Історико-педагогічна характеристика основних видів організації навчального процесу.

Концепція програмованого навчання почала розвиватися в 40-50-х рр. у США, а пізніше в Європі. Програмоване навчання надало поштовх розвиткові технологій навчання, розробці теорії та практики технічно складних навчальних систем. Програмоване навчання - метод навчання людини з використанням програші управління процесом засвоєння знань, умінь та навичок, складеної так, що на кожному ступені навчального процесу чітко обумовлюються ті знання, уміння і навички, які мають бути засвоєні, і контролюється процес засвоєння". Головна ідея - управління умінням, навчально-пізнавальними діями учнів за допомогою навчальної програми. В теорії та на практиці програмованого навчання сформувалися два відносно самостійні підходи - лінійний та розгалужений.

Лінійне програмування в навчальному процесі - розподіл навчального матеріалу на дрібні порції; активізація діяльності учнів шляхом вказівок що і як робити; негайна оцінка відповіді або дії.

Розгалужене програмування подавати навчальний матеріал не малими порціями, а логічно завершеними і великими блоками для того, щоб під час виконання контрольного завдання визначати правильну відповідь з набору відповідей.

У 50-х рр.20ст, з"явився новий вид навчання, який дістав назву проблемного. Проблемне викладання ґрунтується не на передаванні готової інформації, а на отриманні учнями певних знань та вмінь шляхом вирішення теоретичних і практичних проблем. Суттєвою характеристикою цього викладання є дослідницька діяльність учня, яка з*являється в певній ситуації і змушує його ставити питання - проблеми, формулювати гіпотези та перевіряти їх під час розумових і практичних дій. Основні переваги проблемного навчання полягають у тому, що вона розвиває розумові здібності учнів як суб'єктів навчання.

Розвивальне навчання орієнтує дидактичний процес на потенційні можливості людини та на їх реалізацію. Розвивальне навчання : спрямованість принципів, методів і прийомів навчання на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можливостей школярів : сприймання, мислення, пам'яті, уяви тощо. Розвивальне навчання формує мислительні здібності, самостійність школярів, інтерес до навчання, а також удосконалює різні форми сприймання. Це навчання здійснюється у формі залучення суб'єктів учіння до різних видів діяльності, використаний у викладанні дидактичних ігор, дискусій, інших методів з метою збагачення творчого мислення, пам'яті, мови тощо. Основою уміння в структурі такого навчання є зв’язок „мета — засіб-контроль", а центральною ланкою самостійна