона призвела до негативних наслідків, серед яких зниження ефективності виробництва, гальмування розвитку соціальної сфери суспільства, погіршення фінансового стану держави. Тому в Україні з прийняттям її незалежності почали вести принципово нову фінансову політику, що базується на використанні елементів ринкового механізму та системи державного регулювання.

Висновки

Фінансові відносини формуються об’єктивно при наявності двох умов: держави та товарно-грошових відносин; виникають у процесі перерозподілу вартості суспільного продукту та національного багатства у зв’язку з формуванням грошових доходів та накопичень. Держбюджет - головна ланка фінансової системи, складається з доходної та витратної частин. Важливий інструмент формування доходної частини бюджету - податки та податкове законодавство, що органічно включається в механізм проведення фінансової політики.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 78; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты