Наукові засади вікової періодизації розвитку дитини. Сенситивні періоди розвитку. Кризи психічного розвитку.

Існує дві точки зору на розвиток дитини в цілому: одна - процес розвитку неперервний (розвиток проходить рівномірно, без зупинок, без прискорення чи уповільнення, тому немає чітких меж, що виділяють певні етапи розвитку людини); інша - перервний процес і дискретний тобто відчувається нерівномірна, з прискоренням і уповільненням, тому можна, виділити певні етапи і періоди розвитку, що якісно відрізняються один від одного). Дана точка зору перевірена практикою і теоретично глибоко обґрунтована, тому сучасні психологи її дотримуються і визначають вікові періоди: вік немовляти - 0-1рік; раннє дитинство - 1-3 роки; дошкільний вік - 3-6 років; молодший шильний вік - 6-10 років; підлітковий - 11-15 років; рання юність - 15-18 років; Такі особливості були відкриті відомими психологами і створили наукові засади для вікової періодизації: а) Л. Виготський пояснив історизму та принципи розвитку в дитинстві. На цій основі вікові періоди життя людини залежать від конкретних історичних умов. б) А. Леонтьєв і Ельконін пояснили у кожному віковому періоді характерний тип діяльності, який найкраще стимулює розвиток дитини (так для немовляти провідна діяльність-конкретне емоційне спілкування, маніпуляція з різними предметами. крім того, в результаті провідної діяльності учнів в учнів з"являються певні особистісні новоутворення (у підлітків формується самооцінка, критичність до оточуючих, прагнення Бути самостійними, дорослими). Вихователь має розуміти, що перехід від одного до Іншого вікового періоду може супроводжуватися кризою (потребою у вирішенні суперечностей між "можу" і "треба"", яку дитина переживає як розгубленість, депресію). Найбільш яскраві кризи у новонародженого ( 0-1 місяць); у 2-3 роки криза ("я сам"); у підлітковому віці з'являється потреба бути дорослим що спричиняє вікову кризу. Взагалі визначено у людському житті 3 кризових періодів.

Вчителеві необхідно у роботі з дітьми враховувати соціальну ситуацію розвитку, тобто за Виготським - це поєднання типових для кожного віку дитини внутрішніх процесів розвитку, особливостей розвитку: пам’яті. мислення, мовлення) і зовнішніх умов (форм, методів навчання і вивчання які стимулюють розвиток і появу в кінці вікового періоду новоутворень) певні уміння, якості, здібності дитини). Вік дитини у процесі розуміється як конкретний обмежений у часі етап психічного, фізичного та особистісного розвитку дитини що характеризується певними особливостями.