Прийнято розрізняти просте і розширене відтворення, а також звужене.

При звуженому відтвореннів кожному наступному циклі створюється продукт у зменшеному масштабі. Як правило, він стає більш низької якості і виробляється щораз меншим у кількісному та якісному відношенні рівнем розвитку продуктивних сил. Цей процес характерний для кризових станів.

При простому відтворенні в кожному наступному циклі відтворюється вироблюваний продукт у незмінних масштабах з однаковою якістю при незмінному рівні розвитку продуктивних сил. Весь додатковий продукт у цьому випадку йде на особисте споживання.

Розширене відтворення характеризується тим, що в кожному наступному циклі здійснюється кількісне і якісне збільшення вироблюваного продукту за рахунок більш високого рівня розвитку продуктивних сил. Джерелом розвитку служить частка додаткового продукту, яка використовується для формування фонду накопичення і подальшого його споживання, для кількісного і якісного зростання факторів виробництва, поліпшення організації та технології суспільного виробництва.

Економічний розвиток- це економічне зростання на базі якісного змінення структури факторів виробництва, яке забезпечує ефективне використання ресурсів.

Економічне зростання - це кількісні та якісні змінення у виробництві, що відображаються у його результатах. Такими є: ВНП; ВВП; ЧНП; НД і т.ін.

Критерії економічного зростання:

– ступінь розвитку суспільного розподілу праці та кооперації;

– розвиток різноманітності форм власності;

– ріст додаткового продукту;

– рівень розвитку предметів споживання, сфери послуг, знань людини та ін.;

– ступінь інтеграції та диверсифікації виробництва.

Розрізняють два типи економічного росту. Перший - екстенсивний.Він означає збільшення виробництва благ за рахунок кількісного змінення факторів виробництва.

Другий - інтенсивний.Він означає збільшення виробництва продуктів за рахунок якісного змінення факторів виробництва та їх кращого використання.

В сучасних умовах необхідне поєднання цих шляхів при переважаючому інтенсивному шляху розвитку.

Фактори інтенсифікації:

- прискорення науково-технічного прогресу;

- структурна перебудова господарства;

- економія ресурсів;

- перебудова системи управління;

- соціально-економічні фактори, що стосуються вдосконалення усієї сис­теми виробничих відносин.

Переважно інтенсивний шлях розвитку забезпечує нову якість економічного росту. Вона характеризується:

- новими джерелами економічного зростання;

- новим наповненням кожного відсотка приросту;

- новими критеріями та результатами економічного зростання.

Отже, необхідне таке суспільне відтворення, структура та обсяг якого відповідали б структурі та обсягу сформованих потреб; виробництво обсягу та якості продукції, які б відповідали поставленим вимогам суспільства і людини.

Класичний циклвключає в себе чотири фази: криза, депресія, пожвавлення та піднесення.

Криза - це різке скорочення ділової активності: падіння цін, зменшення капіталовкладень, виробництва, зайнятості, збільшення безробіття, позичкового відсотка.

Депресія- це фаза пристосування господарського життя до нових умов і потреб, фаза набування нової рівноваги. Спад зупиняється, виробництво ще здійснюється на звуженій базі, хоча ціни та умови господарювання стабілізуються.

Пожвавлення- це фази, коли починають здійснюватися перші кроки вперед. Зростають капіталовкладення, виробництво, зайнятість. Відновлення охоплює перш за все галузі, що виробляють засоби виробництва. Пожвавлення завершується досягненням докризового рівня.

Піднесення- це фаза, яка характеризується цілою хвилею нововведень. Виникають нові підприємства та нові товари, стрімко зростають капіталовкладення, курси акцій, цінних паперів, заробітна плата. Виробництво та торгівля функціонують з прибутком. Але вже на цій фазі зростає напруженість у економічній діяльності, яка з часом призводить до нової кризи.

Вирішальноюпричиноюекономічного циклу є виробництво капітальних благ, або поновлення основного капіталу.

В нинішній час циклічний характер розвитку зберігається, але розвиток НТП та державне регулювання привносять низку суттєвих особливостей в економічний цикл.

Можна виділити декілька:

– посилюється асинхронність світового циклу, тобто нерівномірність визрівання тих чи інших фаз циклу по різних державах та регіонах;

– фаза кризи стала менш тривалою, а падіння відбувається у відносно менших розмірах;

– відбувається скорочення фази піднесення;

– перехід від піднесення до кризи все більше відбувається через смугу застою і повільного скорочення суспільного виробництва;

– відбувається ріст товарних цін під час кризи;

– рух від кризи, у ряді випадків, йде відразу до піднесення;

– скорочується тривалість економічного циклу.

Теорія “довгих хвиль” М.Д.Кондратьєва пояснює, що фазові переходи пов’язані з періодичними технічними революціями та структурними кризами в економіці (проміжок між початком фаз відновлення складає 45 років, фаз тривалого піднесення - 54 роки, великої кризи - 50 років). Криза з’являється тоді, коли стара структура економіки в цілому приходить до конфлікту з запитами нової технології. Інерція складеної структури затягує перебудову, роблячи її болісною та тривалою. Коли стара структура ще переважає, загальні темпи росту різко падають, що веде до застою суспільного виробництва, порушується нормальне функціонування ринків та грошової сфери, загальні умови господарювання залишаються несприятливими.

Криза долається, коли стара структура, накінець, починає уступати місце новим галузям виробництва, новим формам організації та регулювання.

Механізм “довгої хвилі” складається із взаємодії верхньої та нижньої протилежних точок.

Є дві різні сили, дії котрих примушують економіку скорочуватися в вищій точці піднесення.

Перша сила - вплив НТП на норму прибутку. Коли розповсюдження нової техніки замінюється малоефективними модифікаціями, капіталовіддача перестає рости і починає зменшуватись. Починається спад в економіці.

Падіння прискорюється дією другої сили - з’являються надлишкові потужності та перенакопичення капіталу. Комбінація цих сил визначає верхню протилежну точку. Рух хвилі приходить до нижньої точки. Коли загальна норма прибутку знижується достатньо низько, коло потенційно прибуткових, хоча і дуже ризикованих, індивідуальних вкладень стає достатньо широким. Інвестування приносить індивідуально високу норму прибутку і повільно сприяє тому, що загальна норма прибутку перестає падати. Позначається тенденція до росту норми прибутку, що дає імпульс для більших модернізацій як у техніці, так і в виготовлюваній продукції. Починається фаза відновлювання та економічне зростання.

Економічна безпека- це здатність різних суб’єктів господарської діяльності попередньо нейтралізувати різні негативні фактори (зовнішні або вну­трішні) та активно протидіяти їм, забезпечуючи при цьому максимальну ефек­тивність відтворення своєї діяльності. Структуру поняття «безпека», скла­довою частиною якої є «економічна безпека», викладено у схемі (див. рис. 42).

Рис. 42. Структурна схема поняття «безпека»

Таким чином, ця категорія (економічна безпека) є, по-перше, складовим структурним та універсальним явищем, яке має особливе значення практично для усіх господарчих одиниць; по-друге, засоби додержання економічної безпеки в різних умовах та для різних об’єктів будуть мати свою специфіку, тому важливо відрізняти її різні рівні.

Економічна безпека макрорівня (економічна безпека України)- це здатність національної економіки України активно протидіяти впливу вну­тріш­ніх та зовнішніх загроз, попередньо нейтралізувавши його, з метою забез­пе­чення стабільної соціально-економічної ситуації в державі, цивілізованих умов життя громадян, реалізації військово-стратегічних завдань, з переважною орієнтацією на використання внутрішніх ресурсів.

Ефективну реалізацію економічної безпеки України ускладнює дія таких зовнішніх факторів:

– проникання в українську економіку міжнародних злочинних угруповань та капіталу кримінального походження;

– діяльність закордонних фірм, які мають на меті згортання виробництва конкурентоздатної продукції;

– стимулювання закордонними суб’єктами вивозу капіталу, стратегічної сировини, інтелектуального потенціалу з України;

– збір та викладення інформації, яка пов’язана з виготовленням в Україні новітніх зразків техніки, технології, НДДКР вище світового рівня.

Крім того, на економічну безпеку діють і такі внутрішні фактори:

- зростання загального рівня злочинності, її організованих форм та її проникнення у різні сфери суспільних відносин, особливо в економіку;

- різке зростання економічної злочинності переважно у таких формах прояву, як порушення правил валютних операцій, виготовлення та збут підроблених грошей або цінних паперів, контрабанда, ухилення від сплати податків, порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю, фіктивне підприємництво чи банкрутство;

- розповсюдження корупції та активні спроби злочинних елементів проникнути до органів державної влади з метою отримання кримінальних ефектів від їх участі у приватизації, зовнішньоекономічній діяльності.

Дія зовнішніх та внутрішніх факторів носить комплексний, зростаючий характер та потребує постійної координації зусиль усіх правоохоронних органів, інших державних структур, для чого доцільно розробити положення єдиної державної програми по забезпеченню різних напрямків економічної безпеки України та суворо дотримуватись їх.

Поряд з економічною безпекою макрорівня потребує глибокого аналізу еко­номічна безпека мікрорівня (економічна безпека фірми), під якою розу­мі­ють­ здатність окремої фірми нейтралізувати та активно протидіяти впливу різних факторів, домагаючись при цьому максимальної ефективності своєї діяльності.

Виходячи з даного тлумачення, сама реалізація системи економічної безпеки фірми потребує здійснення захисних заходів з наступних напрямків:

- виробничо-технологічна безпека фірми;

- комерційна безпека фірми;

- фінансова безпека фірми.

Треба зазначити, що здійснення усіх заходів з безпечного функціонування фірми повинно базуватися на таких принципах:

- комплексність (необхідність водночас здійснювати заходи з економічної безпеки з різних напрямків);

- безперервність (проведення заходів по забезпеченню ефективного функціонування фірми від моменту виникнення фірми до її ліквідації);

- напруження зусиль в окремі моменти життєдіяльності фірми (критичні періоди) по забезпеченню її безпеки.

Саме базуючи свою діяльність на цих принципах, державні право­охо­рон­ні служби (МВС, СБУ), служби безпеки фірм та банків, спеціалізовані охорон­но-детективні агентства у тісній взаємодії здатні ефективно забезпечувати найбільш безпечне функціонування фірми та національної економіки України в цілому.