Методи контролю та самоконтролю навчальних досягнень учнів. Особливості контролю і оцінки результатів навчання в сучасних умовах.

Методи контролю - сукупність методів, які дають можливість перевірити рівень засвоєння учнями знань, сформованості вмінь і навичок. Усний контроль - учні вчаться логічно мислити, висловлювати свої думки грамотно, образно, емоційно. Індивідуальні опитування - передбачає розгорнуту відповідь учня на оцінку (вміння пояснити матеріал, навести власні приклади). Фронтальне опитування - перевірка знань, умінь і навичок одразу багатьох учив. Стимулює активність учнів, сприяє повторенню та систематизації знань. Комбіноване опитування - перевірка знань одного учня усно, решта виконує певні завдання. Метод письмового контролю - письмова перевірка знань, умінь та навичок (контрольна, твір, переказ), метод тестового контролю - відповідь учня на тестові завдання; метод графічного контролю - метод застосовування на уроках малювання, креслення, геометрії; метод програмованого контролю - висування до всіх учнів стандартних вимог. Метод практичних перевірок - передбачає оволодіння системою фактичних умінь і навичок. Метод самоконтролю - усвідомлене регулювання учнем своєї діяльності за для забезпечення та таких ЇЇ результатів, які б відповідали поставленим цілям. Метод самооцінки передбачає критичне ставлення учня до своїх здібностей і можливостей та об’єктивне оцінювання досягнутих успіхів.

Під поняттям "контроль" розуміють виявлення, вимір і оцінку знань, умінь тих, хто навчається. Сама процедура виміру наз. перевіркою. Результат перевірки наз. оцінкою. Основою для оцінки успішності учнів є підсумки контролю, при цьому враховуються кількісні показники оцінювання (бали) та якісні (оцінні судження типу "відмінно", "добре", "задовільно", а також словесне пояснення вчителя виставленої тієї чи іншої оцінки). На суч. етапі розвивальної теорії і практики потреба надати процесові оцінювання більш якісних хар-к, дати можливість вчителеві при оцінюванні враховувати різні рівні, повноту, глибину відповіді учня, узаконити практику використання вчителем оцінки з позначками "+" чи "-" - все це призвело до того, що у практиці сучасної школи в Україні з 2000р. використовується 12-ти бальна с-ма оцінювання. При оцінюванні враховується повнота, свідомість і міцність засвоєння найважливішої наукової інформації, яка передбачена програмами; знання і розуміння зв'язків і взаємо залежностей між вивченими явищами, вміння користуватись знаннями для пояснення явищ і фактів, самостійність мислення.

Використання 12-ти бального оцінювання сприяє діагностиці результатів н-ня, яка включає поряд з констатацією результатів н-ня (оцінкою) аналіз та прогнозування подальшого їх розвитку.

Контроль і оцінка настільки важливі компоненти н-ного пр-су, що продовж століть педагоги дискутують про потребу в оцінюванні, його форми та значення. Каменський закликав зважено користуватися правом на оцінку. Ушинський різко критикував форми контролю, які пригнічують розумову д-ть учнів. У перших документах щодо роботи радянської школи, були положення про відміну домашнього завдання, оцінки, екзаменів. Контроль успішності замінювався самоконтролем учнів; за звітом одного оцінювались результати роботи бригади учнів та ін. З 1932р. почали виявлятися такі недоліки контролю успішності, перейдено на строгий, с-матичний індив-ний облік знань учнів. У теперішній демокр-ній школі навчаюча, виховна, розвиваюча ф-ції контролю виражаються у поєднанні контролю з самоконтролем (оцінка, самооцінка, співоцінка вчителя і учнів).

В сучасній педагогіці використовується практика навчання без оцінок (особливо в початковій школі). Грузинські вчені вважають, що в основі розвитку учнів у процесі навчання є почуття успіху, тому не бажано ставити незадовільні оцінки, а на початку навчання не ставити оцінок взагалі, обмежуючись схваленням.

Основне про контроль у н-ному процесі: Завдання: 1.виявити обсяг і глибину знань, 2.виявити труднощі і помилки, 3.отримати інформацію про сам-ну роботу учнв, 4.встановити готовність учнів до сприйняття нового матеріалу, 5.перевірити ефективність методів і форм н-ня. Види: 1.попередній, 2.поточний, 3.тематичний, 4.періодичний, 5.підсумковий. Функції: 1.освітня, 2.діагностична, 3.виховна, 4.розвивальна, 5.стимулююча, 6.управлінська. Методи: -спостереження, -усні вправи, -письмові вправи, -графічні вправи, -практичні вправи, -тестові завдання, програмовані вправи. Форми: 1.індивідуальна, 2.фронтальна, 3.групова, 4.запік, 5.екзамен.

Вивчення пс-гії. пед-ної оцінки займався пс-г Ананьєв. Експериментальні д-ня вченого підтверджують в-вний вплив педагога через оцінку на форм-ня учня. Він розглядає оцінку як впливаючу на: а)розуміння, розвиток, коли допомагає учневі усвідомити процес свого н-ня і засвоєні знання; б) на емоційно-вольову сферу, збуджуючи переживання успіху чи невдачі, форм-ня стосунків та вчинків; в)статус (місце, положення) учня в колективі; г)зміну ставлення до учня у сім'ї. Ананьєв обґрунтував поняття взаємооцінки, коли піл впливом оцінювання учня товаришами, школою, сім'єю, він відповідно оцінює їх. Експериментальне було доведено зв'язок між окремими оцінками учня на уроці і тим, як вчитель характеризує успішність даного учня в загальному. Самоконтроль і самооцінка є стр-ними комп-ми учб д-ті учні. Контроль організовує вчитель. Дуже важливо, щоб контроль переріс у самоконтроль, оцінка – в самооцінку.